Рішення № 139076072, 30.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2971/26

Провадження № 2/175/788/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойко О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2026 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшли до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, вищевказаний позов було розподілено до провадження судді Бойка О.М.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №102931876 про надання споживчого кредиту.

За ствердженнями позивача, Відповідач уклав Договір №102931876 від 18.07.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення №30038878 Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20000,00 грн.

29.10.2021 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «Мілоан», відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу №11Т, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача у розмірі 87000,00 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 20000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 65000,00 грн.; комісійні винагороди 2000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, в разі неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. Надала заяву відзив в якому позовні вимоги заперечувала у повному обсязі та вказала, що не укладала договору із ТОВ «Мілоан» та не отримувала від них грошових коштів. Вказує, що єдиним доказом надання їй грошей є Платіжне доручення 30038878 від 18.07.2021 в якому зазначено код банку отримувача коштів 516780, що відповідає коду АТ «Державний ощадний банк України», в якому не має та ніколи не мала банківського рахунку. Просила розгляд справи проводити без її участі.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, згідно з вимогами ст.ст. 274-279 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що За ствердженнями позивача, Відповідач уклав Договір №102931876 від 18.07.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення №30038878 Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20000,00 грн.

29.10.2021 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «Мілоан», відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу №11Т, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача у розмірі 87000,00 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 20000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 65000,00 грн.; комісійні винагороди 2000,00 грн.

Єдиним доказом надання грошей відповідачці ОСОБА_1 є Платіжне доручення 30038878 від 18.07.2021 в якому зазначено код банку отримувача коштів 516780, що відповідає BIN коду АТ «Державний ощадний банк України».

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року було витребувано у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (АТ «Ощадбанк»,) офіційні відомості та інформацію щодо наявності відкритих або закритих рахунків, а також наявності чи відсутності кредитних зобов`язань (кредитних договорів), оформлених на ім`я: ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

29 травня 2026 року до суду надійшла відповідь від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №46/12-06/74931/2026 від 28 травня 2026 року, в якій зазначено, що в установах Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відсутні відкриті та закриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази про перерахування грошових коштів на картковий рахунок, який належить саме відповідачці ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12,81,133,141,247,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Бойко