Рішення № 139074750, 29.07.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/5002/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Бельзецької О.В.,

розглянувши в місті Сокаль у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Шептицької окружної прокуратури до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Прокурор Шептицької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, поданим в інтересах держави в особі уповноваженого органу Сокальської міської ради Львівської області про витребування земельної ділянки із незаконного володіння. Підставою для звернення слугувало те, що земельна ділянка площею 0,1350 га з кадастровим номером 4624887200:08:001:0020 вибула із земель житлової та громадської забудови комунальної власності оскільки ОСОБА_1 , повторно використала право на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Прокурор Сокальського відділу Шептицької окружної прокуратури Львівської області заяву підтримує в повному обсязі.

Представник позивача Сокальської міської ради Львівської області в судове засідання не прибув, надав суду заяву у якій просив розгляд справи проводити без його участі, заяву підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи подала відзив, клопотання про зупинення, про залишення позовної зави без руху, заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення та заяву про розгляд справи без відповідача і його представника. Позовні вимоги заперечує повністю, з підстав викладених письмово у вказаних вище документах.

Дослідивши докази в справі, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Шептицькою окружною прокуратурою, в межах повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», на території Шептицького району Львівської області виявлено порушення вимог земельного законодавства.

Після звернення до Сокальської міської ради Львівської області встановлено, що остання не має фінансової можливості звернутись до суду з позовом для захисту інтересів держави, зокрема повернення вищевказаної земельної ділянки, а відтак прокурором прийнято рішення про необхідність представництва інтересів Сокальської міської ради Львівської області та звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до рішення XIII сесії VII скликання від 29.11.2016 №222 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадян», земельну ділянку 0,0846 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки 4624810100:01:004:0473) передано ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного рішення Сокальської міської ради від 29.11.2016 №222 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 19407854) на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 4624810100:01:004:0473, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1194160046248.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 4624810100:01:004:0473, площа ділянки становить 0,0846 га, вид цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування АДРЕСА_1 . Дата реєстрації земельної ділянки 14.11.2016.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4624810100:01:004:0473 площею 0,0846 га продовжує перебувати у власності ОСОБА_1 .

Приписами ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах- не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0, 15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара.

Частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Однак, всупереч зазначеному вище, за зверненням ОСОБА_1 , Сокальською міською радою Львівської області XVII сесії VIII скликання , керуючись ст.89, 118, 121, 122, 125, 126 Земельного кодексу України ухвалено рішення від 24.12.2021 №666 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу громадянам».

Отже, Сокальська міська рада Львівської області XVII сесії VIII скликання розглянула заяви громадян, і зокрема ОСОБА_1 , та пунктом 1.11. вказаного рішення затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1350 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4624887200:08:001:0020 та передала її у власність гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, чинного на момент звернення відповідача, особа, яка зацікавлена в одержані у користування земельної ділянки із земель державної, або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення із надання дозволу на його розробку звертається зі заявою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного Кодексу України, передають їй у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, до заяви додаються графічні матеріали, на яких вказано бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Як встановлено з Витягу із рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Стенятинської сільської ради Сокальського району, Львівської області №494 від 12 жовтня 2020 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку», ОСОБА_1 , надано дозвіл на розроблення технічної документації для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Стенятин до 0,1350 га., що передувало зверненню відповідача до Сокальської міської ради для затвердження вказаної технічної документації.

Судом досліджено матеріали технічної документації, які виготовлялись на замовлення відповідача та стали основою спірного рішення Сокальської міської ради від 24.12.2021 №666, і, як наслідок, повторного надання відповідачці права безоплатної приватизації земельних ділянок одного виду.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , датованої 25.05.2021 року про виконання робіт по виготовленню технічної документації, відповідачка просила виготовити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , на території Сокальської міської ТГ Львівської області. Разом з тим, тобто 25.05.2021 року, було визначено технічне завдання на встановлення меж, яке затверджене замовником робіт ОСОБА_1 , і як встановлено судом, пунктом 2 цього завдання вказано загальну площу земельної ділянки, а саме: 0,1350 га. Окрім того, відповідач у даній справі- ОСОБА_1 , з виконавецем ОСОБА_2 , старостою ОСОБА_3 , та землекористувачами суміжних ділянок ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , підписали Акт погодження меж землекористування, відповідно до якого площа також складає 0,1350. Серед іншого, суду надано копію акта прийому-передачі межових знаків на зберігання, списків межових знаків, та акта здачі-прийняття виконаних робіт згідно з договором від 25.05.2021 року, і всі вказані документи підписані відповідачем, що підтверджує факт того, що замовник ОСОБА_1 , заперечень щодо інформації, викладеної у вказаних вище матеріалах не має та технічна документація на її думку виготовлена належним чином, а отже розміри ділянки вказано правильно.

Як встановлено з рішення Сокальської міської ради від 24.12.2021 №666, таке ухвалювалось на підставі ст.ст.89,118, 121, 122,125,126 Земельного кодексу України.

В розпорядження суду також надано копію ухвали Стенятинської сільської Ради народних депутатів Львівської області XII сесії XXI скликання від 27 грудня 1993 року про приватизацію земельних ділянок. Даною ухвалою передано жителям сіл безплатно у приватну власність земельні ділянки, надані їм для обслуговування житлових будинків та господарських будівель розмірами згідно з додатком 1. Отже, матері відповідача ОСОБА_6 передано 0,09 га. Як встановлено з матеріалів справи, матір помирає у 2018 році і її єдиним спадкоємцем є відповідач.

Окрім того, наявний договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями від 05.09.2008 року (від матері ОСОБА_6 , до дочки ОСОБА_1 ), пунктом 8. якого вказано: «Земельна ділянка на якій знаходиться будинок з господарськими будівлями не приватизована, та не є предметом цього договору».

Разом з тим, в розпорядження суду представником відповідача надано копію витягу від 01.09.2008 року, в якому також відсутня інформація про площу наявної у власності ОСОБА_6 земельної ділянки.

Як встановлено судом зі Свідоцтва про право на спадщину, 12.08.2024 року нотаріусом посвідчено, що на підставі заповіту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем однієї земельної ділянки, площею 0,3000 гектарів в межах згідно з планом, що розташована за адресою: с.Стенятин, Червоноградського району Львівської області, кадастровий номер 4624887200:08:003:0066, яка передана для ведення особистого селянського господарства, що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.08.2024 року.

Якщо договором про відчуження житлового будинку розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та, яка необхідна для його обслуговування.

Разом з тим, в разі якщо особа набула право власності після попереднього власника (у даному випадку матері), то вона набуває це право саме в тому розмірі, в якому володів попередній власник,

Також, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , в Сокальську міську раду про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 , якою відповідачка самостійно звернулась до органу місцевого самоврядування із технічною документацією, в якій вказала необхідну їй площу.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 4624887200:08:001:0020, площа ділянки становить 0,1350 га, вид цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування АДРЕСА_2 . Дата реєстрації земельної ділянки 12.08.2021.

Оскільки причиною звернення до суду було повторне надання особі права безоплатної приватизації земельних ділянок одного виду, як встановлено судом таке рішення ухвалювалось за свідомим зверненням відповідача, суд не бере до уваги доводи представника відповідача адвоката Судомляк Ірини Казимирівни, про те, що в даній ситуації спірним рішенням порушено право відповідача на користування своїм успадкованим майном після смерті матері ОСОБА_6 , тому що всі наступні дії вчинялись як наслідок недобросовісних дій самого відповідача.

Серед іншого, матеріали справи не містять належного підтвердження, що Сокальська міська рада на момент постановлення рішення від 24.12.2021 року могла володіти інформацію про те, що спірна земельна ділянка не належить до державної чи комунальної власності, та відомостями про те, що відповідачкою вчинялись всі необхідні дії, які законом передбачені для прийняття та належного оформлення спадкового майна, а саме - спірної земельної ділянки.

На даний час відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4624887200:08:001:0020, загальною площею 0,1350 га за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Як встановлено з листа-відповіді державного реєстратора від 28 липня 2025 року, відповідачка не змогла завершити реєстрацію вказаної земельної ділянки оскільки державним реєстратором прийнято рішення про відмову через неналежний спосіб набуття даного майна. Також матеріали справи не містять достовірної і точної інформації про те, що спірна земельна ділянка станом на 2021 рік належала відповідачу.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згiдно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

З огляду на викладені обставини, земельна ділянка з кадастровим номером 4624887200:08:001:0020 вибула із комунальної власності неправомірно на підставі рішення Сокальської міської ради Львівської області від 24.12.2021 №666 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу громадянам», в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1350 га та передачу у власність ОСОБА_1 кадастровий номер ділянки 4624887200:058:001:0020, землі житлової та громадської забудови, прийнятого всупереч вимог ч. 4 ст. 116, ч. 1 ст. 121 ЗК України.

Тобто на даний час власник майна (територіальна громада) позбавлений фізичного і юридичного володіння своїм майном, тому пред`явлення вимоги має кваліфікуватись як віндифікаційний позов.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі 916/2791/13. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

При дослідженні судом обставин існування в особи права користування необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі реєстрація прав не є підставою виникнення права користування, закон такої підстави не передбачає.

З огляду на вищезазначені норми права, передача земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування , що потім є підставою для реєстрації вказаного права.

Крім того, ні Сокальська міська рада, ні їхні посадові особи не вправі самостійно скасувати спірне рішення Сокальської міської ради Львівської області від 24.12.2021 №666 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1350 га та передачу у власність ОСОБА_1 , кадастровий номер ділянки 4624887200:058:001:0020, землі житлової та громадської забудови, на підставі якого ОСОБА_1 , передано у приватну власність земельну ділянку, оскільки це суперечитиме вимогам ч.1 ст.154 ЗК України, а відповідно не мають можливості відновити становище, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи та інтереси позивача.

Серед способів захисту порушених прав цивільне законодавство допускає зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння (шляхом звернення до суду із віндикаційним позовом).

Якщо у власника наявне володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватись як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння, має кваліфікуватись як віндифікаційний позов.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади) не з її волі, а на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, тому відновлення права територіальної громади на неї слід здійснювати шляхом її витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право, відповідно до договору, або закону.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним, що в свою чергу передбачено ст.387 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на дату надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 4624887200:08:001:0020) записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Отже, якщо відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

У справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до чинного законодавства державою передбачено різні законні можливості отримання майна громадянами, а тому кожна особа має змогу добросовісно отримувати майно у порядку спадкування, або шляхом набувальної давності, або безоплатного надання у власність громадянам земельних ділянок житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд). Кожна ситуація є різною, окрім того, особи мають змогу користуватись юридичною допомогою в разі такої потреби. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Якщо особа має право на отримання майна вона безперешкодно може ним скористатись. В разі, якщо законне право особи буде порушено - вона має можливість звернутись до суду для захисту своїх інтересів.

В даній справі відповідач самостійно звернулась до органу державної влади зі заявою, при цьому виявила свій намір затвердити технічну документацію на земельну ділянку і вказала необхідну їй площу.

З наведеного слідує, що стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без руху з недотриманням вимоги про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості земельної ділянки при поданні позову про її витребування на користь держави суд зазначає, що така вимога може застосовуватися лише після встановлення судом добросовісності набувача.

У Постанові КЦС ВС від 1 грудня 2025 року у справі № 354/419/25 роз`яснено, що питання про добросовісність / недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє в задоволенні позову на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду. Тобто питання про добросовісність / недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, а тому залишення позову без розгляду з підстав невнесення вартості майна на депозитний рахунок суду є неправомірним, якщо позивач обґрунтовує свої вимоги саме недобросовісністю набувача.

Щодо застосування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, суд роз`яснює, що дані положення (ч.5 ст.390 ЦК України) застосовуються виключно в разі, якщо особа діяла добросовісно.

Згідно з постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.01.2026 року у справі № 354/160/25 внесення вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою передумовою для задоволення позову про витребування майна в добросовісного набувача. При витребуванні майна в недобросовісного набувача положення ч. 5 ст. 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність набувача вирішується судом після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, а не при прийнятті позову до розгляду. У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі ст. 387 ЦК України без застосування приписів ч. 5 ст. 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві. Натомість, у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє в задоволенні позову, зокрема на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.

Суд дійшов висновку про витребування майна в недобросовісного набувача, тому положення ч. 5 ст. 390 ЦК України, ч.4 ст.177 ЦПК України - не застосовуються.

Як вже було зазначено вище, процедура передачі земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_1 , свого часу дотримана не була, а отже остання здійснює правомочності власника щодо неї незаконно.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки площею 0,1350 га, кадастровий номер 4624887200:08:001:0020 у відповідачів - є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 5562,47 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3594 від 22.12.2025 р., який підлягає стягненню з відповідачів відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 19.08.2026 року, одразу після повернення головуючої судді із щорічної відпустки.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади в особі Сокальської міської ради Львівської області (ідентифікаційний код юридичної особи 26205171) земельну ділянку, кадастровий номер 4624887200:08:001:0020, площею 0,1350 га, що розташована на території Сокальської міської ради Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19) 5562 грн 47 коп. (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 47 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: Шептицька окружна прокуратура Львівської області адреса: м.Шептицький, вул. Св. Володимира 15, Львівської області.

Заінтересована особа: Сокальська міська рада Львівської області, місце знаходження м. Сокаль, Шептицького, 44, Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина