Ухвала суду № 139076456, 30.07.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1918/25

Провадження № 1-кп/0182/479/2026

У Х В А Л А

Іменем України

30.07.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії судового розгляду в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні №22025000000000098 від 29.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпро, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

в с т а н о в и в:

1.У провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

2.Прокурор надав до суду письмове клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на два місяці посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинення іншого кримінального правопорушення. ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, тому він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод, а запобігти вказаним ризикам неможливо у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів.

3.Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо клопотання прокурора та просив відмовити прокурору. Послався на презумпцію невинуватості, а також відсутністю доказів його винуватості.

4.Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного та зазначив, що відсутні докази винуватості ОСОБА_3 , а також ризики наведені прокурором у клопотанні недоведені. Тому просив відмовити прокурору.

5.Прокурор підтримав своє раніше заявлене клопотання.

6.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання прокурора та перевіривши наведені ним доводи, суд приходить до таких висновків.

7.Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати, обрати чи продовжити запобіжний захід стосовно обвинуваченого. При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний перевірити, чи збереглися ризики, визначені кримінальним процесуальним законом, а також встановити, чи є достатні підстави для подальшого застосування саме такого запобіжного заходу.

8.Згідно з положеннями ст.177 КПК України запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та недопущення спроб переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників кримінального провадження, знищити або приховати речі чи документи, що мають істотне значення для кримінального провадження, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.

9.Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування або продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а також існування хоча б одного із ризиків, передбачених цією статтею, підтверджених відповідними доказами та доводами.

10.Частиною першою ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише за умови, якщо прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідним ризикам. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає безумовного підтвердження того, що обвинувачений обов`язково вчинить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Достатнім є встановлення реальної ймовірності їх вчинення, яка має підтверджуватися сукупністю встановлених обставин та матеріалів кримінального провадження.

11.Оцінюючи доводи сторони обвинувачення, суд враховує, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, мають прогностичний характер і ґрунтуються на можливості вчинення особою певних дій у майбутньому. Тому для їх оцінки суд бере до уваги не лише фактичні дані, а й характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його поведінку та репутацію, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність працевлаштування, місця постійного проживання та інші обставини, що мають значення для вирішення питання про подальше застосування запобіжного заходу.

12.Посилання сторони обвинувачення на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченого від суду, обумовлений характером та ступенем тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років. Усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_3 можливості призначення реального покарання, пов`язаного з позбавленням волі, саме по собі є обставиною, яка може спонукати його до ухилення від правосуддя.

13.Крім того, ОСОБА_3 має паспорт громадянина РФ, а місце його проживання знаходиться у безпосередній близькості до державного кордону з Республікою Молдова, у якій він також має документи легального перебування та роботи, що не заперечувалось обвинуваченим. При цьому суд враховує, зазначені обставини у сукупності та приходить до висновку, що існує об`єктивна можливість перетину державного кордону обвинуваченим та залишення території України. Оцінюючи наведені прокурором доводи, суд також враховує, що інкриміновані обвинуваченому дії були вчинені в умовах дії воєнного стану, запровадженого на всій території України, а також загальновідомі обставини збройної агресії Російської Федерації проти України.

14.Також

15.Щодо наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України з урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, обставин його вчинення та даних про особу обвинуваченого, перебуваючи на волі, останній матиме реальну можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Такий ризик полягає у можливості створення перешкод для своєчасного та повного судового розгляду, затягування кримінального провадження, ухилення від виконання процесуальних обов`язків, а також вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення або істотне ускладнення досягнення завдань кримінального провадження.

16.Також суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Перебуваючи на волі, обвинувачений матиме можливість безперешкодно користуватися засобами мобільного зв`язку та мережею Інтернет, підтримувати контакти з іншими особами, у тому числі представниками Російської Федерації, що за встановлених обставин кримінального провадження створює ризик продовження злочинної діяльності або вчинення іншого кримінального правопорушення.

17.За вказаних обставин, суд не знаходить підстав вважати, що з часу постановлення попередньої ухвали наведені ризики істотно зменшилися або повністю втратили своє значення, а тому необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпала.

18.Доказів того, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, істотно зменшилися або повністю відпали, стороною захисту не надано, а матеріали провадження таких обставин не містять.

19.З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що наведені прокурором обставини є належними та достатніми для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який або для відмови у задоволенні клопотання прокурора суд не вбачає.

20.Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню.

21.Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України застава не визначалась.

Керуючись статтями 177, 179, 182, 183, 331, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

2. Продовжити щодо ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 29 вересня 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошено 03.08.2026.

Суддя: ОСОБА_1