Рішення № 139073528, 19.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25363/25-Е

Провадження № 2/522/4106/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лахматової С.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки в порядку регресу в розмірі 11022,75 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривен.

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.01.2025 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам були завдані механічні пошкодження. Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2025 року по справі №522/1288/25 та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2025 року по справі №522/1360/25, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі документи. На підставі даних заяв та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №76873. На підставі акту №76873 Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 11022,75 грн.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у справі визначено суддю Чорнуху Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2026 у цивільній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.02.2026.

У судові засідання 11.02.2026, 02.04.2026, 09.06.2026 учасники справи не з`явились, причини неявки суду не повідомили, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначено про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі.

Оскільки суд вжив всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляв, не подав відзив на позовну заяву, враховуючи, що розгляд справи відкладався неодноразово та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч.4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 19.06.2026.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 ЦКУкраїни особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 3720-IX, який набрав чинності з 01.01.2005 року) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Пунктом 2.4 статті 2 Закону № 3720-IX передбачено, що у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.

Пунктом 6 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX , який набрав чинності з 01.01.2025 року встановлено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 4 Закону № України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі по тексту Закон № 1961-IV) суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону № 1961-IV страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-IV).

Підпунктом а) пункту 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 38.2.1 п. 38.2. ст. 38 Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно пункту 13.1. ст. 13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Суд встановив, що 27.12.2024 ОСОБА_1 був укладений договір обов`язокового стархування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № СА/1966522), страховик - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", застрахований транспортний засіб - Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , строк дії договору з 15:08 години 27.12.2024 до 26.12.2025.

17.01.2025 о 19 год. 34 хв. в м. Одес , просп. Шевченка, 30, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , та Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_3 , що стояв поруч .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2025 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень.

Постановою Приморського районного суду мю Одеси від 17.02.2025 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона - ОСОБА_2 .

31.01.2025 ПрАТ СК "ВУСО" було затвердежно страховий акт №2420198-1 про здійснення страхового відшкодуванн ОСОБА_2 у сумі 11022,75 гривень за страховим випадком, який мав місце 17.01.2025, 19:34 у м. Одесі, проспект Шевченка, 30.

Факт здійснення страхової виплати у розмірі 11022,75 гривень підтверджується копією платіжної інструкції № 7092 від 31.01.2025.

26.02.2025 АТ "СК "Країна" було затвердежно страховий акт № 01/76873/3.2.29 про здійснення страхового відшкодуванн ПрАТ СК "ВУСО" у сумі 11022,75 гривень за страховим випадком, який мав місце 17.01.2025, 19:34 у м. Одесі, проспект Шевченка, 30.

Факт здійснення страхової виплати у розмірі 11022,75 гривень підтверджується копією платіжної інструкції № 34645 від 27.02.2025.

Відповідно до п. в) ст. 38.1.1. Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Враховуючи, що відповідач залишив місце дорожньо-транпортної пригоди, у позивача виникло право регрусного позову до відповідача.

Наявні у справі докази є належними, допустимими і достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу майнової шкоди у розмірі 11022,75 гривень, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Повний текст рішення суду складений 10.08.2026, з урахуванням значної навантаженості та періоду перебування судді у щорічній відпустці.

Керуючись ст ст. 2-4, 5, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 - 355 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (ЄДРПОУ: 20842474, місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 11022,75 гривень (одинадцять тисяч двадцять дві гривні 75 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (ЄДРПОУ: 20842474, місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 10.08.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА