Ухвала суду № 139072491, 22.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/12358/26

Провадження № 2-а/756/125/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

22 липня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши матеріали позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд при вирішенні вказаного питання (у частині сплати судового збору) враховує правовий висновок викладений у своїй постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 з якої вбачається, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. ст. 2-5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (665,60 грн).

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію № 8421-2566-1474-2894 від 14.07.2026 про сплату судового збору на суму 665,60 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Однак за результатами проведеної судом перевірки сплати та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено відсутність підтвердження зарахування на рахунок Оболонського районного суду міста Києва судового збору.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу необхідно надати суду квитанцію про сплату судового збору по даній справі №756/12358/26 на рахунок отримувача ГУК у м.Києві/Оболон.р-н/22030101, рахунок отримувача UA718999980313111206000026006 на загальну суму 665,60 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Ч. 1 ст. 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, а з огляду на ч. 4 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, як визначено п.7 ч.1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

У силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У силу ч. ч. 1-2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст.126, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ "Про Національну поліцію").

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст.126 КУпАП інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

З огляду на викладене, оскільки інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції, а відповідач Управління патрульної поліції в м.Києві є структурним підрозділом Національної поліції України, який не є юридичною особою, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, суд зазначає, що належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а Управління патрульної поліції в м.Києві є лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи.

Отже, належним відповідачем є Департамент патрульної поліції (місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Виходячи з викладеного та з урахуванням вказаних норм законодавства, позивачу слід визначитися з належним відповідачем у справі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Якщо позивач у встановлений строк відповідно до ухвали суду не виконає зазначені вимоги, то на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, заява буде вважатися неподаною і буде йому повернута.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута йому.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Ткач