Рішення № 139076068, 29.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5630/26

Провадження № 2/175/1561/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.,

із секретарем Грицай К.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2026 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості надійшли до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Справа згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказаний позов було розподілено до провадження судді Бойка О.М.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Він Фінанс» посилається на те, що 18 лютого 2014 року Гірницький районний суд м. Макіївки ухвалив рішення по справі № 2-42/2011, за яким вирішено:

«… В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, - відмовити

Зустрічний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення сум, - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» загальну суму простроченої заборгованості у розмірі 35 189 доларів 92 центи США та 7 903 гривні 86 копійок.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму у розмірі 1 700 гривень у вигляді сплаченого державного мита та витрати на ІТЗ у розмірі 120 гривень. …».

Відповідно до ухвали про заміну сторони виконавчого провадження № 234/6854/21 від 06 вересня 2021 року, право грошової вимоги належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Позивач вважає, що рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань з повернення боргу, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» не з`явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності на підставі поданих ним письмових доказів.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву не надав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 лютого 2014 року Гірницький районний суд м. Макіївки ухвалив рішення по справі № 2-42/2011, за яким вирішено:

«… В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, - відмовити

Зустрічний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення сум, - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» загальну суму простроченої заборгованості у розмірі 35 189 доларів 92 центи США та 7 903 гривні 86 копійок.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму у розмірі 1 700 гривень у вигляді сплаченого державного мита та витрати на ІТЗ у розмірі 120 гривень. …».

Відповідно до ухвали про заміну сторони виконавчого провадження № 234/6854/21 від 06 вересня 2021 року, право грошової вимоги належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Позивач вважає, що рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Так, у частині 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6- 42цс1 1).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань Рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За розрахунком інфляційних втрат (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444 Інфляційне збільшення: 7903,86 x 1.21866444 - 7903,86 = 1728,29 грн.

За розрахунком 3% річних з 25/02/2019 до 31/12/2019 285095,34 x 3 % x 310 : 365 : 100 сума 201,39 грн.

з 01/01/2020 до 31/12/2020 285095,34 x 3 % x 366 : 366 : 100 сума 237,12 грн.

з 01/01/2021 до 23/02/2022 285095,34 x 3 % x 419 : 365 : 100 сума 272,20 грн.

Всього 710,71 грн.

У зв`язку з чим, Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 710,71 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1728,29 грн. (разом становить 139575,43 грн.), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду. Враховуючи наявність непогашеної заборгованості в іноземній валюті до неї застосовується нарахування виключно 3% річних.

За наведенними вище формулами у відповідні терміни сума боргу становить (в валюті заборгованості) відповідно 896,62 1055,70 1211,88, що в перерахунку (для обчислення розміру судового збору) становить 137136,43 грн.

Щодо стягнення грошових коштів у сумі 3164,2 дол. США, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не було жодним чином обґрунтовано та доведено підстави для стягнення грошових коштів у іноземній валюті, а тому в цю частину позовних вимог суд залишає без задоволення.

При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.

Проте, судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір, за подання позовної заяви в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», лише частково у розмірі 2422,40 грн., хоча позов було подано 25 лютого 2026 року, а ставка судового збору складала 3328,00 грн. х 0,8 = 2662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вбачає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2422,40 грн., а 240,00 грн. стягнути з відповідача на кори сит Держави.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 3 000 грн.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (Код ЄДРПОУ 38750239) збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2- 42/2011 у розмірі 139575,43 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (Код ЄДРПОУ 38750239) суму судових витрат у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., що загалом складає 5422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Держави суму недоплаченого судового збору у розмірі 240,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко