Рішення № 139077880, 23.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7690/25

Провадження № 2/496/554/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Бойчук Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільний позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.03.2025 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит.

19.04.2025 р. між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду.

19.05.2025 р. між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду.

05.06.2025 р. між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 16000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 р.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором в розмірі 29305,06 грн.

02.03.2026 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладання розгляду справи (а.с.24).

02.03.2026 р. на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача в якому вони пояснює, що відповідачка вважає позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження заявленої заборгованості за кредитним договором №71533777.

Згідно наданої довідки за Вих. № КД-000063553/ Від 16.10.2025 р., 21.03.2025 ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» були перераховані кошти на платіжну картку у сумі 16 000,00 грн. На картку НОМЕР_1 . Вказаний документ не є належним доказом для підтвердження факту надання ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №71533777.

Звертає увагу суду, що вказані довідки не місять в собі інформації та доказів приналежності платіжних карток « НОМЕР_1 », саме відповідачу, а не іншій особі.

Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься.

Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено.

Зазначає, що саме номер картки не є конфіденційною інформацією, яку варто приховувати. Крім цього відсутня інформація, за якими нормами кредитних договорів відбувалось перерахування коштів на не ідентифіковані платіжні картки. Долучені довідки не є документами первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунки відповідача.

Також звертає увагу на те, що такі довідки не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання Відповідачем кредитних коштів, вони лише підтверджують проведення платежу в системі про інформаційну взаємодію та приймання платежів між товариствами. Так, з вищевказаних документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Такі довідки не є розрахунковими документами та не підтверджують переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки вони не містять відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Відтак, вказане у сукупності унеможливлює встановлення судом факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідних договорів, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Отже, доказуванню в межах цієї цивільної справи підлягає саме факт передання коштів кредитодавцем, саме відповідачу, саме у зв`язку з виконанням укладених кредитних договорів, а не отримання якихось коштів відповідачем на свій картковий рахунок.

На підтвердження боргу позивач надав розрахунки заборгованості за кредитом, складені позивачем. В свою чергу, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Вказані розрахунки заборгованості містять лише суму заборгованості (незмінну) та не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитних договорів, сум погашення заборгованості (в разі наявності та за умови їх належного підтвердження), які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Таким чином, будь-які твердження позивача стосовно розміру заборгованості, погашення її (в разі наявності) мають бути підтверджені належними доказами. Надані Позивачем документи розрахунку кредитної заборгованості не підтверджені належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної Позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

Відповідно до наданих розрахунків взагалі неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована.

Розрахунки є виключно внутрішніми документами фінансової установи, підготовленими його працівниками, та відображають односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Зокрема, розрахунки кредитної заборгованості не є безспірними доказами існування заборгованості та її розміру. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Так, жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за договором №71533777, позивач, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не надав. У зв`язку з викладеним просить відмовити у позові повністю (а.с.26-29).

04.03.2026 р. на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в як якому він пояснює, що в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: - Електронна платіжна інструкція № 662bf0ed-76fa-4173-9c4b-b81801b25145 від 21.03.2025 р. видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою];

- Довідка № КД-000063553 від 16.10.2025 р. видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 662bf0ed-76fa-4173-9c4b b81801b25145 від 21.03.2025 року [документ виданий платіжною системою];

- Лист №16/10/25-14263 від 16.10.2025 р. виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 662bf0ed-76fa-4173-9c4b-b81801b25145 від 21.03.2025 року

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання представника Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання представника Відповідача у відзиві на те, що позивач не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки її не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку.

Відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості Первинному кредитору в розмірі 7331,60 грн. (19.04.2025 - 1080,00 грн., 19.05.2025 - 2536,40 грн., 05.06.2025 - 3715,20 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання. Більше того, відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості безпосередньо позивачу в розмірі 13 227,46 грн. (27.11.2025 - 4 500,00 грн., 06.01.2026 - 4 000,00 грн., 29.01.2026 - 4 727,46грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання. У зв`язку з вискаленим просить позов задовільнити повністю (а.с.33-34).

22.04.2026 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладання розгляду справи (а.с.45).

23.06.2026 року на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача в якому він пояснює, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (Відповідача) або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю). Позивачем не надано доказів надіслання кредитодавцем та отримання Відповідачем листів на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлень щодо зазначеного договору, здійснення Відповідачем входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Долучена Позивачем довідка про ідентифікацію не свідчить про отримання і використання відповідачем одноразового ідентифікатора «27212», який було надіслано на електронну пошту, оскільки кому належить зазначена електронна пошта « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - невідомо. Відтак, з наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих Позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку його дії. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а поза межами строку його дії. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом. Договором визначено одну з істотних умов цього договору, а саме умова про строк. Так, у тексті Договору зазначено: «Строк позики - 30 днів». Окрім того, Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами поза межами дії договору позики є безпідставними.

Умови кредитного договору щодо процентної ставки мають бути викладені чітко, зрозуміло та однозначно, щоб споживач міг безперешкодно встановити свої права та обов`язки. Якщо договір містить декілька різних процентних ставок, а порядок їх застосування сформульований нечітко, допускає різне тлумачення або ставить розмір плати за користування кредитом у залежність від умов, визначених неоднозначно, такі положення повинні тлумачитися на користь споживача.

Відтак, за наявності сумнівів щодо того, яка саме процентна ставка підлягає застосуванню, перевага має надаватися менш обтяжливому для позичальника варіанту, тобто меншій процентній ставці, оскільки негативні наслідки неясності договірних умов не можуть покладатися на споживача.

Таким чином, вважає, що застосуванню підлягає відсоткова ставка у розмірі 1,00%.

Тож з урахуванням, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 21.04.2025р., заборгованість за договором позики №71533777 від 21.03.2025р. по відсотках не могла перевищувати 1080,00 грн. 16000,00 грн. * 30 днів * 0,225% / 100 = 1 080,00 грн.

Натомість, Позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 29 305,06 грн., з яких заборгованість за процентами - -10 261,73 грн.

Таким чином, відповідачу нараховувалися відсотки після закінчення строку дії договору позики. Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували його свідомий намір пролонгації зобов`язання за договором позики, Позивачем не надано. Однак, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи відповідних доказів, а саме погоджених умов кредитування, доказів переходу права вимоги, позовні вимоги Позивача є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі (а.с.60-68).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.55).

Відповідач та представник у судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи в їх відсутність (а.с.57), Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково. В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2025 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71533777, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 16000,00 грн. строком на 30 днів ( з 21.03.2025 по 19.04.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,225 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 400,00 грн.).

У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '21815, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - irabras84@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

19.04.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №14745328 до Договору позики №71533777, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 60 днів (до 19.05.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,225 % на 1 %.

Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 26621, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - irabras84@gmail.com).

19.05.2025 р. між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №14971666 до Договору позики №71533777, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 17 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 77 днів (до 05.06.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %.

Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 02174, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - irabras84@gmail.com).

05.06.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15090424 до Договору позики №71533777, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 107 днів (до 05.07.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %.

Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 27212, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - irabras84@gmail.com).

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 21815 - 21.03.2025 13:49:18, 26621 - 19.04.2025 16:30:26, 02174 - 19.05.2025 14:33:16, 27212 - 05.06.2025 14:02:46, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Згідно листа АТ КБ Приват банк від 23.01.2026р. №20.1.0.0.0./7-260122/52108-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (а.с.20-21).

Відповідно до копії платіжної інструкції вбачається, що первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання умов вищевказаного договору, були перераховані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 вищезазначені кредитні кошти.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги вищезазначені досліджені судом документи, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку, уклала з первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вищевказаний Договір №71533777 від 21.03.2025 року, що підтверджується накладенням останнім на Договорі свого електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Твердження представника відповідача спростовані наданими суду доказами. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що судові рішення повинні містити достатні мотиви, однак це не означає обов`язок суду надавати відповідь на кожний аргумент сторони або надавати додаткові роз`яснення. (рішення у справах Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, Suominen v. Finland від 01.07.2003, Seryavin and Others v. Ukraine від 10.02.2010).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/26 від 16.10.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71533777 від 21.03.2025 року.

Як вбачається з реєстру прав вимог №16/10/2025-02 від 16.10.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/10/2025-02 від 16.10.2025 року в тому числі до відповідача в сумі 29305,06 грн. з яких 8668,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10261,73 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2400,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 7974,93 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «Фінпром Маркет», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до відповідача ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , заборгованості за вищевказаним договорам.

Однак, суд не погоджується з заявленим позивачем розміром заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10261,73 грн. та нарахування відсотками за понадстрокове користування 7974,93 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд додатково зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складають 18236,66 грн., що перевищує тіло наданого кредиту більше ніж у три рази та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає доцільним зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 8668,40 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 19736,80 грн., з яких: 8668,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8668,40 грн. - заборгованість за відсотками; 2400,00 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції від 14.11.2025 р., позивачем за подання даного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору позивачу, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1631,47 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 19736,80 грн. ? 2422,40 грн. ? 29305,06 грн.). При цьому, суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 Постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: - договір №25-08/25-ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; - витяг з Акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025р., відповідно до якого, вартість наданих адвокатських послуг в рамках даної справи становить 4500 грн.; - акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; - платіжну інструкцію №579939288.1 від 27.10.2025 року, відповідно до якої, ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило адвокату Ткаченко Ю.О. грошові кошти у сумі 130500,00 грн., призначення платежу: оплата згідно акту №5ФП приймання наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №25 08/25/ФП від 25 серпня 2025 року без ПДВ.

Проте, платіжну інструкцію від 27.10.2025 року суд не приймає як доказ понесених витрат ТОВ «Фінпром Маркет» на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн. в рамках даної справи, оскільки неможливо встановити, що у сплачену позивачем адвокату Ткаченко Ю.О. суму 130500,00 грн. входить заявлена сума до стягнення - 4500,00 грн. У платіжній інструкції відсутні відомості про те, що ТОВ «Фінпром Маркет» було сплачено адвокату Ткаченко Ю.О. грошові кошти у сумі 4500,00 грн. за надання правової допомоги саме в рамках справи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 272, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором кредиту №71533777 в розмірі 19736,80 грн. з яких:

- 8 668,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 8 668,40 грн. - сума заборгованості за процентами;

- 2 400,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 1631,47 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості - 13 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у липні - серпні, вересні 2026 р., що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 2-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість - 13 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки - 6 суддів. Станом на перше півріччя 2026р., у провадженні судді перебуває 1585 справ.

Суддя: Буран В.М.