Ухвала суду № 139076748, 16.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15905/26

Провадження № 1-кс/344/6015/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026090000000407 від 14.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_4 за погодженням з прокурором ОСОБА_7 , звернувся з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що досудовим розслідування встановлено, що 14 серпня 2026 року близько 17 год 00 хв водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter 311СDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у правій смузі ділянки автодороги Н-18 Івано-Франківськ - Тернопіль км2, що проходить між населеними пунктами м. Тисмениця та м. Івано-Франківськ Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Дана ділянка дороги призначена для двох напрямків руху, має по дві смуги для руху транспортних засобів у протилежних напрямках, що розділені між собою подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3, яка у місці розвитку дорожньо-транспортної пригоди переходить в одну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1.Смуги руху за напрямком до м. Івано-Франківськ розділені переривчастою лінією дорожньої розмітки 1.5.

В цей час позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_5 , у лівій смузі руху та в попутному з ним напрямку, рухався мотоцикл марки Yamaha YZF-R7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 .

Водій ОСОБА_5 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити мотоцикл під керуванням ОСОБА_8 , який наближався до нього прямою ділянкою автодороги дороги, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для руху іншим учасникам руху, перебуваючи у правій крайній смузі руху розпочав маневр розвороту, виїхав на ліву смугу руху, якою проїжджав мотоцикл під керуванням водія ОСОБА_8 , де допустив з ним зіткнення.

При цьому ОСОБА_5 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України (далі ПДР), а саме:

п. 1.5. в якому вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.4., у відповідності до якого, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою;

параграф 1 розділу 34, відповідно до якого лінію 1.1 перетинати забороняється.

У результаті порушення водієм ОСОБА_5 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій мотоцикла марки Yamaha YZF-R7, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

14 серпня 2026 року о 20 год 10 хв ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

15 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними доказами, зокрема протоколом огляду місця події від 14.08.2026 та додатками до нього, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також іншими доказами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення. Зокрема підозрюваний проживає в прикордонному районі, є багатодітним батьком та може перетнути державний кордон України;

- підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, анкетні відомості про свідків та потерпілих підозрюваному стануть відомі при ознайомленні із матеріалами кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема з метою затягування досудового розслідування та судового розгляду підозрюваний може не з`являтись за викликами слідчого, прокурора чи суду під приводом різних обставин особистого характеру, оскільки він є жителем іншої області (Закарпатської) та його місце проживання є віддаленим від місця здійснення досудового розслідування та провадження судочинства.

На переконання сторони обвинувачення до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального провадження та запобігти вказаним ризикам.

Зокрема застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не можливе, оскільки підозрюваний, після обрання даного запобіжного заходу, усвідомлюючи неминучість покарання у вигляді позбавлення волі, може змінити своє місце проживання, та не повідомити про це орган досудового розслідування, прокуратуру та суд.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж провадженні. Також не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру.

Також, застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків, оскільки підозрюваний, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити. Також зазначив, що те, що сторона захисту просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави підтверджує наявність ризиків, які зазначені у клопотанні.

Слідчий підтримав клопотання.

Захисник подав письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, зазначив, що ризики наведені у клопотанні необгрунтовані та не підтвердженні жодними доказами. Сторона обвинувачення припускає, що підозрюваний може переховуватися від слідства чи суду в силу тяжкості інкримінованого злочину, однак цей ризик є надмірним припущенням. Ризик впливати на свідків, експертів не ґрунтується на жодних реальних фактах і не підтверджений доказами. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у клопотанні відсутні будь-які обгрунтування, які б свідчили про обставини або зміну поведінки підозрюваного, останній навпаки сприяє слідству. Також вказав, що аргументація сторони обвинувачення щодо неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді застави, чи то як альтернативи триманню під вартою чи як самостійного заходу, з мотивів, які навіть не наведено, не може вважатися обґрунтованою. Підозрюваний з 01.08.2013 офіційно працевлаштований, займає посаду комівояжера ФОП ОСОБА_12 ; за місцем роботи та проживання характеризується позитивно; має міцні соціальні зв`язки, є багатодітним батьком, має на утриманні трьох дітей; здійснює догляд за ОСОБА_13 , який є особою з інвалідністю ІІ групи; раніше не судимий, сприяє слідству, не покидав місця ДТП. Перебуває у шоковому стані.

Просив у задоволенні клопотання відмовити, застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт, у випадку, якщо слідчий суддя прийде до переконання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити мінімальний розмір застави з огляду на матеріальний стан його підзахисного.

Підозрюваний підтримав позицію захисника, також вказав, що буде сприяти слідству, та не має наміру виїжджати за межі України. Дуже шкодує за те, що відбулось.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026090000000407 від 14.08.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

14.08.2026 ОСОБА_5 затримано згідно ч. 4 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

15.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме про те, що він підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання враховуються також вагомість наявних доказів, які містяться в матеріалах клопотання: протокол огляду місця події від 14.08.2026, протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 14.08.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 14.08.2026, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.08.2026, згідно з яким у ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення. Зокрема підозрюваний проживає в прикордонному районі, є багатодітним батьком та може перетнути державний кордон України. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, анкетні відомості про свідків та потерпілих підозрюваному стануть відомі при ознайомленні із матеріалами кримінального провадження.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, те, що має середню освіту, одружений, має на утриманні трьох дітей, є батьком багатодітної сім`ї; з 01.08.2013 працює на посаді комівояжера у ФОП ОСОБА_14 , загальна сума доходу за період з лютого 2026 року по липень 2026 року становить 52041 грн.; позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, раніше не судимий.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, тобто є тяжким злочином.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якому підозрюється ОСОБА_5 .

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

У той же час інші доводи сторони захисту не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного не є безумовною підставою для відмови в задоволенні поданого клопотання та застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У рішенні «Марченко проти України» Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено, враховуючи конкретні обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його характер, неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є прийнятним.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вже, зазначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Тяжкість кримінального правопорушення, як і його наслідки (безумовно тяжкі), Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 та інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, тяжкість кримінального правопорушення, як і його наслідки, обставини кримінального правопорушення, те, що підозрюваний не покидав місця ДТП, розкаюється у вчиненому, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання та даних про особу підозрюваного, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити підозрюваному ОСОБА_15 заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 11 жовтня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатись із населеного пункту, де проживає без дозволу слідчого, прокурора;

-утриматись від спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Строк дії ухвали до 11 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст - 18.08.2026.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1