Рішення № 139072419, 18.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19222/25

Провадження № 2/752/2472/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить стягнути з відповідач на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальній сумі 103 783,69 грн., яка складається із заборгованості за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого опалення в розмірі 10 379,66 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11 359,39 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги з централізованого опалення в розмірі 16 364,59 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 10 704,14 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання теплової енергії в розмірі 24 230,97 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання гарячої води в розмірі 9 983,53 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 477,24 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 591,53 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 64,75 грн., а також нараховані на заборгованість 3% річних, інфляційних витрат, пені та стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 01.05.2018 року послуги з надання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювало ПАТ «Київенерго», яке на підставі договору №602-18 від 11.10.2018 року про відступлення права вимоги (цесії) передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання. Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача по заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року з централізованого опалення в розмірі 10 379,66 грн. за адресою:

АДРЕСА_1 , та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги. З 01.05.2018р. позивач є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018р. до 31.10.2021р. є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021р. у зв`язку із зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. На виконання вимог законодавства позивачем на підставі типових договорів підготовлені та опубліковані/оприлюднені договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018р. №34 (5085); на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок за вказаною адресою в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання і, як наслідок, квартира АДРЕСА_2 під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання. Отже, відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021р. споживачем послуг з ТЕ/ПГВ. Однак він своєчасно не сплачує за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.08.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, за яким просить відмовити в задоволенні позову. Окрім того, просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо сум заборгованості по централізованому опаленню та централізованому гарячому водопостачанню за період з 01.07.2015р. по 31.03.2017р. Також відповідач вказує про те, що надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання не підтверджено достовірними доказами. Посилається на те, що згідно з інформацією Київенергозбут у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 на системі централізованого опалення встановлений вузол комерційного обліку з приладом теплової енергії типу Multical UF №4808717 (прийнято на комерційний облік 01.03.2006р.) з 11.08.2023р. не працює. З цих підстав розрахунок спожитих відповідачкою послуг з постачання теплової енергії з 11.08.2023р., а, відтак, розміру заборгованості за період з 11.08.2023р. - по 30.06.2025р. щодо такої послуги не відповідає дійсності, оскільки позивачем не доведено обсяг спожитої послуги ТЕ, починаючи з 11.08.2023р. Відповідно і плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 477,24 грн. є нарахованою протиправно. Окрім того, до матеріалів позовної заяви позивачем приєднано корінці наряду, які нібито підтверджують отримання послуг відповідачкою з ЦО та ЦВП за опалювальні періоди з 2018 по 2025 роки. Разом з тим, відповідач вважає, що такі докази є недостовірними з тих підстав, що деякі з них є документами фінансового характеру з підробленими підписами. Відповідачка зауважує також, що до цього часу їй не відомі умови так званого публічного договору на постачання позивачем послуг. Доступ до змісту такого договору не є вільним. Відсутній алгоритм визначення обсягу спожитої відповідачкою гарячої води.

У заяв від 17.11.2025р. сторона відповідача просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо суми боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період 01.07.2015р. - 31.03.2017, застосувати наслідки спливу позовної давності щодо оплати неустойки (пені) в сумі 696,04 грн., нарахованої на суму боргу по послугами з постачання теплової енергії, та щодо оплати неустойки (пені) в сумі 372,72 грн., нарахованої на суму боргу по послугам з постачання гарячої води за період з 01.11.2021р. по 30.06.2024р.

За заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» 30.11.2025р., відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності до заборгованості за період 01.07.2015р. - 30.06.2022р. за послуги централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_4 .

У додаткових поясненнях, сформованих у системі «Електронний суд» 03.12.2025р., відповідачка повідомляє, що протягом останніх днів будинковим комітетом АДРЕСА_3 отримано від позивача відповіді на колективне звернення мешканців будинку щодо алгоритму розрахунку плати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання. З отриманої відповіді структурного підрозділу «Енергозбут» позивача акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача та акти готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи (всі від 2021 року) доводять, що приєднані позивачем до позовної заяви корінці нарядів, підписані від імені споживача провідним інженером ОСОБА_2 , є недостовірними доказами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі договору №602-18 від 11.10.2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Як вбачається з Додатку №1 до цього Договору, за Договором позивач прийняв право вимоги по заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 10 379,66 грн. та за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11 359,39 грн.

Встановлено, що з 01 травня 2018 року позивач є виконавцем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. здійснює КП «Київтеплоенерго».

Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

З 01.11.2021р. позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Квартира за адресою АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, водопостачання.

За матеріалами справи встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.1994р.

Як вказує позивач, відповідач не сплачує в повному обсязі за фактичне щомісячне споживання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5

частина 2 статті 7 Закону), а обов`язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону).

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 року, справа 6-2951цс15, містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно з правовою позицією, яка викладена в постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-1192ц15 та справі №6-1706ц15, відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Підведення централізованого опалення до точки розподілу свідчить про виконання послуг постачальником. При самовільному відключенні від центрального теплопостачання, споживач не звільняється від оплати центрального теплопостачання в повному розмірі.

Матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачу, так само як і звернень останнього з приводу відмови від отримання таких послуг.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого опалення в розмірі 10 379,66 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11 359,39 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги з централізованого опалення в розмірі 16 364,59 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 10 704,14 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання теплової енергії в розмірі 24 230,97 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання гарячої води в розмірі 9 983,53 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 477,24 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 591,53 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 64,75 грн.

Відповідач не погоджується з визначеною позивачем заборгованістю, однак контрозрахунку суми заборгованості до матеріали справи не додає, при цьому вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, як необгрунтованих. Відповідач посилається на листи Енергозбуту та вказує про недостовірність корінців нарядів, доданих до позову, вказуючи про те, що ці корінці містять підробний підпис інженера позивача ОСОБА_2 .

Так, з інформації, яка міститься в листі Енергозбут, наданої засобами електронної пошти, від 14.10.2025р. за №Ел/3/4є\25/38090/30-Вх вбачається, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 на системі гарячого водопостачання встановлено вузол обліку з приладок обліку теплової енергії типу Multical UF №4855790, прийнято на комерційний облік 01.03.2006р. Наразі прилад працездатний; на системі централізованого опалення встановлено вузол комерційного обліку з приладок обліку теплової енергії типу Multical UF №4808717, прийнято на комерційний обліку 01.03.2006р., остання метрологічна повірка 11.08.2023р. Наразі прилад потребує ремонту, не працює витратомір та термоопори. Прилад включено до переліку приладів, що потребують ремонту. Термін ремонту залежить від складності поломки та наявності комплектуючих.

Листом «Про нарахування» (не містить дати та номеру) структурного підрозділу «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за результатами розгляду колективного звернення мешканців житлового будинку АДРЕСА_3 щодо нарахувань плати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання повідомлено, що в листопаді 2025р. за період з травня 2023р. за усіма особовими рахунками, що обліковуються у програмному комплексі Підприємства за наведеним будинком проведено аналітико-правову роботу щодо правильності здійснення нарахувань за забезпечення ФСГ, за результатами чого виконано коригування в бік зменшення обсягів теплової енергії, використаної на зазначені потреби з

01.05.2023р. Зазначений перерахунок буде відображено у платіжних документах.

Отже, як вбачається, позивачем у листопаді 2025р. здійснено коригування в бік зменшення обсягів теплової енергії за період з травня 2023р.

Оскільки позовна заява подана позивачем до суду засобами поштового направлення 04.08.2025р. та у зв`язку з тим, що позивачем не надано інформації щодо заборгованості відповідача з урахуванням здійсненого коригування в листопаді 2025р. за період з травня 2023р. з послуги надання теплової енергії, відсутність у суду інформації, за який період здійснювалось коригування (відомий тільки початок періоду - з травня 2023р.), то наданий позивачем розрахунок заборгованості за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання теплової енергії з визначеною сумою боргу в 24 230,97 грн. не може бути покладений в основу рішення, оскільки є некоректним, отже, у стягненні з відповідача вказаної суми боргу слід відмовити.

Щодо недостовірність корінців нарядів, доданих до позову, у зв`язку з тим, що вони, на думку відповідача, містять підробні підписи, суд не погоджується з відповідачем, оскільки даний факт не підтверджується належними доказами. Клопотань про проведення відповідної судової експертизи відповідачем не заявлялось.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування заборгованості, а саме: за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого опалення в розмірі 10 379,66 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11 359,39 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги з централізованого опалення в розмірі 16 364,59 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 10 704,14 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання гарячої води в розмірі 9 983,53 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 477,24 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 591,53 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 64,75 грн.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача виплат, передбачених ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту

майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 3 172,80 грн., сума інфляційних витрат - 13 038,22 грн.

Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Судом здійснено розрахунок вказаних сум, за яким сума 3% річних склала 2 376,33 грн., сума інфляційних витрат - 9 729,44 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Аналогічні положення містять типові індивідуальні договору про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що розміщенні на веб-сайті позивача.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1 341,76 грн.

Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

Згідно розрахованої судом суми пені вона складає 372,72 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині заборгованості за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого опалення в розмірі 10 379,66 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11 359,39 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги з централізованого опалення в розмірі 16 364,59 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 10 704,14 грн., заборгованості за спожиті з

01.11.2021р. послуги з постачання гарячої води в розмірі 9 983,53 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 477,24 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 591,53 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 64,75 грн., а також 3% річних у 2 376,33 грн., суми інфляційних витрат 9 729,44 грн., розміру пені у 372,72 грн. мають правове обґрунтування з посиланням на докази відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Слід відмітити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц ; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 ; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності в суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, який тривав до 30.06.2023р.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30 березня 2020року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Також, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення «Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав чинності 04.09.2025р.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду було передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні карантину та правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого карантину та правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у зазначений період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента цей строк неодноразово продовжувався.

Отже, оскільки з 12.03.2020р. на території України установлено карантин, який тривав до 30.06.2023р., а також з урахуванням п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що втратив чинність 04.09.2025р., та з огляду на те, що позовна заява подана позивачем 04.08.2025р., то суд відмічає, що за вимогами про стягнення заборгованості за спожиті в період з липня 2015р. по 10.03.2017р. послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які складають 3 904,63 грн. та 3 701,65 грн. відповідно, позивач пропустив строк позовної давності, а тому в цій частині вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до

спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 089,32 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого опалення в розмірі 6 475,03 (шість тисяч чотириста сімдесят п`ять грн. 03 коп.) грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 7 657,74 (сім тисяч шістсот п`ятдесят сім грн. 74 коп.) грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги з централізованого опалення в розмірі 16 364,59 (шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири грн. 59 коп.) грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018р. по 31.10.2021р. послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 10 704,14 (десять тисяч сімсот чотири грн. 14 коп.) грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання гарячої води в розмірі 9 983,53 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. 53 коп.) грн., заборгованісті з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 477,24 (одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 24 коп.) грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 591,53 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна грн. 53 коп.) грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 64,75 (шістдесят чотири грн. 75 коп.) грн., а також 3% річних у розмірі 2 376,33 грн. (дві тисячі триста сімдесят шість грн. 33 коп.), сума інфляційних витрат 9 729,44

(дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять грн. 44 коп.) грн., розмір пені в сумі 372,72 (триста сімдесят дві грн. 72 коп.) грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 089,32 (дві тисячі вісімдесят дев`ять грн. 32 коп.) грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 18.08.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА