Вирок № 139075505, 13.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21144/26

Провадження №1-кп/761/3963/2026

В И Р О К

іменем України

13 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62026000000000504 від 07.05.2026, з угодою про визнання винуватості, щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків, Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII)

в с т а н о в и в :

Так, з угоди про визнання винуватості вбачається, що ОСОБА_6 , яка проживала сама, спадкоємців за заповітом та за законом не мала, була власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Багатоквартирний житловий будинок, у якому розташована зазначена квартира, перебуває на обслуговуванні Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівник» (далі - ЖБК «Домобудівник»). На момент смерті ОСОБА_6 ЖБК «Домобудівник» був Особа 1, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, якому було достовірно відомо про відсутність родичів у померлої.

У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_6 родичів та інших близьких осіб, організацію її поховання (кремації) та отримання відповідних дозвільних документів і свідоцтва про смерть здійснював голова ЖБК «Домобудівник» Особа 1.

Згодом, у невстановлені місці та час, але не пізніше 04.01.2021, у Особи 1, який достовірно знав, що ОСОБА_6 не має спадкоємців, а належна їй квартира буде визнана відумерлою спадщиною та перейде у власність територіальної громади, виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману вказаною квартирою, відчуження її на користь третіх осіб та обернення отриманих коштів на власну користь.

Особа 1, розуміючи, що самостійно йому не вдасться реалізувати злочинний намір, у не встановлені під час досудового розслідування час та місці, залучив до вчинення злочину адвоката Особа 2, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яка, діючи у змові, залучила іншого адвоката - Особа 3, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яка мала забезпечити юридичний супровід та підшукування підставної особи, з якою померла нібито проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

Надалі, у не встановлені час та місці, Особа 3 на виконання своєї ролі залучила раніше знайомого їй ОСОБА_3 та запропонувала йому виступити особою, з якою померла ОСОБА_6 нібито проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, на що він погодився.

На виконання спільного злочинного умислу 04.01.2021 ОСОБА_3 , перебуваючи у відділенні АТ «Укрпошта» за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 22, відправив на адресу Першої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, до якої долучив копії своїх документів та свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , яке йому у невстановлений час та спосіб передав через співучасників Особа 1. У вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив завідомо неправдиві відомості про те, що померла ОСОБА_6 була його дружиною.

Надалі, 11.01.2021, державний нотаріус ОСОБА_7 відкрила спадкову справу № 25/2021.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 16.01.2021 ОСОБА_3 особисто подав нотаріусу Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини та право власності померлої на квартиру.

Після невдалої спроби оформлення права власності в нотаріальному порядку співучасники не відмовилися від злочинного умислу, а вирішили реалізувати його шляхом отримання судового рішення.

Із цією метою адвокат Особа 3 звернулася до адвоката Особа 4, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яка раніше працювала у Сквирському районному суді Київської області та мала довірливі відносини із суддею Особа 5, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, який на той часу обіймав посаду голови суду.

У не встановлені під час та місці, проте не пізніше 15.03.2021, адвокат Особа 4. досягла домовленості із суддею Особа 5, про ухвалення завідомо неправосудного рішення на користь співучасників групи.

Оскільки квартира ОСОБА_6 знаходилась в місті Києві, позов згідно з вимогами ст. 30 ЦПК України мав розглядатися виключно за місцезнаходженням нерухомого майна. З метою штучної зміни підсудності та забезпечення розгляду справи саме суддею Особа 5, у Сквирському районному суді Київської області учасники групи внесли до позовної заяви завідомо неправдиві відомості про те, що до спадкової маси нібито входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який фактично належав сторонній особі - ОСОБА_8 , не мав жодного відношення до спадщини ОСОБА_6 , однак включення до спадкової маси якого дало можливість формально подати позов до Сквирського районного суду Київської області.

15.03.2021 позовна заява від імені ОСОБА_3 надійшла до Сквирського районного суду Київської області і була розподілена для розгляду судді Особа 5 (справа № 376/502/21).

Суддя Особа 5, у свою чергу, діючи в інтересах зазначених вище осіб, достовірно знаючи про несплату судового збору та порушення правил підсудності, всупереч вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. ст. 177, 185 ЦПК України не залишив позовну заяву без руху, а 16.03.2021 постановив ухвалу про відкриття провадження, зазначивши в ній завідомо неправдиві відомості про відповідність позову вимогам закону.

На виконання відведеної ролі у злочинному плані голова правління ЖБК «Домобудівник» Особа 1, діючи за попередньою змовою з іншими співучасниками, за не встановлених обставин, у невстановлені час та місці склав та підписав заяву від 21.03.2021 про повне визнання позову ОСОБА_3 .

Згодом, з метою пришвидшення розгляду справи, уникнення надмірної уваги до неї працівників апарату суду та на виконання спільного злочинного умислу, Особа 5, особисто долучив до матеріалів цивільної справи у позапроцесуальний спосіб, а саме без дотримання визначеної законом процедури реєстрації вхідної кореспонденції, копію вказаної заяви, отриману у не встановлені під час досудового розслідування час та місці. Зазначений документ офіційно до канцелярії Сквирського районного суду Київської області не надходив, відомості про його надходження до автоматизованої системи документообігу суду не вносилися, а на самому документі відсутній унікальний штрихкод та штамп для вхідної кореспонденції суду.

Незважаючи на це, 22.03.2021 суддя Особа 5, достовірно знаючи, що заява відповідача офіційно не зареєстрована і долучена до матеріалів цивільної справи в незаконний спосіб, використав сам факт її наявності в матеріалах справи як формальну підставу для задоволення позову. Не здійснюючи належного судового розгляду та не перевіряючи реальних обставин справи, суддя Особа 5 на підставі вказаної заяви ухвалив рішення, яким визнав за ОСОБА_3 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із тим, розуміючи, що для державної реєстрації права власності зазначеного рішення суду недостатньо, оскільки нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують факт проживання однією сім`єю, суддя Особа 5, діючи в інтересах інших співучасників та з метою заволодіння учасниками групи майном померлої ОСОБА_6 вчинив службове підроблення.

Так, у не встановлені час та місці, проте не пізніше 24.05.2021, суддя Особа 5 виготовив завідомо підроблену копію судового рішення від 22.03.2021. До резолютивної частини копії рішення Особа 5 додав пункт про те, що суд «встановив юридичний факт, що ОСОБА_3 дійсно проживав однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу з ОСОБА_6 », хоча таку вимогу в позові не заявлено і суд її фактично не розглядав. Цю підроблену копію рішення засвідчив гербовою печаткою суду та передав для використання адвокату Особа 2.

Крім того, 24.05.2021 о 15 год 34 хв Особа 5, використовуючи свій кваліфікований електронний підпис, особисто відправив текст цього підробленого (зміненого) рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, надавши йому вигляду законного.

Того самого дня, 24.05.2021 о 15 год 05 хв, адвокат Особа 2, діючи на підставі ордера серії КС № 396846 від 27.01.2021, подала до Департаменту (центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за адресою: місто Київ, вул. Дніпровська набережна, 19-Б, заяву про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , надала державному реєстратору отримане від судді Особа 5 підроблену копію рішення Сквирського районного суду Київської області.

Згодом, 28.05.2021, державний реєстратор ОСОБА_9 , яка не була обізнана зі злочинним наміром заявників, прийняла рішення № 58411704 про проведення державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Унаслідок зазначених умисних дій Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4, ОСОБА_3 та Особа 5, які діяли за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману та використання завідомо підроблених документів незаконно заволоділи правом власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка після смерті ОСОБА_6 мала перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, тим самим завдали територіальній громаді матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 886 003,00 гривні.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII) -шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що Особа 1, Особа 2, Особа 3 та ОСОБА_3 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з 28.05.2021 по 22.12.2021 вчинили дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) майна, шляхом зміни форми такого майна через вчинення правочину.

Установлено, що нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_4 , одержано злочинним шляхом у результаті вчинення шахрайських дій, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, за обставин, викладених вище.

Так, Особа 1, Особа 2, Особа 3 та ОСОБА_3 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи про те, що майно набуто незаконно, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, використали заздалегідь підроблену копію рішення Сквирського районного суду Київської області від 22.03.2021, здійснивши 28.05.2021 у державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_9 реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 .

Після цього Особа 1, Особа 2, Особа 3 та ОСОБА_3 , достовірно розуміючи, що державну реєстрацію права власності нерухомого майна на ім`я ОСОБА_3 здійснено протиправним шляхом та на підставі завідомо підроблених документів, усупереч установленому законом порядку, тобто майно набуто злочинним шляхом, унаслідок вчинення предикатних кримінальних правопорушень, почали реалізацію плану, спрямованого на приховування та маскування його незаконного походження, надання правомірного вигляду володінню, користуванню та розпорядженню таким майном, а також на введення його у легальний цивільний обіг шляхом здійснення фінансових операцій та правочинів.

Зокрема, Особа 1, у точно не встановлений час, з 28.05.2021 по 22.12.2021, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи незаконне походження вказаної квартири та бажаючи приховати цей факт, безпосередньо виконав дії щодо підготовки об`єкта нерухомості до відчуження. Його дії полягали у забезпеченні фізичного доступу до приміщення (надання ключів від квартири іншим співучасникам) та здійсненні його фотофіксації. У вказаний період Особа 1 з метою підготовки майна до введення у легальний цивільний обіг передав фотозображення Особі 2 для подальшої демонстрації їх потенційним покупцям через ріелтора.

У свою чергу, Особа 2 з 28.05.2021 по 22.12.2021, діючи узгоджено, за попередньою змовою із Особою 1 та іншими учасниками групи, маючи прямий умисел на надання правомірного вигляду володінню та розпорядженню незаконно здобутим майном, забезпечила здійснення організаційно-комунікаційних заходів для його продажу. Усвідомлюючи протиправний характер походження майна, вона спілкувалася (у тому числі шляхом листування) з ріелтором ОСОБА_10 та співучасницею Особою 3. Здійснюючи таку комунікацію, у точно не встановлені час та місці, Особа 2 безпосередньо визначила та погодила істотні умови реалізації квартири, зокрема встановила ціну її продажу третім особам - 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) доларів США, що станом на 22.12.2021 згідно з офіційним курсом НБУ становило 940 125 гривень, тим самим здійснила підготовку для вчинення фінансової операції з легалізації злочинних доходів.

Надалі, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, 22.12.2021 Особа 1, Особа 2 разом із ОСОБА_3 та Особою 1, перебуваючи у приміщенні Першої київської державної нотаріальної контори, розташованої за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 11, у державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 , здійснили шляхом вчинення правочину з купівлі-продажу майна відчуження квартири третій особі - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не була обізнана зі злочинними намірами вказаних учасників групи.

Так, за не встановлених обставин та в невстановлений час, але не пізніше 12 год 38 хв 22.12.2021, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з Особою 3, Особою 2 та Особою 1 , уклав із ОСОБА_11 договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2-908 (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору, укладеного між ОСОБА_3 , та ОСОБА_11 , ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_11 купила належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2370709080000. Указана квартира складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,7 кв. м, у тому числі житловою площею 15,31 кв. метра.

Відповідно до п. 2 Договору документом, що підтверджує право власності продавця на відчужувану квартиру, є рішення Сквирського районного суду Київської області від 22.03.2021 (справа № 376/502/21, провадження № 2/376/635/2021). Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2021 за № 42195573.

Згідно з п. 4 Договору за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 571 410 (п`ятсот сімдесят одну тисячу чотириста десять) гривень, які продавець ( ОСОБА_3 ) одержав повністю від покупця ( ОСОБА_11 ) до підписання Договору.

Пунктом 5 Договору визначено, що продавець ( ОСОБА_3 ) своїм підписом під Договором підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру, одержання від покупця грошей у сумі 571 410 (п`ятсот сімдесят одна тисяча чотириста десять) гривень та відсутність до нього будь-яких претензій фінансового характеру.

Крім того, у п. 11 Договору визначено, що продавець ( ОСОБА_3 ) та покупець ( ОСОБА_11 ) однаково розуміють значення і умови цього правочину та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні, а також те, що він не має характеру фіктивного та удаваного і не є правочином зловмисним.

Відповідно до п. 21 Договору відчужувана квартира є особистою власністю продавця ( ОСОБА_3 ), оскільки набута в порядку спадкування за законом за рішенням Сквирського районного суду Київської області, зазначеним у п. 2 Договору.

За результатами укладення вказаного правочину державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 22.12.2021 з 11 год 05 хв по 12 год 38 хв, перебуваючи у приміщенні Першої київської державної нотаріальної контори, розташованої за адресою м. Київ, просп. Берестейський, 11, на підставі договору купівлі-продажу квартири № 2-908 від 22.12.2021 зареєструвала за ОСОБА_11 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . У результаті вчинення зазначених дій учасники групи, прямо та повністю знаючи про те, що вказане нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 31,7 кв. м, ринкова вартість якої станом на 22.12.2021 становила 876 735 (вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень, одержано внаслідок вчинення предикатного кримінального правопорушення, набули на нього право власності, володіли та розпорядились ним на користь третіх осіб шляхом вчинення фінансової операції та правочину з майном, одержаним злочинним шляхом, використали таке майно у цивільному обороті, тобто надали правомірного вигляду володінню, користуванню та розпорядженню таким майном, а також приховали та замаскували незаконне походження майна.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України, - легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто набуття, володіння та розпорядження майном шляхом вчинення правочину з таким майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62026000000000504 від 07.05.2026, з одного боку, та обвинувачений у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_4 , з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472, 473 КПК України, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII); ч. 2 ст. 209 КК України.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено наслідки укладення угоди, та роз`яснено наслідки невиконання угоди.

У підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що ОСОБА_3 , розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на її користь, просив затвердити угоду.

При цьому, суд переконався, що ОСОБА_3 винуватість визнав добровільно і з розумінням того, що відмовляється від своїх прав, включаючи право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо інкримінованих йому кримінальних правопорушень, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та співпраця з органом досудового розслідування у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Судом роз`яснено ОСОБА_3 наслідки угоди, характер обвинувачення та конкретну міру покарання, за ч. 4 ст. 190 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 209 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, протягом якого він повинен виконати обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. На підставі ч. 1 ст. 77 КК України не застосовувати додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Прокурор просив суд затвердити угоду.

Обвинувачена та захисник просили затвердити угоду.

Від потерпілих у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та Київської міської державної адміністрації, надійшли письмові заяви про те, що вони не заперечують проти укладення між прокурором та ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості.

Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII); ч. 2 ст. 209 КК України, кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, ОСОБА_3 може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості останньої наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Також суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати понесені на залучення експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 374-376, 475 КПК України, ст. ст. 65, 69, 69-1 КК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62026000000000504 від 07.05.2026 - затвердити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII).

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.04.2008 № 270-VI, від 22.11.2018 № 2617-VIII) у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 2 ст. 209 КК України застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 2 ст. 209 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном в 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 77 КК України не застосовувати додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Процесуальні витрати, пропорційно кількості підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, понесені на проведення експертиз у сумі 24625 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 10 (десять) копійок, стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1