Рішення № 139075669, 19.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3324/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю: секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в

26 червня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.08.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z52.784.70296, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 29 890 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Крім того 26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 12/84, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача за кредитним договором № Z52.784.70296 від 03.08.2017. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки за кредитним договором перед позивачем не сплачена та становить 58 712,31 грн, яка, в свою чергу, складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 897,58 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 1 108,89 грн, заборгованості за комісією у розмірі 39 705,84 грн.

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, справу просила розглядати без її участі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 03.08.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z52.784.70296, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 29 890,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 30 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.14 договору.

За користування кредитом позичальник сплачує річну фіксовану процентну ставку в розмірі, 0,0100% річних від залишку суми кредиту.

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 12/84, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача за кредитним договором № Z52.784.70296 від 03.08.2017.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачка не належним чином виконувала свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, тому її заборгованість за тілом кредиту та процентами має бути стягнута на користь нового кредитора.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за вказаним вище договором в сумі 39 705,84 грн. то суд доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому за умовами кредитного договору відповідна комісія, серед іншого, передбачає плату за надання інформації про розмір заборгованості, проте не уточнює систематичність запитів позичальника про надання відповідної інформації як підставу для нарахування вказаної комісії та передбачає нарахування такої комісії за кожен період користування кредитом між кожними визначеними графіком датами в незалежності від таких запитів.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року №496/3134/19 банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За такого, за будь-яких обставин нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості без уточнення систематичності запиту відповідної інформації споживачем є нікчемним як таке, що суперечить ч.1-2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави також і для стягнення 39 705,84 грн в якості комісії за даним договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 19 006,47 грн, з яких: 17 897,58 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 108,89 грн заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом, тому з відповідачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 274 грн.

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 (а. с. 27, зворотна сторона).

Відповідно до умов договору об`єднання зобов`язалося надати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» професійну правничу допомогу, пов`язану з захистом його прав та інтересів, в тому числі судах України.

Згідно Акту № 1142 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року позивач зобов`язався сплатити на користь адвокатського об`єднання вартість наданої правничої допомоги (гонорар) у справі про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у фіксованому розмірі 8 000 грн.

Відповідно до Детального опису наданих послуг від 08 червня 2026 року АО «Апологет» надало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наступні послуги з приводу вищезазначеного замовлення: усну консультацію 0,5 год.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції клієнта 0,5 год.; складання позовної заяви 3,5 год.; подання позовної заяви до суду - 1шт. Всього 6,5 год.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання усної консультації у спорі незначної складності тривалістю у 2 год., складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою за надані послуги у розмірі, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1 500 грн.

Керуючись ст. ст.12,13,81,89,263-265,280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Договором про споживчий кредит № Z52.784.70296 від 03 серпня 2017 року, а саме - заборгованість за кредитом у розмірі 17 897,58 гривень, заборгованість за процентами 1 108,89 гривень, а всього в загальному розмірі 19 006,47 гривень, а також повернення 2 774 гривень судових витрат ( судовий збір та правнича допомога).

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат