Ухвала суду № 139074791, 18.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/331/26

1-кп/458/70/2026

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

18.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

а також сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

потерпілих осіб ОСОБА_7 ,

представник ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025141290000385 від 02.07.2025 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Турка, Турківський район, Львівська область, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, не працює, з повною вищою освітою, неодружений, раніше несудимий, військовозобов`язаний,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст.156, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 301-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Турківського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 12025141290000385 від 02.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст.156, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 301-1 КК України.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 25.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» на строк 60 днів до 23.08.2026 включно без визначення розміру застави; в задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовлено.

11.08.2026 прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , примірник якого 12.08.2026 надійшов на адресу суду поштовою кореспонденцією.

Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час не змінились та не зменшились. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, серед іншого, тяжкого і особливо тяжкого злочинів, в тому числі й щодо неповнолітньої особи, санкція статті найтяжчого з яких передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до12 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень дають підстави вважати що ОСОБА_5 у разі перебування на волі ОСОБА_5 матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків, з метою зміни їхніх показань або відмови від їх надання, зокрема шляхом підкупу, вмовлянь, погроз, примусу чи застосування насильства. Зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи реальність повідомлення йому про підозру у вчиненні інкримінованих злочинів за допомогою третіх осіб звертався до потерпілої ОСОБА_9 з проханнями не надавати показань щодо нього і заперечувати факт особистого знайомства та відносин, що підтверджується заявою ОСОБА_9 про долучення до матеріалів кримінального провадження скріншотів переписки, в яких зафіксовано спроби впливу на неї, такі дії є психологічним тиском на учасників процесу; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на зухвалість вчинених кримінальних правопорушень, в тому числі щодо неповнолітньої й враховуючи те, що мотивом вчинення ОСОБА_5 злочину щодо потерпілої ОСОБА_7 , який полягав у розповсюдженні матеріалів порнографічного характеру за її участю, була помста, а метою - завдання потерпілій психологічної та репутаційної шкоди, обвинувачений може вживати різних заходів, спрямованих на формування вигідної для себе позиції та перешкоджання учасникам кримінального провадження у наданні свідчень. Ймовірність перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню різними способами, зумовлена тим, що суб`єктивна сторона вчинених ним злочинів, мета їх вчинення та мотив, свідчить про суб`єктивне сприйняття ОСОБА_5 загальнолюдських цінностей та допустимість вчинення протиправних дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки знаряддям вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 301, 301-1 КК України, були електронні пристрої, до яких обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме вільний доступ, що може спонукати його до продовження злочинної діяльності, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків. Також прокурор вказала на відсутність підстав застосування розміру застави, оскільки згідно ст. ст. 177, 178 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Мотивом вчинення обвинуваченим вказаних правопорушень була помста, а метою - заподіяння їх психологічної та репутаційної шкоди, порнопомста є втручанням у права людини і є формою сексуального насильства.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав з підстав, зазначених у ньому. Прокурор ОСОБА_3 через зайнятість у розгляді іншої кримінальної справи в судове засідання не з`явилася, про поважні причини неможливості участі в судовому засідання вказала у поданому нею клопотанні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт чи заставу.

В обгрунтування заявленого клопотання обвинувачений вказав, що не має жодного наміру переховуватися від суду чи вчиняти інші правопорушення, перебуваючи під вартою переосмислив свою поведінку, хоче бути поруч з батьками, оскільки він є опікуном батька й їм потрібна допомога. Зазначив, що відчуває погіршення стану здоров`я.

Захисник обвинуваченого в обгрунтування заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу покликалась на те, що продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є незаконним та необгрунтованим, оскільки в клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні доказові матеріали, що підтверджують обставини, на підставі яких можна дійти висновку про наявність у випадку перебування обвинуваченого ОСОБА_5 на волі таких ризиків, як незаконний вплив на учасників провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінальних правопорушень, переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Прокурором не зазначено в клопотанні нових ризиків, відповідно до ст. 177 КПК України, наведені прокурором обставини не підтверджені жодними доказами, зокрема щодо незаконного впливу на потерпілих та свідків, щодо вчинення інших кримінальних правопорушень, щодо ризику переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому покликаючись на практику ЄСПЛ просила змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на менш суворий або визначити розмір застави як альтернативи триманню під вартою та вказала, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу. При цьому вказала, на позитивну характеристику обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання, здобув вищу освіту, є автором книги, відсутність судимостей.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу, покликаючись на те, що ризики, передбаченні ст. 177 КПК України не зменшились, тому не має підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Вказав, що під час досудового розслідування зібрано докази, які будуть досліджуватися та частково досліджені під час судового розгляду, якими обгрунтовуються ризики, зазначені в клопотанні, зокрема, щодо вчинення обвинуваченим тиску на потерпілу ОСОБА_9 . Також зазначив, що обвинувачений має доступ до створених ним акаунтів, що не позбавляє його можливості в подальшому продовжувати протиправні дії щодо розповсюдження певної інформації, оскільки метою вчинення інкримінованих правопорушень, зокрема щодо потерпілої ОСОБА_7 була порнопомста, що за нормами міжнародних стандартів належить насильницьких правопорушень, створити фейкові акаунти та здійснювати вплив на учасників кримінального провадження.

Представник потерпілої особи ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , згідно ч. 3 ст. 56 КПК України, у судовому засіданні висловив свою думку щодо заявлених клопотань та підтримав позицію прокурора й заперечив щодо клопотання обвинуваченого та його захисника.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотань дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і під час розгляду клопотання про продовження такого, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що 16.01.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 12.03.2026 ухвалою слідчого судді продовжено до 10.05.2026 та ухвалами Турківського районного суду Львівської області неодноразово продовжувався, востаннє до 23.08.2026 включно.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, серед іншого, тяжкого і особливо тяжкого злочинів, в тому числі й щодо неповнолітньої особи, санкція статті найтяжчого з яких передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до12 років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки має відстрочку від мобілізації у зв`язку з доглядом за батьком, має можливість вільно пересуватися за межами Львівської області; незаконно впливати на потерпілих, свідків, з огляду на те, що судом свідки й потерпілі ще не допитувались. Враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, зокрема тих, що пов`язані з поширенням матеріалів інтимного характеру та посяганням на статеву недоторканість неповнолітньої особи, такі обставини об`єктивно можуть створювати для потерпілих додатковий психологічний тиск та побоювання негативних наслідків розголошення обставин кримінального провадження. Доводи захисника про те, що окремі потерпілі та свідки вже допитані судом не спростовують зазначеного ризику, оскільки сам факт проведення допиту не виключає можливості незаконного впливу на учасника кримінального провадження з метою зміни його подальшої процесуальної поведінки, оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, а оцінка доказів здійснюється судом після їх безпосереднього дослідження. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає, що з огляду на зухвалість вчинених кримінальних правопорушень, в тому числі щодо неповнолітньої й враховуючи те, що мотивом вчинення ОСОБА_5 злочину щодо потерпілої ОСОБА_7 , який полягав у розповсюдженні матеріалів порнографічного характеру за її участі, була помста, а метою - завдання потерпілій психологічної та репутаційної шкоди, обвинувачений може вживати різних заходів, спрямованих на формування вигідної для себе позиції та перешкоджання учасникам кримінального провадження у наданні свідчень. Сукупність цих обставин дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на формування вигідної для себе позиції або перешкоджання встановленню обставин кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки знаряддям вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 301, 301-1 КК України, були електронні пристрої, до яких обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме вільний доступ, оскільки володіє інформацією про наявні акаунти і відповідно матиме доступ до них, що може спонукати його до продовження злочинної діяльності.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд не зобов`язаний встановлювати наявність нових ризиків, оскільки достатньою підставою для продовження запобіжного заходу є встановлення того, що раніше визначені ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить приписам п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Наведені захисником дані про особу обвинуваченого який раніше несудимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має вищу освіту, самі по собі не є безумовною гарантією належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не спростовують вищенаведених висновків.

При вирішенні питання про застосування/продовження запобіжного заходу суд не встановлює винуватість особи та не робить висновків щодо доведеності пред`явленого обвинувачення, а лише оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів.

При цьому відповідності до пунктів 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З врахуванням обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід не визначити розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, зокрема сексуального насильства.

Також, на переконання судді, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатньою мірою, оскільки не буде слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти встановленим ризикам.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 186, 193,194, 197, 205, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» на строк 60 днів до 16.10.2026 включно без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу,- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали для виконання в частині застосування/продовження запобіжного заходу тримання під вартою направити начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

На ухвалу протягом 5-ти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.08.2026.

Суддя ОСОБА_10