Рішення № 139072310, 11.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3597/23

провадження №: 2/398/387/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 260,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 10344,60 грн., три відсотки річних у розмірі 1890,77 грн., судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 листопада 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 5034446 про надання споживчого кредиту в розмірі 20000,00 грн. 18 квітня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, за яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступив права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим має заборгованість на загальну суму 49260,00 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - тіло кредиту та 29 260,00 грн - нараховані проценти. Посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також три відсотки річних та індекс інфляції.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.03.2025 року у цивільній справі № 398/3597/23 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним оговором, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 5034446 від 07.11.2021 року в розмірі 61495,37 грн, з яких: 20 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 29 260,00 - нараховані проценти, а також інфляційні втрати у розмірі 10344,60 грн та три відсотки річних 1890,77 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року скасовано заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2025 року у цивільній справі № 398/3597/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

18.09.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гулим А.В. через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому представник просить відмовити в задоволені позовних вимог з підстав того, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19. Відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але й перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом. Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Аналіз наданих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на підтвердження обставин, викладених в позові, доказів, свідчить про те, що позивач не надав первинного документа на підтвердження факту перерахунку відповідачу коштів на його картковий рахунок та розміру заборгованості позичальника. Надані позивачем документи не є такими доказами, а тому не можуть беззаперечно свідчити про існування у позичальника заборгованості за договором позики у визначеному ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» розмірі, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження виконаних за день фінансових операцій чи руху грошових коштів за договором позики. Крім того, зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи.

19.09.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в які зазначено, що 07.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 5034446 про надання споживчого кредиту. Згідно положень Закону України «Про електронну комерцію», кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму. Так, на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M893793», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Відповідач, оформлюючи кредитний договір, заходить на Веб сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може, то кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. В зв`язку з невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило право вимоги ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА». Також зазначив, що якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

12.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гулим А.В. через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, в яких представник просить відмовити в задоволені позову з підстав того, що первісний кредитор та позивач не є банківськими установами та не здійснюють відкриття і ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків відповідача, його розрахунково-касове обслуговування тощо. Жоден з документів, які надані позивачем на підтвердження перерахування суми кредиту відповідачу, не містить повного номеру банківської картки, на яку був здійснений переказ. Ба більше, в матеріалах справи відсутні документи із зазначенням повного номеру банківської картки відповідача. Таким чином, надані позивачем докази підтверджують лише факт укладення кредитного договору, проте не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем суми кредиту та позики. Оскільки відступити право вимоги виконання обов`язку відповідно до положень статей 509-514 ЦК України можливо лише у конкретному зобов`язанні, однак зобов`язання відповідача станом на 18.04.2023 року (момент переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА») не існувало, а тому до виникнення зобов`язання не могло бути передано право вимагати його виконання, тому ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», не набуло прав кредитора по відношенню до відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутність відповідача та її представника та просив відмовити в задоволені позову.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 07.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 5034446 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 20 000,00 грн, на строк 30 днів, тобто з 07.11.2021 року до 07.12.2021 року, з правом пролонгації, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,425% в день протягом пільгового періоду та 1,90% в день протягом поточного періоду. Договір містить додаток №1 «Графік платежів» та паспорт споживчого кредиту. Зазначені договір, додаток та паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Тобто, позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору Кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №671/1832/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало кредит відповідачу в розмірі 20 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована та видана на ім`я відповідача та 07.11.2021 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 20 000,00 грн.

Зазначене свідчить про отримання відповідачем кредиту в розмірі 20 000,00 грн.

Жодних доказів на спростування отримання грошових коштів в сумі 20 000,00 грн від позивача відповідачем не надано.

При цьому, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Така правова позиції викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15, від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 02 жовтня 2024 року у справі № 761/24252/14-ц, від 04.12.2024 у справі № 755/4205/14.

18 квітня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №18.04/23-Ф від 18 квітня 2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 5034446 про надання споживчого кредиту від 07.11.2021 року.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на нове найменування ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором № 5034446 про надання споживчого кредиту від 07.11.2021 року.

За приписами ст. ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612, ст.629 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст.1050 ЦК України).

За приписами ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунками, наданими позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви, тобто станом 20.07.2023 року, утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 000,00 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 29260,00 грн.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в розмірі 20 000,00 грн., на строк 30 днів, тобто з 07.11.2021 року до 07.12.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,90% в день від суми кредиту.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що строк кредитування може бути продовженим на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору (30 днів), якщо між сторонами досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору, зокрема шляхом сплати позичальником суми нарахованих процентів. При цьому, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем такої сплати.

У випадку продовження строку кредитування відсотки за користування кредитом нараховуються з розрахунку 1,90% в день від суми кредиту.

09.12.2021 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 9310,00 грн, в зв`язку з чим у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

08.01.2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись п. 4.3. кредитного до договору, його було авто пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 днів.

В подальшому відповідачем не здійснювалось погашення відсотків.

Отже, суд приходить до висновку, що кінцевим терміном повернення кредиту є 10.03.2022 року та доказів продовження цього строку після зазначеної дати позивачем не надано.

З розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування тіла кредиту та відсотків за користування кредитом здійснено відповідно до умов кредитування та межах строку кредитування, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000,00 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 29260,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст.625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто стягнення встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми є відповідальністю боржника за порушення грошового зобов`язання внаслідок прострочення його виконання.

Пунктом 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, індекс інфляції та три відсотки річних від простроченої суми нараховані позивачем в період дії в Україні воєнного стану, що суперечить вищезазначеній нормі ЦК України, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 10344,60 грн.та трьох відсотків річних у розмірі 890,77 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір № 10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023 року та звіт про надання правової допомоги згідно Договору № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суду у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об`єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача подав позовну заяву через систему «Електронний суд», жодного разу в судове засідання не з`явився, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без його участі.

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог (80,10%) в розмірі 1 719,91 грн.

Представником відповідача повідомлено про те, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України після ухвалення рішення судом першої інстанції, протягом 5 днів, представник відповідача подасть до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу разом з підтвердженням розміру судових витрат, які має сплатити позивач.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822)заборгованість за договором №5034446 про надання споживчого кредиту від 07.11.2021 року станом на 20.07.2023 року в загальному розмірі 49 260 (сорок девять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп., яка складається з:

20 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

29 260,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 719 (одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) грн.91 коп.та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та проголошено 11.08.2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова