Рішення № 139073928, 17.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/8960/25

Провадження № 2/644/5104/26

17.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби О.О.,

одноособово, розглянуто в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань у приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, б. 90, ЄДРПОУ 03361715) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення солідарно заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі за текстом - КП «Харківводоканал»/позивач), в особі представника Кашіна Владислава Михайловича, який діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 13.06.2025, звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /відповідачі) предметом якої є: солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення (далі за текстом - ЖКП) у сумі 88 303 грн 06 коп, а також сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову КП «Харківводоканал» зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Унаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 утворилася заборгованість у загальній сумі 88 303 грн 06 коп, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 49 067,82 грн за період з 01.07.2012 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 36 900,90 грн за період з 01.10.2011 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у сумі 1 125,94 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у сумі 631,56 грн та водовідведення у сумі 576,84 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025.

1.1.2. заперечення на відзив

27.07.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника позивача Сонько Н.І., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 18.12.2024, надійшла відповідь на відзив.

В обгрунтування заперечень зазначено, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі», в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення керуючись Законом України «Про житлово комунальні послуги, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918 та Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690

Щодо застосування строку позовної давності

Представник відповідача надав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Сама по собі заява про застосування строку позовної давності свідчить про визнання відповідачем порушеного права позивача, тобто наявність заборгованості. КП «Харківські теплові мережі» здійснено перерахунок та направлено заяву про зменшення позовних вимог.

Щодо звернення позовних вимог до ОСОБА_2

На момент подання позовної заяви до суду, а саме: 24.09.2025, згідно з довідки про зареєстрованих у житловому приміщені осіб від 08.09.2025 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заразом, інформації щодо зняття з обліку осіб зареєстрованих за вищевказаною адресою, звернень щодо зміни місця проживання, здійснення перерахунку до КП «Харківські теплові мережі» у позовний та поза межами позовного періоду не надходило.

Що стосується солідарного стягнення заборгованості

Оскільки між відповідачами не встановлено порядку користування квартирою АДРЕСА_3 , особові рахунки на оплату комунальних послуг кожному з них не виділено, а тому заборгованість за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення має бути стягнута солідарно зі всіх відповідачів, на підставі ст. 543 ЦК України, Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитками, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572 (п.10), Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008р. №190 (п.3.9), Правил надання послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999р. № 2246 (п.4) відкриття окремих особових рахунків на кожного із співвласників можливе лише після виділення частки кожного із співвласників в натурі та встановлення окремих облікових приладів на споживання води, газу, електричної та теплової енергії.

1.2.заперечень відповідача

03.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича, який діє на підставі ордеру серії АН № 1973970 від 06.05.2026, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог Комунального підприємства «Харківводоканал» за платежами, строк виконання яких настав більш як за три роки до звернення до суду з урахуванням порядку обчислення позовної давності за періодичними платежами; відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 за період з 01.10.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_6, у зв`язку з її неповноліттям у вказаний період та відмовити в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , у зв`язку з недоведеністю позивачем правових підстав для солідарної відповідальності.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності

Позовну заяву подано 24.09.2025, тож за загальним правилом, з урахуванням трирічного строку давності, стягненню могли б підлягати лише платежі, строк виконання яких настав не раніше 24.09.2022, якщо не встановлено підстав для його зупинення чи переривання. Заразом, посилання позивача на зупинення перебігу позовної давності (з 12.03.2020 - на час карантину, та з 24.02.2022 - на час дії воєнного стану), до цих вимог застосоване бути не може.

Щодо недоведеності підстав та розміру позовних вимог до ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 06.10.2025, наданою Реєстром територіальної громади м. Харкова щодо ОСОБА_1 зазначена конкретна дата реєстрації місця проживання - 04.01.2006. Разом з тим, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дата реєстрації за вказаною адресою у довідці не зазначена. Отже, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують, з якого моменту ОСОБА_2 фактично зареєстрована та/або проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак не доводять, що вона є споживачем послуг, які надавались за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 , протягом усього заявленого періоду з 2011 по 2025 роки. Крім того, за наявними в матеріалах справи даними ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже, повноліття (18 років) та повну цивільну дієздатність відповідно до ст. 34 ЦК України вона набула лише ІНФОРМАЦІЯ_6.

Період нарахування заборгованості за централізоване водовідведення позивач визначає з 01.10.2011, тобто частково за час, коли ОСОБА_2 була неповнолітньою і відповідно до ст. 32 ЦК України мала лише часткову цивільну дієздатність. Тому вимоги позивача до ОСОБА_2 за період з 01.10.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_6 є юридично необґрунтованими незалежно від наслідків спливу позовної давності.

Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості ведеться в цілому за особовим рахунком № НОМЕР_1 , без окремого визначення обсягу спожитих послуг, розміру нарахувань та періоду фактичного споживання щодо кожного з трьох відповідачів окремо. Такий розрахунок не дає змоги перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми саме щодо ОСОБА_2 та не є належним і достатнім доказом у розумінні ст. ст. 76, 77 ЦПК України для покладення на неї відповідальності за весь розрахунковий період та в повному обсязі заявленої суми.

Щодо відсутності підстав для солідарного стягнення

Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення в індивідуальному порядку з ОСОБА_2 позивачем не укладався. Позивачем також не надано доказів, які б підтверджували підстави покладення на ОСОБА_2 солідарної відповідальності разом з іншими відповідачами - зокрема, доказів наявності між нею та ОСОБА_1 сімейних відносин, спільного ведення господарства, статусу члена сім`ї наймача чи співвласника житлового приміщення. За відсутності таких доказів застосування до ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов`язаннями, що виникли з користування житловим приміщенням, є передчасним та необґрунтованим

2.заяви, клопотання

06.10.2025 адресу суду через систему «Електронний суд» від представника КП «Харківводоканал» Кашіна Владислава Михайловича, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 13.06.2025, надійшла заява щодо проведення розгляду справи за відсутності представника КП «Харківводоканал», позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

03.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича, який діє на підставі ордеру серії АН № 1973970 від 06.05.2026, надійшов відзив на позовну заяву.

14.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Апазіді К.Ю. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідачки ОСОБА_2 та її представника.

27.07.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника позивача Сонько Н.І., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 18.12.2024, надійшла відповідь на відзив.

27.07.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника позивача Сонько Н.І. надійшла заява про зменшення позовних вимог, з урахуванням строків позовної давності за період з 17.03.2017 по 31.07.2025, зокрема щодо стягнення за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 43 982,70 грн та водовідведення у сумі 33 229,95 грн.

Інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, сторони до суду не подавали.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 25.09.2025 справа № 644/8960/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 07.10.2025 позов прийнято, відкрито провадження по справі № 644/8960/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18.06.2026 заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18.02.2026 у цивільній справі № 644/8960/25 скасовано та призначено цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2026 справа № 644/8960/25 передана на розгляд судді Паляничко Д.Г.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 06.10.2025 судом сформовано довідку про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у встановленому законом порядку зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій представник КП «Харківводоканал» просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Апазіді К.Ю. у судове засідання не прибули про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, шляхом направленням судових повісток про виклик у судові засідання призначені на 16.07.2026, 17.08.2026 за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , згідно з інформацією зазначеною у позовній заяві та довідці з Реєстру територіальної громади м. Харкова, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення (далі за текстом - ЖКП) між їхніми виконавцями і споживачами.

Судом установлено, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, реорганізовано КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківську теплові мережі». Вважати КП «Харківську теплові мережі» правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП «Харківводоканал».

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачами зазначених послуг за вказаною адресою, облік нарахувань яких здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Суд установив, що КП «Харківські теплові мережі», в особі філії «Харківзбут», надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, що регулюють відносини між виконавцем послуг КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» та споживачами.

Нарахування за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаною адресою проводяться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п. 20-21 Правил № 630.

Згідно з розрахунком суми заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 49067,82 грн за період з 01.07.2012 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 36 900,90 грн за період з 01.10.2011 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у сумі 1 125,94 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у розмірі 631,56 грн та водовідведення у сумі 576,84 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025

Згідно з розрахунком суми заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 43 982,70 грн за період з 17.03.2017 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 33 229,95 грн за період з 17.03.2017 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у сумі 1 125,94 грн за період з 01.04.2020 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у розмірі 631,56 грн та водовідведення у сумі 576,84 грн за період з 01.04.2020 по 31.07.2025

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 (далі за текстом - Закон № 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі за текстом - Закон № 2189-VIII), Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України (далі за текстом - ЦК України та ЖК України відповідно), Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918, «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі за текстом - Правила № 630), «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (далі за текстом - Правила № 690), тощо.

За змістом ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 1 Закону № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону № 1875-IV споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону № 2189-VIII визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 11 п.1 ст. 1 Закону № 2189-VIII встановлено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

За приписами ч. 3 п.1 ст. 1 Закону № 2189-VIII внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону № 2189-VIII послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 24 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» закріплено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п п. 1 п. 30 Правил № 630 споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2019 року № 219) технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Відповідно до п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 № 690 (надалі за текстом - Правила № 690) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Згідно з п.п. 36, 39 Правила № 690 рахунок на оплату спожитих послуг надається споживачу щомісяця на безоплатній основі відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний обліктеплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 5 Правил № 690 послуги надаються споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуг, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі за текстом - договір), та вимогами цих Правил.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Статтями 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6. Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

З досліджених судом письмових доказів суд установив та взяв до уваги, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованої в електронному Реєстрі територіальної громади м. Харкова 06.10.2025, та в силу приписів ст. 64, 67, 68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 541, 543 ЦК України вони несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Судом враховано доводи представника позивача, що на підставі рішенням Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі», в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, КП «Харківводоканал» надавав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентського обслуговування за особовим рахунком № НОМЕР_1 та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, отже відповідачі є споживачами цих послуг, оскільки одержували їх та не відмовлялася від них у встановленому законом порядку, а відтак у позивача виник обов`язок сплатити за надання цих послуг.

Суд бере до уваги, що облік нарахувань та оплат за вказані послуги здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 , за яким внаслідок не виконання відповідачами своїх зобов`язань утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 49 067,82 грн за період з 01.07.2012 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 36 900,90 грн за період з 01.10.2011 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у розмірі 1 125,94 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у сумі 631,56 грн та водовідведення у сумі 576,84 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідачки ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для солідарного стягнення з посиланням на те, що Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення в індивідуальному порядку з ОСОБА_2 позивачем не укладався та не надано доказів, які б підтверджували підстави покладення на ОСОБА_2 солідарної відповідальності разом з іншими відповідачами - зокрема, доказів наявності між нею та ОСОБА_1 сімейних відносин, спільного ведення господарства, статусу члена сім`ї наймача чи співвласника житлового приміщення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень ч. 1 ст.714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Тлумачення ч. 1 ст. 714 ЦК України дозволяє зробити висновок, що централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У пункті 28 Правил Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Отже, нарахування оплати за опалення місць загального користування позивачем здійснюється відповідно до законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі цю послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Зазначене вище узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 по справі № 539/2869/16-ц (провадження № 61-18580свп18).

Окрім зазначеного вище, суд зауважує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У рішенні Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13 зроблено правовий висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносно відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг та роз`яснено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги .

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, він є незмінним.

Отже, враховуючи, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 , зазначена квартира підключена до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ці послуги у зазначений період надавались, факт отримання вказаних відповідачами послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата. Нарахування плати за послуги водопостачання здійснено відповідно до п.11 Правил № 630, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та згідно з діючими наразі «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (далі за текстом - Правил № 690) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315, тому суд вважає, доведеним факт користування відповідачами наданими житлово-комунальними послугами з утримання будинку.

З урахуванням наведеного вище, суд не бере до уваги доводи адвоката Апазіді К.Ю., що ОСОБА_2 не укладала договору з позивачем на отримання комунальних послуг, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням, тому під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за ЖКП є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не виконували свої обов`язки з оплати ЖКП, які фактично були надані КП «Харківводоканал» за період з 01.10.2011 по 31.07.2025.

Судом враховано порядок формування та нарахування боргу, що підтверджується наданий позивачем розрахунком заборгованості за спірний період, складений з чітким зазначенням тарифів, обсягів, нарахованих і сплачених сум, застосуванням субсидій окремо по кожному виду послуг, їх періодів, суми заборгованості за кожен місяць, тому суд бере до уваги надані представником позивача розрахунки заборгованості щодо оплати ЖКП, та їх уточнення в частині зменшення позовних вимог, з урахуванням зменшеного періоду нарахувань боргових зобов`язань за ЖКП з 17.03.2017 за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що не спростовані відповідачами наданими до суду доказами.

Суд бере до уваги доводи представника відповідачки щодо відсутності цивільної дієздатності відповідачки у період з 01.10.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_6, оскільки остання була неповнолітня та мала лише часткову цивільну дієздатність.

Заразом, представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин, із зазначенням строку застосування позовної давності три роки до моменту подання позову до суду, тобто з 24.09.2022 по 31.07.2025, а не як вказано позивачем у додаткових поясненнях з 17 березня 2017 року.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності становить три роки, та починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зауважує, що застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

На виконання положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд бере до уваги клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, а також враховує клопотання позивача щодо застосування строків позовної давності до вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 43 982,70 грн та водовідведення у сумі 33 229,95 грн за період з 17 березня 2017 по 31 липня 2025, а не з 01.07.2012 та 01.10.2011 відповідно.

Окрім іншого, суд бере до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), якою введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257,258,362,559,681,728,786,129 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому п. 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Отже наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

З наведеного вбачається, що враховуючи приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02.04.2020, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківвооканал» із цією позовною заявою 25.09.2025 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.10.2011 по 31.07.2025, а також з урахуванням додаткових пояснень позивача з 17.03.2017, трирічний строк позовної давності щодо платежів за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2011 та 01.07.2012 до 01.04.2017 року включно позивачем пропущено.

З огляду на вказане вище, позивач помилково вважає правильним застосування строку позовної давності з 17 березня 2017 року, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.

У спірних правовідносинах обов`язок споживачів сплачувати за надані позивачем послуги є щомісячним, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, введеного в дію з 01.05.2019, п. 24 «Правил № 690.

Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-IX 02 квітня 2020 року, тобто зі строком виконання з 02 квітня 2017 року вважається такою, що не спливла.

Тому, суд не позбавлений можливості застосувати строк позовної давності в три роки, заразом відхиляє доводи представника відповідача щодо застосування строку позовних вимог з 24.09.2022 по 31.07.2025 як необґрунтовані, та бере до уваги доводи надані представником позивача у клопотанні, а також надані розрахунки заборгованості щодо оплати житлово-комунальних послуг, в яких вказаний борг на оплату ЖКП за поточний місяць, тому суд, застосовує строк позовної давності з 02.04.2017, а не з 01.07.2012, 01.10.2011 чи 17 березня 2017 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківводоканал» звернувся до суду з вказаним позовом 25.09.2025, тобто у межах трирічного строку давності та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , тому із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 02.04.2017 по 31.07.2025, у межах позовних вимог за послуги в постачання теплової енергії за послуги з постачання гарячої води.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.07.2012 та 01.10.2011 до 01.04.2017 включно задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконання, що з урахуванням строків позовної давності з відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 43 682,04 грн та водовідведення у сумі 32 996,78 грн період з 02.04.2017 по 31.07.2025, в іншій частині позовних вимог без змін, зокрема стягненню на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: за абонентське обслуговування у розмірі 1 125,94 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у сумі 631,56 грн та водовідведення у сумі 576,84 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2025.

Отже, відповідачами не доведено, що позивач ЖКП не надавав, проте, позивачем доведено надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, заразом відповідачами всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за ЖКП у сумі 79 013 (сімдесят дев`ять тисяч тринадцять) грн 16 коп, з яких: 43 682,04 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 по 31.07.2025; 32 996,78 за послуги з централізованого водовідведення за період з 02.04.2017 по 31.07.2025; 1 125,94 грн за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; 631,56 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.04.2020 по 31.07.2025; 576,84 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водовідведення за період з 01.04.2020 по 31.07.2025.

Окрім іншого, суд зауважує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з обліку за номером паспорта та закрито РНОКПП НОМЕР_2 , у зв`язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли, що підтверджується відповіддю № 2498696 від 23.03.2026 щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Згідно з ч. 1 ст.42, ч. 1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Статтями 46, 47 цього Кодексу передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі №185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) зробила висновок на підставі аналізу наведених норм процесуального права, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому разі провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 чинного ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №203/201/19 (провадження № 61-20609св19), в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №321/1118/16-ц (провадження № 61-28917св18), в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №183/303/16 (провадження № 61-10982св18), в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №405/5728/16-ц (провадження № 61-29815св18), в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №621/1867/15-ц (провадження № 61-27512св18), у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №310/10284/15-ц (провадження № 61-2717св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Окрім того, у постанові від 15.05.2018 у справі №183/4229/14-ц (провадження №61-5330св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати, міститься висновок про те, що чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини четвертої статті 25 ЦК України припинено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент винесення рішення, цивільна правоздатність відповідачки ОСОБА_3 вже припинилась у зв`язку з її смертю, що відповідно до ст. 25 ЦК України виключає можливість участі такої особи у цивільному процесі як сторони.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

7. Розподіл судових витрат

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40, що підтверджено платіжною інструкцією № 7613 від 18.09.2025.

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено частково, зокрема позивачем до стягнення заявлено суму заборгованості 88 303,06 грн, що становить 100 %, а задоволено у сумі 79 013,16 грн, що становить 89,47%, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів судового збору у сумі: 88 303,06 грн = 100%, 79 013,16 грн = 89,47%, відповідно 2442,40 х 89,47% = 2 185,21 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доказів які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають пільги до сплати судового збору до матеріалів справи не додано, отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 185,21 грн та витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 150,00 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення задовольнити частково.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість у сумі 79 013 (сімдесят дев`ять тисяч тринадцять) грн 16 грн:

43 682,04 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 по 31.07.2025;

32 996,78 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 02.04.2017 по 31.07.2025;

1 125,94 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.07.2025;

631,56 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.07.2025;

576,84 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.07.2025.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у сумі 2 185 (дві тисячі сто двадцять п`ять) грн 21 коп та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 200 (двісті) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал», юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, б. 90, ЄДРПОУ 03361715, ел. пошта: office@vodokanal.kharkov.ua тел. +38(057)-712-15 21, НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Д.Г. Паляничко