Ухвала суду № 139078063, 18.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/921/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.

за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Овідіополь подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного судуОдеської області звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв А.О. вищезазначене подання мотивує тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 73367770 з примусового виконання виконавчого листа № 509/921/23 виданого 01.11.2023 року Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.09.2019 р. у розмірі 990225,14 грн., яка складається з: -827992,05 грн. - заборгованість за кредитом; - 162233,09 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом та судовий збір в сумі 14853,38 грн.

Вищевказане виконавче провадження було відкрито 17.11.2023 року та постанова про відкриття виконавчого провадження разом з іншими постановами, які були винесені у цей день, були направлені боржнику 18.11.2023 року рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі (номер відправлення 0600061706850).

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Тобто, боржник ОСОБА_1 вважається таким, що обізнаний про розпочате примусове виконання.

Між тим, до теперішнього часу вимоги виконавчого документу боржником не виконано. Боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документу. Приватний виконавець вказує на те, що боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, а саме не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, та не здійснив дій, направлених на погашення кредиту та виконання рішення суду, незважаючи на те, що має у власності коштовну нерухомість на тимчасово окупованій території України та користувався кредитними коштами у АТ «ОТП БАНК».

До подання приватного виконавця додаються належним чином завірені копії виконавчого провадження, які, на думку приватного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом. При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право звернутись до органу, який видав виконавчий документ з клопотанням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Так судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/921/23 від 19 вересня 2023 року, що набрало законної сили 20.10.2023 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.09.2019 р. у розмірі 990225,14 грн., яка складається з: -827992,05 грн. - заборгованість за кредитом; - 162233,09 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом та судовий збір в сумі 14853,38 грн.

У зв`язку із невиконанням рішення суду у добровільному порядку, вказане рішення суду було звернуто до примусового виконання та на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича перебуває виконавчий лист № 509/921/23 виданого 01.11.2023 року Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.09.2019 р. у розмірі 990225,14 грн., яка складається з: -827992,05 грн. - заборгованість за кредитом; - 162233,09 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом та судовий збір в сумі 14853,38 грн.

17.11.2023 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 73367770 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яка була надіслана боржнику 17.11.2023 року за адресою, вказаною у виконавчому документі та в заяві стягувача.

Згідно із вказаною постановою боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.

Відповідно до вимог частини першої ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У Постанові №456/2327/15 від 16.09.2020 Верховний суд зазначив, що до обов`язку виконавця не входить пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про виконавче провадження, оскільки це суперечать положенню частин першої та сьомої ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, без надання строку на добровільне виконання постанови. За умови дотримання цих вимог, у день відкриття, чи не пізніше наступного дня виконавець зобов`язаний винести постанову про накладення арешту на майно боржника та провести інші виконавчі дії, передбачені Законом.

Отже, боржник вважається таким, що обізнаний про розпочате примусове виконання.

У день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Вказана постанова була надіслана до банківських установ. В результаті винесення приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, з`ясувалось, що боржник має рахунки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОТП БАНК», на яких відсутні грошові кошти. При цьому, до накладення арешту, боржник активно користувався кредитними коштами у АТ «ОТП БАНК», про що свідчить виписка про рух коштів.

У ході перевірки майнового стану боржника нерухомого майна не виявлено.Згідно відповіді МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу - зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено.Згідно відповідейДержавної фіскальної служби, Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України боржник не має рахунків, ніде не працює та не отримує доходи.

Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, боржник є власником 1/2 частки квартири загальною площею 76,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд погоджується з тим, що звернення стягнення на частку боржника у вищевказаній квартирі не представляється можливим, оскільки вона знаходиться та тимчасово окупованій території України та тим, що боржник не здійснив жодних дій, щоб відчужити цю квартиру та погасити заборгованість перед стягувачем.

Оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду на неокупованій території України, ненадання боржником декларації, наявність нерухомого майна на окупованій території України, подальше виконання рішення суду неможливо саме через перешкоджання боржника у його виконанні.

Додатково слід зазначити,що ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Враховуючи те, що боржник не надав декларацію про майно та доходи, не надав жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документу, слід прийти до висновку, що боржник приховується та приховує свої доходи та майно з метою запобігання виконанню рішення суду.

Станом на сьогоднішній день вимоги виконавчого документу боржником не виконано, будь яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).

Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою підставою для задоволення судом подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.

На підставі визначених у ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.

Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

За змістом статей 12,81 ЦПК України обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадськогопорядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно п. 8 ст. 19 ЗаконуУкраїни «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що запобігання та недопущення в`їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїздуз України покладено на Державну прикордонну службу України.

Пункт 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24 березня 2008 р. № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання було видано спільноголиста Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463№ 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

У Постанові по справі №910/8130/17 від 19 серпня 2020 року Верховний Суд зазначив що, «Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти)».

Таким чином невиконання боржником жодної із вимог ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» (переховування доходів, готівкових коштів, ненадання пояснень та інше) при фактичній обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження, і є діями із навмисного, свідомого невиконання боржником своїх обов`язків, що і є підставою для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Суд погоджується із твердженням приватного виконавця стосовно того, що через відсутність в боржника майна на неокупованій території України та наявність нерухомого майна на тимчасово окупованій території України - є об`єктивні підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон та не повернутись до неокупованої території України, залишивши свої борги не сплаченими, а рішення суду - невиконаним.

Керуючись ст. 441 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст.5, 18 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", пунктом 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 р. № 261/2008, суд

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/921/23 від 19 вересня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Направити до відома копію ухвали суду сторонам у справі.

Копію ухвали суду направити для виконання Державній прикордонній службі України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.К. Кочко