Рішення № 139074110, 19.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5 А

справа № 753/12221/25

провадження № 2/753/5178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф. А.

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О. С.,

за участю сторін:

представник позивача не з`явився;

відповідача ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» (далі по тексту - ТОВ «Юкрейніан сіті сервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . 11.12.2013 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд (Договір №1) та Договір №0305 про надання додаткових послуг. Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання з оплати послуг, внаслідок чого за період з жовтня 2021 року по квітень 2025 року утворилась заборгованість.

Позивач просить стягнути: основний борг - 21 353,38 грн, інфляційні втрати - 2 631,00 грн, 3% річних - 679,10 грн, пеню за Договором №1 - 19,98 грн та пеню за Договором №0305 (за подвійною обліковою ставкою НБУ) - 6 185,35 грн. Загальна ціна позову: 30 868,81 грн. Також заявлено до стягнення судовий збір (3 028,00 грн) та витрати на правничу допомогу (10 000,00 грн).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подавати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

У жовтні 2025 року відповідач подала відзив, у якому просила відмовити в позові у повному обсязі. Зазначила, що позивач безпідставно застосовує тариф 11,66 грн/кв.м, оскільки Розпорядження КМДА №962 від 07.06.2018 р., на яке він посилається, втратило чинність у 2019 році згідно з Розпорядженням КМДА №1977. Базовий тариф за договором становив 6,44 грн/кв.м. Крім того, відповідач вказувала на незаконність односторонньої зміни вартості додаткових послуг (охорона з 0,9842 грн до 6,29 грн/кв.м) та нарахування компенсації за електроенергію без згоди співвласників. Відповідач послалася на акт та припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №50 від 27.03.2025 р., якими зафіксовано незаконність дій позивача. Надавши власний контррозрахунок, відповідач стверджувала про наявність переплати у розмірі 23 447,60 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року здійснено перехід до розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено її розгляд в судове засідання.

У лютому 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, вказавши, що зміна тарифів не була свавільною, а зумовлена об`єктивними факторами, зокрема рішеннями КМУ щодо підвищення вартості електроенергії (постанови №544, №632). Одностороння зміна вартості передбачена п. 3.3.2 Договору №0305. Представник наголосив, що відповідач протягом спірного періоду жодного разу не складала актів-претензій щодо ненадання або неякісного надання послуг. Часткова оплата рахунків свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій та фактичне визнання нею умов надання послуг.

У березні 2026 року відповідач подала заперечення, в яких акцентувала увагу на тому, що позивач не є «Управителем» багатоквартирного будинку у розумінні профільного закону. Застосування пені за подвійною обліковою ставкою НБУ суперечить Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач розцінила дії позивача як агресивну підприємницьку практику та порушення прав споживача, вкотре просячи суд зобов`язати позивача здійснити перерахунок коштів.

У відбувшихся судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач, у свою чергу, заперечила проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у заявах по суті.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Принцип захист судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша стаття 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод и законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (витяг з Реєстру речових прав № 5005244353826 від 01.06.2025 р.).

11.12.2013 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Договір №0305 про надання додаткових послуг.

За період з жовтня 2021 року по квітень 2025 року позивач нарахував за житлово-комунальні послуги 72 322,10 грн, з яких відповідач сплатила 50 968,72 грн. Різниця (основний борг), зафіксована позивачем, склала 21 353,38 грн.

27.03.2025 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві за результатами перевірки склало Акт №513-1 та винесло Припис №50, яким зобов`язало Позивача усунути порушення законодавства про захист прав споживачів. Наразі даний припис оскаржується позивачем у судовому порядку.

Положення статей 66-68 Житлового кодексу України (далі по тексту - ЖК України), Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Власники несуть відповідальність, відповідно до вказаного Закону, за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.

За змістом пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка належним чином не сплачувала за надані послуги з обслуговування, утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком, наданим позивачем, за період з жовтня 2021 року по квітень 2025 року за нею утворилась заборгованість, яка складає 21 353,38 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що позивачем вірно нараховані суми по обслуговуванню будинку та прибудинкової території, відповідно до затверджених тарифів, з урахуванням загальної площі квартири відповідача.

За період проживання відповідачки у вказаній квартирі позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період щоденно надавались вказані житлово-комунальні послуги.

Відповідачка щомісяця отримувала від позивача рахунки на їх оплату із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача щодо повної незаконності застосованих позивачем тарифів з огляду на втрату чинності Розпорядженням КМДА №962. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися. Сама по собі відсутність погодженого додатковими угодами тарифу або його формальне оскарження не є підставою для звільнення споживача від оплати фактично отриманих послуг з утримання спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця для перевірки якості та підписання акта-претензії. Відповідач не надала суду жодного акта-претензії за період з 2021 по 2025 рік. Відсутність таких актів та факт часткової оплати послуг протягом усього періоду свідчить про споживання послуг та визнання факту їх надання (конклюдентні дії).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 21 353,38 грн, 2 631,00 грн індексу інфляції та 679,10 грн - трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості.

Поряд із цим, суд визнає обґрунтованими та доведеними аргументи відповідача щодо незаконності нарахування пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню, розмір якої встановлюється договором, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Нарахування пені побутовому споживачеві (фізичній особі) за подвійною обліковою ставкою НБУ, що є санкцією для суб`єктів господарювання (Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»), є прямим порушенням імперативних норм житлового законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору, що встановлюють жорсткі обов`язки споживача та непропорційно великий розмір штрафних санкцій, визнаються недійсними (нікчемними).

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на положення статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», становить 213,53 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» становить 24 877,01 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн, у зв`язку з чим сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2 440,27 грн.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн. які позивач просить стягнути з відповідача.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» та адвокатським об`єднанням «Гараріка-Право»; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги на суму 10 000 грн.; детальний опис наданих адвокатами послуг на суму 10 000 грн.; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті надання послуг вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 10 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Окрім того відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зважаючи на зазначені процесуальні норми, з урахуванням принципу співмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу до складності справи, яка розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, належить до категорії не складних справ, із ціною позову 30 868,81 грн, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вартісні показники надання юридичних послуг, що визначені Договором про надання правової допомоги, вважає за необхідне вимогу задовольнити частково на суму 5 000,00 грн., визнавши розумний їх розмір.

Суд вважає, що позивач має право на компенсацію понесених витрат в межах 5 000,00 коп., яким доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір розумним.

На підставі вищевикладеного, статтею 64, 66-68, 162 ЖК України, статтею 526, 610, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» (ЄДРПОУ 38139665; адреса місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 14) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 21 353,38 грн, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 679,10 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 631,00 грн, пеню у розмірі 213,53 грн, а всього 24 877,01 грн, а також судові витрати, зокрема, судовий збір у сумі 2 440,57 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 03 серпня 2026 року.