Ухвала суду № 139074632, 18.08.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/2042/25

Номер провадження 4-с/438/4/2026

УХВАЛА

іменем України

18 серпня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі судді Дудар О.В.,

за участю секретаря Валькович Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніскаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині вимог про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Марти Олегівни

встановив:

11 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Бориславського міського суду Львівської області скаргу на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

В обґрунтування скарги зазначено, що 3 квітня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області у справі № 438/2042/25 видано виконавчий лист, у якому зазначено особу з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_7, тоді дата народження скаржника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про невідповідність ідентифікаційних даних боржника. Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року у справі № 438/2042/25 виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню. 9 квітня 2026 року скаржником добровільно сплачено 1211,20 грн судового збору, про що повідомлено Дрогобицький ВДВС шляхом подання копії квитанції про оплати та заяву про виправлення описки у виконавчому листі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повинен містити дату народження боржника. Невірне зазначення місяця народження унеможливлює належну ідентифікацію особи. Замість повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 від 7 квітня 2026 року (ідентифікатор доступу: 31ЕЕ76Д746Г6) щодо особи з іншими ідентифікаційними даними, а саме із зазначенням дати народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . У межах ВП № НОМЕР_2 було накладено арешт на кошти скаржника на суму 1885,75 грн, з яких: 1211,20 грн - сума судового збору; 121,12 грн - виконавчий збір; 553,43 грн - витрати виконавчого провадження. Надалі державним виконавцем використано надану скаржником квитанцію як підставу для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від15 квітня 2026 року. Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 15 квітня 2026 року виконавче провадження з примусового виконання у частині стягнення судового збору у розмірі 1211,20 грн закінчено. Виконавець не наділений повноваженнями самостійно виправляти помилки у виконавчому документі, або ідентифікувати особу на власний розсуд, якщо дані документа суперечать паспортним даним боржника. Крім того, ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню. Натомість Дрогобицьким ВДВС подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року. Попри наявність помилки, скаржник самостійно та добровільно сплатив 1211,20 грн (квитанція від 9 квітня 2026 року) на п`ятий день після набрання рішенням законної сили. Зазначена сплата здійснена без застосування заходів примусового виконання. Факт добровільного виконання рішення свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору. Крім того, виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого документа, який містив невірні ідентифікаційні дані боржника (інший місяць народження), що унеможливлює ототожнення його як боржника у відповідному провадженні. Таким чином, виконавчі дії по відношенню до нього, як фізичної особи є необґрунтованими та не законними. Старшим державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів М.О. було внесено недостовірні відомості до АСВП щодо результатів провадження № НОМЕР_2. Вказане провадження позначено як «виконано», хоча фактично воно мало бути позначено як повернуте стягувачу без виконання на підставі статті 4 Закону, або закінчене у зв`язку з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (ухвала від 16 квітня 2026 року). Наслідком внесених недостовірних відомостей до АСВП, щодо результатів провадження № НОМЕР_2 спричинило появу нових недостовірних відомостей в АСВП, щодо результатів виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_4 та їх відображення в додатку «Дія».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 травня 2026 року вказана скарга передана для розгляду судді Дудар О.В.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині вимог про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів М.О. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 7 квітня 2026 року, закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 15 квітня 2026 року; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 7 квітня 2026 року та постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 15 квітня 2026 року; зобов`язання Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України привести відомості АСВП у відповідність до ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року, зобов`язання Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення, що призвели до відображення неправильних відомостей в додатку «Дія» у відповідність до ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року. Судове засідання по розгляду скарги призначено на 26 травня 2026 року.

Скаржник у заяві від 14 травня 2026 року просив розгляд скарги проводити без його участі.

Державний виконавець Коблів М.О. подала заяву про відкладення розгляду справи, оскільки ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області, на яку скаржник посилається в обґрунтування скарги, а тому вирішення даної справи апеляційним судом має істотне значення для даної скарги. Також просила продовжити строк розгляду даної скарги на двадцять днів.

26 травня 2026 року надійшов відзив у якому вказано, що Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вважає, що вимоги скаржника є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 438/2042/25, виданого 3 квітня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі у розмірі 1211,20 грн. 6 квітня 2026 року стягувачем пред`явлено до примусового виконання вищевказаний виконавчий документ. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. 7 квітня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. Одночасно, відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2, 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року № 2832/5, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про стягнення виконавчого збору. 10 квітня 2026 року вх. № 3096 у відділ надійшла заява боржника ОСОБА_1 , якою боржник просив прийняти до уваги факт повної сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та долучити до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 квитанцію про сплату судового збору від 9 квітня 2026 pоку ID: 1582-5097-5250-4903 та закінчити вищевказане виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. На підставі вищезазначеної квитанції 15 квітня 2026 року виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, у зв`язку з тим, що судовий збір сплачено боржником після відкриття виконавчого провадження та несплатою боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_2 та постанову про стягнення виконавчого збору АСВП № НОМЕР_2 виведено в окремі виконавчі провадження - АСВП № НОМЕР_3 та АСВП № НОМЕР_4. Щодо невірно зазначеної дати народження боржника у виконавчому документі, то відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності). Оскільки у виконавчому документів зазначено як дату народження боржника, так і РНОКПП, який є унікальним ідентифікатором фізичної особи та забезпечує її точну ідентифікацію, при відкритті виконавчого провадження не було наявних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Крім того, відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Поряд із тим, виконавець має право використовувати відомості з державних реєстрів та інформаційних систем для ідентифікації сторін виконавчого провадження. Отже, ідентифікація боржника за РНОКПП є пріоритетною та виключає можливість помилкової ідентифікації особи, на відміну від дати народження, яка не є унікальним ідентифікатором. Технічна помилка у виконавчому документі щодо дати народження боржника не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки це не можна трактувати як відсутність такої інформації у виконавчому документі, і як наслідок порушенням вимог, які ставляться до виконавчого документа.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року задоволено заяву старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів М.О. Продовжено строк розгляду скарги ОСОБА_1 та відкладено судове засідання на 23 червня 2026 року.

10 червня 2026 року надійшла відповідь на відзив у якій ОСОБА_1 у якій вказано, що посадові особи Дрогобицького ВДВС були достеменно обізнані про наявність помилки в ідентифікаційних даних боржника, однак свідомо не вжили заходів, передбачених пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Відкриття провадження за дефектним документом є повністю неправомірним. У відзиві Дрогобицький ВДВС намагається представити закінчення виконавчого провадження 15 квітня 2026 року за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» як законну дію. Однак виконавець свідомо внесла до АСВП відомості про те, що рішення суду «виконано» в примусовому порядку, що є грубою маніпуляцією, оскільки виконання рішення суду відбулось добровільно, а саме провадження було відкрите на підставі дефектного виконавчого листа, виконавець не мала жодного права фіксувати у системі статус «виконано» (нібито за рахунок її примусових заходів). Провадження мало бути або закінчене на підставі ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року про визнання листа таким, що не підлягає виконанню, або документ мав бути повернутий стягувачу на підставі статті 4 вказаного Закону.

Скаржник 22 червня 2026 року направив до суду заяву про розгляд скарги без його участі, в якій також навів додаткові правові пояснення до відповіді на відзив.

Судове засідання 23 червня 2026 року відкладено у зв`язку з клопотанням старшого державного виконавця Коблів М.В. Розгляд скарги призначено на 13 липня 2026 року.

7 липня 2026 року від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі у зв`язку з надходженням офіційної відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Львівській області від 22 червня 2026 року (вих. № ПІ-П-88/11.3-12/610).

9 липня 2026 року від Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано, звернуто увагу суду на такі обставини: постановою державного виконавця від 7 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 438/2042/25, виданого 3 квітня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі у розмірі 1211,20 грн. Уже 10 квітня 2026 року за вх. № 3096 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява боржника від 9 квітня 2026 року, а також лист, надісланий ним на офіційну електронну адресу відділу: dvs_drogobych@ukr.net. У зазначених зверненнях ОСОБА_1 прямо повідомив, що є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, зазначив номер виконавчого провадження, повідомив про самостійну сплату 9 квітня 2026 суми 1211,20 грн за реквізитами, визначеними у виконавчому документі, надав квитанцію про сплату судового збору від 9 квітня 2026 року ID: 1582-5097-5250-4903 та просив закінчити вищевказане виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, власними письмовими зверненнями боржник підтвердив, що йому було достеменно відомо про відкриття виконавчого провадження, про його процесуальний статус боржника, а також про необхідність виконання рішення суду. Водночас, незважаючи на усвідомлення факту відкриття виконавчого провадження та добровільне перерахування лише основної суми боргу - 1211,20 грн судового збору, боржник свідомо не виконав у повному обсязі обов`язок, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки не сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, які є самостійними платежами, що виникають у зв`язку з примусовим виконанням рішення. Щодо тверджень боржника про відкриття виконавчого провадження стосовно «неіснуючого боржника», вкотре повідомляємо, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності). Оскільки у виконавчому документів було зазначено як дату народження боржника, так і РНОКПП, який є унікальним ідентифікатором фізичної особи та забезпечує її точну ідентифікацію, при відкритті виконавчого провадження не було наявних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

10 липня 2026 року від скаржника надійшли заперечення на додаткові пояснення виконавчої служби, в яких просив розгляд справи проводити без його участі. Також вказав, що побутове повідомлення в месенджері з фразою «Я боржник…», на яке посилається Коблів М.О. , було виключно способом швидкої ідентифікації провадження у переписці для оперативного інформування виконавця про сплату з метою попередження незаконного арешту рахунків. Побутовий чат не може визначати чи змінювати процесуальний статус особи.

03 березня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області винесено рішення у справі № 438/2042/25; 8 березня 2026 року скаржником з метою оперативного контролю та добровільної сплати судового збору, було спеціально зареєстровано Електронний кабінет у підсистемі «Електронний Суд»; 3 квітня 2026 року рішення суду набрало законної сили; 9 квітня 2026 року через допущену судом технічну описку в його даті народження (вказано жовтень замість січня) платіжне доручення не могло підтягнутися в систему «Електронний Суд» автоматично, скаржник, не чекаючи жодних примусових дій, самостійно та добровільно сплатив 1 211,20 грн безпосередньо в державний бюджет за реквізитами суду через платіжний сервіс (квитанція ID: 1582-5097-5250-4903). Кошти сплачені добровільно в бюджет, а не на рахунок Дрогобицького ВДВС, іще до отримання будь-яких постанов від виконавця. Постанови виконавця від 7 квітня 2026 року надійшли на його адресу поштою лише 17 квітня 2026 року (зі штемпелем на конверті Укрпошта від 12 квітня 2026 року) з протиправною вимогою прибути в Дрогобицький ВДВС «заднім числом» на 7 квітня 2026 року на 10:00 Таким чином, умисел на добровільне повне виконання рішення суду виник і був реалізований скаржником незалежно від дій Дрогобицького ВДВС.

13 липня 2026 року розгляд скарги відкладено на 23 липня 2026 року за клопотанням старшого державного виконавця Коблів М.В.

Судове засідання 23 липня 2026 року не відбулось у зв`язку з зайнятістю судді у розгляді кримінального провадження.

Судове засідання призначено на 28 липня 2026 року.

27 липня 2026 року від скаржника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Скарга ОСОБА_1 28 липня 2026 року знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті. Розгляд справи призначено на 18 серпня 2026 року.

17 серпня 2026 року від скаржника надійшла заява про розгляд скарги без його участі.

Також скаржником надано додаткові пояснення в яких вказано, що Дрогобицький ВДВС посилається на те, що ухвала Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року оскаржена Дрогобицьким ВДВС до Львівського апеляційного суду та на момент розгляду виконавчих проваджень не набрала законної сили. На думку скаржника сам по собі факт оскарження зазначеної ухвали не усуває та не спростовує фактичних обставин, які існували до її постановлення та були встановлені судом на підставі досліджених доказів. Зокрема, незалежно від подальшого процесуального результату апеляційного перегляду ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року залишаються об`єктивними та такими, що відбулися у конкретний час, такі обставини: по-перше, фактичною датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому зазначення у виконавчому листі від 3 квітня 2026 року дати народження «31 жовтня1972року» є фактичною невідповідністю персональних даних позивача, яка існувала з моменту видачі виконавчого листа та не залежить від того, коли саме суд постановив ухвалу про її виправлення. По-друге, виконавчий лист від 3 квітня 2026 року дійсно містив неправильну дату народження позивача. Подальше оскарження ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року саме по собі не перетворює зазначені у первісному виконавчому документі неправильні персональні дані на правильні.

18 серпня 2026 року старшого державного виконавця Коблів М.О. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Також додатково повідомлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 липня 2026 року розгляд апеляційної скарги призначено на 17 листопада 2026 року.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Попередні судові засідання відкладалися у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року, розгляд апеляційної скарги відділу державної виконавчої служби призначено на 17 листопада 2026 року, а тому, враховуючи положення частини 1 статті 450 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд скарги у призначену дату.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 3 березня 2026 року у справі № 438/2042/25 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з дати подання позову - 29 грудня 2025 року. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 1211,20 грн.

На виконання вказаного рішення 3 квітня 2026 року Бориславським міським судом Львівської області видано виконавчий лист, у якому допущено помилку в ідентифікаційних анкетних даних боржника, а саме - замість правильної та дійсної дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » помилково вказано « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

6 квітня 2026 року стягувач пред`явив вказаний виконавчий документ до примусового виконання, на підставі чого 7 квітня 2026 року старшим державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Мартою Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, а також постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. У вказаних процесуальних документах примусового характеру винесених державним виконавцем щодо особи з невірними анкетними даними, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

9 квітня 2026 року ОСОБА_1 виявивши в особистому електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» інформацію про видачу виконавчого документа та наявну в ньому технічну описку, сплатив суму судового збору у розмірі 1211,20 грн через офіційний портал Судової влади України, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» ID: 1582-5097-5250-4903 від 9 квітня 2026 року.

Того ж дня позивач направив електронною поштою на адресу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби заяву про добровільне виконання рішення суду із долученням копії платіжної квитанції, яка була отримана та зареєстрована 10 квітня 2026 року за вхідним № 3096.

Також 10 квітня 2026 року до Бориславського міського суду Львівської області надійшла заява від ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі Бориславського міського суду Львівської області від 3 квітня 2026 року, а саме, помилково зазначена дата народження боржника - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Виправлено помилку, допущену у виконавчому листі від 3 квітня 2026 року, виданому Бориславським міським судом Львівської області у справі № 438/2042/25, зазначивши правильну дату народження боржника - « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 3 квітня 2026 року виданий Бориславським міським судом Львівської області у справі № 438/2042/25 (провадження № 2/438/173/2026) про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Як вже зазначено вище 10 квітня 2026 року до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за вх. № 3096 надійшла заява ОСОБА_1 , в якій боржник просив прийняти до уваги факт повної сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, долучити до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 квитанцію про сплату судового збору від 9 квітня 2026 року ID: 1582-5097-5250-4903 та закінчити вищевказане виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

15 квітня 2026 року на підставі вищезазначеної квитанції виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені в частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб-за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий органі мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

У виконавчому листі від 3 квітня 2026 року вказано не лише дату народження боржника, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків останнього, який є унікальним ідентифікатором фізичної особи та забезпечує її точну ідентифікацію.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Також виконавець має право використовувати відомості з державних реєстрів та інформаційних систем для ідентифікації сторін виконавчого провадження.

Суд вважає обґрунтованими доводи державного виконавця про те, що ідентифікація боржника за реєстраційним номером облікової картки платника податків є пріоритетною та виключає можливість помилкової ідентифікації особи, на відміну від дати народження, яка не є унікальним ідентифікатором.

Технічна помилка у виконавчому документі щодо дати народження боржника не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки це не можна трактувати як відсутність такої інформації у виконавчому документі, і як наслідок порушенням вимог, які ставляться до виконавчого документа.

Незазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Повернення виконавчих документів лише з таких підстав містить ознаки надмірного формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень та фактично призводить до затягування виконання виконавчого листа, що порушує право на ефективний судовий захист (постанова Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 826/9021/18).

Аналогічна позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 18 травня 2026 року у справа № 645/1912/24.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при відкритті виконавчого провадження були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Частина 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює підстави закінчення виконавчого провадження.

Зокрема пункт 9 вказаної норми передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 15 квітня 2026 року виконавче провадження з примусового виконання у частині стягнення судового збору у розмірі 1211,20 грн закінчено.

Щодо послання скаржника на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року у справі № 438/2042/25, якою виправлено помилку, допущену у виконавчому листі від 3 квітня 2026 року, виданому Бориславським міським судом Львівської за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зазначивши правильну дату народження боржника « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 3 квітня 2026 року, виданий Бориславським міським судом Львівської області у справі № 438/2042/25 (провадження № 2/438/173/2026) про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн, слід зазначити, що вказана ухвала не набрала законної сили.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року.

Станом на даний час вказана апеляційна скарга не розглянута.

На час вчинення державним виконавцем дій, які є предметом даної скарги, ухвала Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року у справі № 438/2042/25 не набрала законної сили.

Отже, вимоги зобов`язання Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України привести відомості АСВП у відповідність до ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року, зобов`язання Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення, що призвели до відображення неправильних відомостей в додатку «Дія» у відповідність до ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 16 квітня 2026 року, є необґрунтованими.

Крім того слід наголосити, що із заяви від 9 квітня 2026 року на адресу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що скаржник був обізнаний про наявність виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 при зверненні до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі Бориславського міського суду Львівської області від 3 квітня 2026 року та сплатив судовий збір вже після його відкриття.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 259, 260, 447, 448, 449, 453 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині вимог про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коблів Марти Олегівни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 18 серпня 2026 року.

Суддя Олена ДУДАР