Ухвала суду № 139073669, 14.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8617/26

Провадження № 1-кп/201/1015/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025042150001501 від 21 листопада 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Полінка Полінського району Хмельницької області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої на посаді професора кафедри безпеки інформації та телекомунікацій Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», заміжньої, яка має на утриманні малолітню доньку: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025042150001501 від 21 листопада 2025 року, і реєстр матеріалів досудового розслідування у відношенні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 368 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що факт причетності до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами в їх сукупності. 21 травня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра, підозрюваній ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18 липня 2026 року, який в подальшому продовжено до 17 серпня 2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 липня 2026 року. На сьогоднішній день, ризики, враховані під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 не змінилися і продовжують існувати. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, щоб уникнути покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 у разі доведеності вини останньої, може бути засуджена до позбавленням волі. Суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, адже усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке їй загрожує, обвинувачена може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності; Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що обвинуваченій ОСОБА_5 відомі анкетні дані свідків, які були присутні під час проведення слідчих дій за даним кримінальним провадженням. У сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що обвинувачена може намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення. Окрім цього, даний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відповідає не лише особі обвинуваченої ОСОБА_5 , а й характеру та тяжкості злочину, який їй інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, є співмірним з існуючими ризиками, у зв`язку з чим, прокурор вважає встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченої ОСОБА_5 .

Обвинувачена заперечувала проти задоволення клопотання, просила змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Захисник також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження домашнього арешту, оскільки встановлені даним запобіжним заходом обмеження суттєво впливають на професійну діяльність обвинуваченої, яка позбавлена можливості брати участь у відповідних професійних заходах, внаслідок обмеження її права на виїзд за межі міста навіть на одну добу. Прокурор у своєму клопотанні фактично визнає, що кримінальне провадження вже перебуває у суді, однак не пояснює, чому саме на цій стадії належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання із покладенням відповідних процесуальних обов`язків. Натомість у клопотанні наведені загальні твердження про можливість переховування та можливість незаконного впливу на свідків, які не підтверджені жодними конкретними фактами поведінки ОСОБА_5 після застосування попереднього запобіжного заходу. Особа обвинуваченої, її анкетні дані свідчать про сталі соціальні, сімейні та професійні зв`язки, її прив`язаність до місця проживання, родини та роботи, а отже об`єктивно зменшують ризик переховування. Обвинувачена жодного разу не порушила жодного з покладених на неї обов`язків при застосування домашнього арешту, не отримавши дозволу суду на виїзд на професійні заходи за межі міста Дніпра, не порушила умови домашнього арешту, та не поїхала за професійними запрошеннями. Отже, на даний момент на думку сторони захисту відпала потреба у продовженні одного з найсуворіших запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, хоча і в нічний час, тому захисник просив застосувати до обвинуваченої більш м`який зпобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Суд, заслухавши думку учасників справи, вивчивши клопотання прокурора, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Частиною 2 статті 181 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання про продовження строку домашнього арешту судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.

Судом встановлено, що при обранні та продовженні обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, судом враховувалось, що вона обвинувачується у скоєнні злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, за яке передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі строком до чотирьох років, і з врахуванням особистості обвинуваченої, місця її роботи та обставин скоєння кримінального правопорушення, а також стадії процесу, коли свідки не допитані, а матеріали кримінального провадження у тому числі протоколи допиту зазначених осіб відкриті стороні захисту, реально існують обґрунтовані ризики, що вона може переховуватися від суду, може впливати на свідків.

Суд ураховує, що тяжкість покарання не є визначальним елементом при обранні відносно особи запобіжного заходу. Разом з цим, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може перешкоджати судовому розгляду (ухилятись від суду, впливати на інших учасників справи тощо) про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року.

Отже, усвідомлюючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та суворість можливого покарання, обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також незаконно впливати на свідків, які у цьому кримінальному провадженні судом ще не допитані.

В той же час, обвинувачена офіційно працевлаштована, має постійне місце проживання, де проживає разом з чоловіком та дитиною, що свідчить про наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків. Враховуючи зазначене, а також відсутність у суду відомостей щодо порушення обвинуваченою обов`язків, покладених на неї попередніми ухвалами суду про обрання та в подальшому продовження запобіжного у вигляді домашнього арешту в нічний період доби протягом тривалого часу дії запобіжного заходу, суд доходить висновку, що ризики переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з боку обвинуваченої ОСОБА_5 суттєво зменшилися, а відтак прокурором не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої зазначеної статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою зазначеної статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні прокурора та був застосований раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Отже, в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час відносно обвинуваченої ОСОБА_5 слід відмовити та задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Також прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку відсторонення обвинуваченої від посади декана факультету інформаційних технологій Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» строком на два місяці.

Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора з огляду на те, що наказом Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» № 1191/к від 28 липня 2026 року ОСОБА_5 прийнято на посаду професора кафедри безпеки інформації та телекомунікацій на підставі її заяви від 16 липня 2026 року (а.с 171), а з посади декана факультету інформаційних технологій звільнено, а нова посада не передбачає наявності організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справ, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб (ч.2 ст.157 КПК України).

Отже, судом при розгляді даного клопотання з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_5 звільнена з посади декана факультету з інформаційних технологій Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» та прийнята на посаду професора кафедри безпеки інформації та телекомунікацій вказаного навчального закладу.

Професор кафедри закладу вищої освіти не є посадовою чи службовою особою, оскільки виконує лише професійні освітні та наукові функції, при цьому прокурором не доведено, що обвинувачена на даний час виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції та продовжує обіймати посаду, від якої прокурор просить її відсторонити.

За таких обставин, суд вважає, що наразі відпала підстави та потреба в подальшому продовженні строку відсторонення обвинуваченої від посади, з якої вона звільнена, а тому у задоволенні цього клопотання прокурора слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 178, 179, 194, 196, 315, 369, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої у виді домашнього арешту.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання задовольнити.

Змінити запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Застосувати запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, у виді особистого зобов`язання, строком на два місяці, тобто до 14 жовтня 2026 року.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 впродовж 2 місяців з дня постановлення даної ухвали наступні зобов`язання:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин завчасно повідомити про це суд;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченої від посади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та проголошений 18 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1