Рішення № 139077448, 18.08.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/249/26

Провадження № 2/584/411/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участі: секретаря Удод Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №15.04.2025-100000684, за умовами якого позивач надав йому кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В подальшому, 23 квітня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду, згідно з умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту у розмірі 8000 грн., але всупереч укладеному договору відповідач порушила строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 26320 грн., в т.ч.: 8000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12160 грн. - заборгованості за відсотками, 720 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 1440 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 4000 грн.- заборгованості по неустойці.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 26320 грн. та понесені судові витрати.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки нараховані проценти та штрафні санкції є надмірними, неспівмірними з розміром основного зобов`язання та такими, що не відповідають принципам розумності та справедливості (а.с.18).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позову клопотав про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність (а.с.20).

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом, 15 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15.04.2025-100000684, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. на строк 217 дні, зі сплатою відсотків у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом та у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка 1%, комісії за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що дорівнює 450 грн., яка розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, комісії за обслуговування кредитної лінії 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом у розмірі, 75 грн. неустойки - за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

23 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились збільшити суму кредити, а саме банк зобов`язується надати відповідачу кредиту розмірі 8000 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші).

За даним додаткового договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 3000 грн., на строк 209 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 0,86% за день, комісії за надання кредиту у розмірі 9% від суми 2-го траншу, що дорівнює 270 грн., комісії за обслуговування кредитної лінії 720 грн починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом, 120 грн. неустойки - за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Відповідач прострочила виконання свого зобов`язання, оскільки порушила строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 10 лютого 2026 року має заборгованість в розмірі 26320 грн., в т.ч.: 8000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12160 грн. - заборгованості за відсотками, 720 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 1440 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 4000 грн.- заборгованості по неустойці, що підтверджується довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з листа АТ «Універсал Банк» від 10 квітня 2026 року №БТ/Е-13283 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано карту НОМЕР_2 , на яку 15 квітня 2025 року було зараховано кошти на суму 5000 грн. (а.с.23).

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 18 червня 2026 року №БТ/Е-26368 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано карту НОМЕР_2 , на яку в період з 22 квітня 2025 по 28 квітня 2025 року було зараховано кошти на суму 3000 грн. (а.с.30,31).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, вимога про стягнення неустойки у розмірі 4000 грн. задоволенню не підлягає (26320 4000 = 22320).

Крім того, відповідно до умов кредитного договору від 15 квітня 2025 року та умов додаткового договору від 23 квітня 2025 року, за надання кредиту встановлено комісію у розмірі 9% від суми кредиту та 9% від суми 2-го траншу, що дорівнює 450 грн. та відповідно 270 грн., а також комісію за обслуговування кредитної лінії у розмірі 450 грн. та відповідно 730 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 10 лютого 2026 року вбачається, що позивачем було нараховано комісію за надання кредиту саме у розмірі 720 грн. та комісію за обслуговування кредитної лінії у розмірі 1440 грн., тобто відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної лінії є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 2160 грн. (суми нарахованої комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної лінії).

За таких обставин заборгованість за кредитний договір №15.04.2025-100000684 від 15 квітня 2025 року становить 20160 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 12160 грн. заборгованість за відсотками.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2039 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог ((20160х2662,40)/26320=2039,29).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.142, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) 20160 грн. (двадцять тисяч сто шістдесят гривень) заборгованості по кредитному договору №15.04.2025-100000684 від 15 квітня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) 2039 грн. 29 коп. (дві тисячі тридцять дев`ять гривень двадцять дев`ять копійок) витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік