Постанова № 139076183, 18.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11154/25

3/212/102/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлов Ю.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП-дані відсутні, громадянина України; який не притягався до адміністративної відповідальності протягом року; який ніде не працює; зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

13.09.2025 о 23:39 годині в м. Кривий Ріг на мікрорайоні 5-й Зарічний, біля будинку 78а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме бодікамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснював, що не заперечував щодо проходження огляду у медичному закладі.

Захисник Заборський О.В. в судовому засіданні просив повернути справу у Полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на дооформлення, оскільки в матеріалах справи протокол серії ЕПР1 № 453178, проте у рапорті зазначено протокол серії ЕПР1 № 453176. Окрім цього в написані фабули протоколу зазначено, що ОСОБА_1 керував тз Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , тоді як у п.6 протоколу Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначив що у протоколі не допускаються закреслення чи виправлення після підписання його правопорушником. Також, працівники поліції додали направлення на медичний огляд старого зразка. Подав клопотання про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього за ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки працівники поліції порушили порядок проходження огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд «або на місці зупинки або у медичному закладі». ОСОБА_1 не заперечував пройти огляду медичному закладі. Захисник вважає, що працівниками поліції запропонований порядок огляду, який не відповідає нормам чинного законодавства України.

Також, захисник зазначає що відеозаписи з бодікамер, які долучені до матеріалів справи не є безперервним. А саме має відсутні проміжки часу між 00:05 та 00:21 на БК «475832», на БК «475832» відсутній проміжок часу між 00:08 по 00:23, тобто є нарізаним та в подальшому змонтований. На підставі вищевикладеного просить закрити провадження у справі.

Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Заслухавши ОСОБА_1 його захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол серії ЕПР1 № 453178 про адміністративне правопорушення від 14.09.2025 ( а.с. 2), акт огляду на стан сп`яніння (а.с.3), направлення на проходження огляду на стан сп`яніння (а.с. 4), рапорт ( а.с. 5), картку обліку адміністративного правопорушення (а.с.8), довідку, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (а.с. 7), відеозаписи з бодікамер (а.с.6), роз`яснення про відсторонення (а.с.9), додаткову інформацію надіслану на адресу суду, після повернення справи на дооформлення (а.с.51), направлення на проходження огляду на стан сп`яніння від 14.09.2025 (а.с.52), заслухавши пояснення працівників поліції в судовому засіданні.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи захисника щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у даному випадку полягає не у встановленні фактичного перебування водія у стані сп`яніння, а саме у невиконанні ним законної вимоги поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів, у зв`язку з чим у працівників поліції були достатні підстави для направлення його на огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд водія на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, а у разі відмови водія від проходження такого огляду на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Як встановлено судом під час дослідження відеозаписів, після того як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, останній зазначив, що від проходження огляду не відмовляється. Однак ОСОБА_1 зазначену вимогу не виконав, до службового автомобіля не пройшов, залишався на місці та не вчинив жодних дій, спрямованих на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Така поведінка ОСОБА_1 у сукупності з іншими дослідженими судом доказами свідчить про фактичне ухилення від проходження огляду та невиконання законної вимоги працівників поліції.

При цьому відповідно до пункту 8 розділу І зазначеної Інструкції у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було оформлено відповідне направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а факт його дієвої відмови від проходження огляду зафіксовано на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а лише погоджувався пройти його у медичному закладі, суд оцінює критично.

Як встановлено судом під час безпосереднього дослідження відеозаписів, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння та запропонували пройти такий огляд. Після цього, коли працівники поліції відкрили двері службового автомобіля для того, щоб ОСОБА_1 сів до автомобіля з метою його доставки до закладу охорони здоров`я, останній до автомобіля не сів та фактично не виконав запропоновану працівниками поліції вимогу.

Вказані обставини підтверджені не лише відеозаписами з нагрудних камер, а й допитаними у судовому засіданні працівниками поліції, які послідовно пояснили обставини зупинки транспортного засобу, виявлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, пропозиції пройти огляд та його подальшої відмови від проходження такого огляду.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що він нібито не відмовлявся від огляду, спростовується об`єктивними даними відеофіксації та показаннями працівників поліції.

При цьому суд враховує, що відмова від проходження огляду може виражатися не лише у прямій словесній заяві «відмовляюсь», а й у поведінці особи, яка після належної пропозиції пройти огляд не вчиняє необхідних дій для його проходження та фактично ухиляється від проведення огляду.

Аналогічний підхід застосовано Дніпровським апеляційним судом у постанові від 04 січня 2024 року у справі № 183/8200/23, в якій апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок про відмову водія від проходження огляду, коли його поведінка полягала, зокрема, в ухиленні від відповіді на пропозицію пройти огляд у медичному закладі, а сукупність відеозаписів підтверджувала обставини відмови.

Також у постанові Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 235/1345/23 зазначено, що відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за відмову від проходження огляду у встановленому порядку, а факт такої відмови може бути підтверджений відеозаписом, направленням на огляд та іншими матеріалами справи. Суд також звернув увагу, що відповідальність настає саме за відмову від проходження огляду, а не за результат такого огляду.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника щодо неналежного формулювання працівниками поліції пропозиції пройти огляд «або на місці зупинки, або у медичному закладі».

Суд виходить із того, що при вирішенні питання про наявність складу адміністративного правопорушення необхідно оцінювати не окрему фразу працівника поліції, вирвану з контексту, а фактичну послідовність його дій, поведінку водія та весь зміст відеозапису в сукупності з іншими доказами.

У даному випадку ОСОБА_1 було доведено необхідність проходження огляду, оформлено відповідне направлення до закладу охорони здоров`я, однак після фактичної пропозиції пройти огляд та забезпечення можливості його проходження останній не виконав вимогу працівників поліції та не вчинив жодних дій для проходження огляду а ні на місці, а ні у медичному закладі.

Таким чином, навіть за умови використання працівником поліції неточної словесної конструкції при роз`ясненні порядку проходження огляду, така обставина сама по собі не спростовує встановленого факту свідомого невиконання ОСОБА_1 законної вимоги пройти огляд.

Щодо доводів захисника про наявність урапорті помилки щодо номеру протоколу. У протоколі серії ЕПР1 № 453178 (у рапорті зазначено протокол серії ЕПР1 № 453176) є розбіжності.

Зазначена розбіжність стосується лише номера протоколу та не впливає на встановлення особи правопорушника, часу, місця та обставин події адміністративного правопорушення. При цьому у матеріалах справи наявний саме протокол серії ЕПР1 № 453178, який складений відносно ОСОБА_1 та зміст якого узгоджується з іншими доказами у справі.

Допитані у судовому засіданні працівники поліції пояснили, що протокол та інші матеріали оформлялися у нічний час, у зв`язку з чим при складанні рапорту була допущена технічна описка у зазначенні номера протоколу. Ці описки у рапорті не змінює того, що зафіксовано у протоколі.

За таких обставин суд розцінює зазначену розбіжність саме як технічну описку, яка не змінює суті пред`явленого ОСОБА_1 адміністративного обвинувачення, не створює невизначеності щодо події правопорушення та не перешкоджає суду встановити фактичні обставини справи.

Сам по собі факт наявності технічної неточності в одному з документів не може автоматично мати наслідком визнання всіх інших доказів недопустимими або закриття провадження, якщо така неточність усувається шляхом оцінки доказів у їх сукупності та не ставить під сумнів достовірність встановлених обставин.

Аналогічно суд оцінює доводи щодо зазначення у фабулі протоколу державного номерного знаку транспортного засобу « НОМЕР_2 », тоді як у пункті 6 протоколу зазначено « НОМЕР_1 ».

Вказана розбіжність також є очевидною технічною опискою, оскільки модель транспортного засобу, особа водія, дата, час та місце події, а також інші обставини, викладені у протоколі, дають можливість однозначно встановити транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 .

Більше того, факт керування саме ОСОБА_1 автомобілем «Ford Fusion» підтверджений дослідженими судом відеозаписами та поясненнями самих працівників поліції, які безпосередньо зупинили транспортний засіб. ОСОБА_1 у судовому засіданні також не заперечував самого факту керування транспортним засобом та обставин його зупинки.

За таких обставин зазначена неточність у державному номерному знаку не викликає у суду обґрунтованих сумнівів щодо того, який саме транспортний засіб та яка саме особа були учасниками події, а тому не є істотним недоліком протоколу, який унеможливлює розгляд справи.

Суд також не погоджується з доводами захисника про те, що після підписання протоколу у ньому нібито не допускаються будь-які виправлення, а тому наявність неточності автоматично тягне недійсність протоколу.

Зміст статті 256 КУпАП визначає обов`язкові відомості, які мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, КУпАП не встановлює такого правового наслідку, як автоматичне визнання протоколу недійсним або закриття провадження у справі у зв`язку з кожною технічною неточністю, допущеною під час його оформлення. Вирішальним у такому випадку є те, чи має відповідна неточність істотний характер, чи перешкоджає вона встановленню події адміністративного правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та реалізації нею права на захист.

При цьому, судом встановлено, що працівниками поліції будь-яких виправлень чи закреслень безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення після його складення та підписання ОСОБА_1 не вносилося. Наявні розбіжності щодо номера протоколу, зазначеного у рапорті, та державного номерного знаку транспортного засобу не є результатом внесення працівниками поліції змін до вже складеного документа.

З метою усунення зазначених неточностей та уточнення обставин оформлення матеріалів працівниками поліції на адресу суду було надано додаткову інформацію, яка долучена до матеріалів справи після її повернення на дооформлення. У зазначеній додатковій інформації працівниками поліції надано пояснення щодо причин виникнення відповідних розбіжностей та уточнено правильні відомості, у тому числі щодо номера складеного протоколу та державного номерного знаку транспортного засобу.

Допитані у судовому засіданні працівники поліції також підтвердили, що відповідні неточності виникли під час оформлення матеріалів у нічний час та мають характер технічних описок. При цьому вони підтвердили фактичні обставини події, зокрема факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його перебування за кермом та подальше оформлення матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином, працівники поліції не здійснювали виправлення чи доповнення протоколу після його підписання, а надали суду окрему додаткову інформацію з поясненням причин наявних технічних неточностей. Такий спосіб уточнення обставин не змінює змісту пред`явленого ОСОБА_1 адміністративного обвинувачення та не порушує його права на захист, оскільки особа була обізнана з суттю правопорушення, часом, місцем його вчинення та обставинами, за яких воно, за версією органу поліції, було вчинене.

Отже, наявні у матеріалах справи технічні розбіжності не є такими, що перешкоджають встановленню фактичних обставин справи, а надана працівниками поліції додаткова інформація у сукупності з іншими доказами дозволяє суду однозначно встановити, який саме протокол було складено та який транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_1 . За таких обставин підстав для висновку про істотне порушення вимог статті 256 КУпАП лише з цих підстав,- суд не вбачає.

Щодо доводів захисника про використання працівниками поліції направлення на медичний огляд за формою старого зразка, суд зазначає наступне.

Дійсно, наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 16 травня 2025 року № 338/825, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 травня 2025 року за № 845/44251, до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, внесено зміни, зокрема додаток 1 до Інструкції, яким визначено форму направлення на медичний огляд водія транспортного засобу, викладено у новій редакції. Вказаний наказ набрав чинності 04 липня 2025 року.

Таким чином, на час оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1 14 вересня 2025 року чинною була нова форма направлення на медичний огляд, а тому використання працівниками поліції бланка попереднього зразка не відповідало актуальній формі документа, визначеній Інструкцією № 1452/735.

Разом з тим, зазначена обставина сама по собі не є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Суд виходить із того, що при вирішенні питання про наявність складу адміністративного правопорушення необхідно встановити не лише наявність формальних недоліків в оформленні окремого документа, а й те, чи є такі недоліки істотними настільки, що унеможливлюють встановлення події правопорушення, вини особи та реалізацію нею права на захист.

У даному випадку використання направлення за формою попереднього зразка не призвело до спотворення чи зміни змісту відомостей щодо особи, яку направляли на огляд, обставин, що стали підставою для його проведення, або самої вимоги пройти огляд.

Більше того, у даній справі ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за результатами проведеного медичного огляду, оскільки такий огляд фактично не проводився. Суть інкримінованого йому правопорушення полягає у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, тому бланк направлення старого зразка взагалі ні на що не впливає.

Факт пропозиції пройти огляд та подальшої відмови ОСОБА_1 від його проходження підтверджується безпосередньо дослідженими судом відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, а також показаннями двох працівників поліції, допитаних у судовому засіданні. Зазначені докази не залежать від форми заповненого направлення та самостійно підтверджують обставини, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, після повернення матеріалів справи на дооформлення працівниками поліції на адресу суду було надано додаткову інформацію та нове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння від 14 вересня 2025 року, які долучені до матеріалів справи. Таким чином, суд має можливість перевірити обставини оформлення направлення та оцінити їх у сукупності з іншими доказами.

Отже, хоча використання працівниками поліції направлення за формою попереднього зразка є недоліком оформлення матеріалів, такий недолік у конкретних обставинах цієї справи не є істотним та не спростовує факту законної вимоги про проходження огляду і подальшої відмови ОСОБА_1 від його проходження.

Щодо доводів захисника про те, що відеозаписи з нагрудних камер є «нарізаними» та містять проміжки часу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 251 КУпАП показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, є самостійним джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Наявні у справі відеозаписи з двох нагрудних камер працівників поліції у взаємному зв`язку відображають розвиток події, встановлення особи водія, його спілкування з працівниками поліції, виявлення ознак сп`яніння, пропозицію пройти огляд, оформлення відповідних матеріалів та поведінку ОСОБА_1 після такої пропозиції, без будь-яких запинок чи прогалин та є безперервним. Твердження захисника спростовуються переглядом записів у судовому засіданні.

При цьому, наявність двох відеозаписів з різних нагрудних камер має істотне значення, оскільки окремі записи взаємно доповнюють один одного та дають можливість суду встановити послідовність подій.

Суд не встановив істотних суперечностей між показаннями працівників поліції та письмовими матеріалами справи, які б ставили під сумнів сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження огляду.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він був готовий пройти медичний огляд, не підтверджене його подальшою поведінкою. Навпаки, після створення працівниками поліції можливості для проходження огляду та відкриття дверей службового автомобіля для його доставки до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 до автомобіля не сів та фактично не виконав вимогу пройти огляд.

Таким чином, суд оцінює таку поведінку не ізольовано, а у сукупності з іншими обставинами події, зокрема наявністю у ОСОБА_1 явних ознак сп`яніння, направленням на огляд, відеозаписами та показаннями двох працівників поліції.

Суд звертає увагу, що правова природа відмови від огляду за частиною першою статті 130 КУпАП полягає саме у невиконанні водієм встановленого законом обов`язку пройти огляд. Відтак особа не може уникнути відповідальності шляхом формального твердження про готовність пройти огляд, якщо її фактична поведінка свідчить про ухилення від його проведення.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів є взаємопов`язаною, узгодженою та достатньою для висновку про те, що 13 вересня 2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Fusion» та, будучи особою, щодо якої у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, не виконав законну вимогу пройти огляд у встановленому порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Доводи сторони захисту спрямовані переважно на окреме, вибіркове тлумачення певних неточностей у документах та окремих фрагментів відеозапису, однак при оцінці доказів відповідно до статті 252 КУпАП суд повинен виходити з їх сукупності.

Жоден із наведених захистом недоліків не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту його відмови від проходження огляду, не ставить під обґрунтований сумнів достовірність відеозаписів та не свідчить про отримання доказів у спосіб, який позбавляє їх доказового значення.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Водночас сумнів має бути обґрунтованим та випливати з досліджених судом доказів, а не ґрунтуватися на припущеннях сторони захисту.

У даному випадку таких непереборних та обґрунтованих сумнівів судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані за частиною першою статті 130 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан. Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 34 КУпАП; обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбаченні ст. 35 КУпАП, суд не вбачає, та піддає водія ОСОБА_1 адміністративному стягненню в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Керуючись ст. 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, судовий збір стягнути з ОСОБА_1 на рахунок держави в розмірі, встановленому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на час вчинення адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 252, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушеннях, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн. на користь держави. (Отримувач коштів- ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу 101 (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з __ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору ).

У разі несплати штрафу в добровільному порядку, не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови, штраф стягується у порядку примусового виконання в подвійному розмірі, а також стягуються витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - 3 місяці.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором та потерпілим, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ