Рішення № 139072071, 17.08.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/936/26

Номер провадження 2/573/616/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря судового засідання Півньової О.М.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні заочно в місті Білопіллі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2026 року до Білопільського районного суду Сумської області звернулось ТОВ «Діджи фінанс» із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 02941-05/2024 від 02.05.2024 в розмірі 28 250 грн. та понесені судові витрати на сплату судового збору та правової допомоги.

Основний зміст позову.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.05.2024 між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_3 укладено електронний кредитний договір №02941-05/2024 , відповідно до умов якого товариство направило відповідачу електронне повідомленням (SMS) - одноразовий ідентифікатор W1042, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 02941-05/2024 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн. на строк 120 днів, денна процентна ставка становить 1,50%. За користування кредитом нараховуються проценти за процентною ставкою, яка залежить від періоду її встановлення. Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

14.08.2024 згідно умов Договору факторингу № 14082024, ТзОВ «Аванс Кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 43926-03/2024 від 26.03.2024 р. на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» .

Однак, відповідач свої зобов`язання перед ТзОВ «Діджи Фінанс» не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором №02941-05/2024 від 02.05.2024 в розмірі 28 250 грн., із яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15 750 грн - заборгованість за відсотками, 2500 грн сума заборгованості за штрафними санкціями

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «Діджи Фінанс» змушене звернутись до суду та просить стягнути суму забргованості за договром фінансового кредиту та судові витрати, повязані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребуван письмові докази (а.с. 14).

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» не з`явився, у позовній заяві зазначила про розгляд справи без участі представника товариства, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 3 зв.).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином (а. с. 5), про причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву не скористався.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 02.05.2024 між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 укладено електронний кредитний договір №02941-05/2024, на умовах строковості, зворотності платності. Відповідно до умов договру товариство направило відповідачу електронне повідомленням (SMS) - одноразовий ідентифікатор W1042, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 02941-05/2024 від 02.05.2024 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця. Строк договру 120 днів, денна процентна ставка становить 5,50% (а.с. 6-8).

За користування кредитом нараховуються проценти за процентною ставкою, яка залежить від періоду її встановлення. Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У п. 5.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення Клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, Товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 25,00% від суми, одержаної Клієнтом за цим Договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті Клієнтом протягом строку кредитування. Товариство з метою зниження боргового навантаження на Клієнта має право розбити оплату штрафу окремими частинами на певну кількість днів шляхом публікації графіку оплати штрафу в Особистому кабінеті Клієнта.

ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених кредитним договором.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання перерахувавши на карту № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн (а.с. 22-23).

У заяві анкеті ОСОБА_2 підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (надалі- Правила), які розміщені на веб-сайті https://finbar.com.ua/ (далі Сайт), приєднуюся до Договору про спосіб підписання, який розміщений на Сайті, та даю згоду ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на використання під час підписання будь-яких документів (повідомлення, довідки, заяви, інше), пов`язаних з укладенням та виконанням договору про надання фінансового кредиту, накладенням електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом «Про електронну комерцію» або аналога власноручного підпису та печатки (факсимільного відтворення підпису та печатки за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису та печатки), зразок якого розміщений в Договорі про спосіб підписання на Сайті Товариства.

Пунктом 4.1.4. договору передбачено право кредитодавця без згоди Клієнта відступити право вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони- кредитодавця за цим Договором, але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Згідно договору факторингу № 14082024 від 14.08.2024 ТзОВ «Аванс Кредит» відступило право вимоги за кредитним договором 02941-05/2024 від 02.05.2024 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» , яке відповідно набуло право вимоги до відповідача в розмірі 28 250 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання перед ТзОВ «Діджи Фінанс» не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 02941-05/2024 від 02.05.2024 в розмірі 28 250 грн., із яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15 750 0 грн.- заборгованість за відсотками, та 2500 грн сума заборгованості за штрафними санкціями що підтверджується розрахунком заборгованості в матеріалах справи ( а.с. 19, 20) .

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно з ч.12. ст. 11 цього Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 указаного Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми зазначеного пункту Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є актуальними та зміни щодо їх застосування до Цивільного кодексу України не вносилися.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Висновки суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_2 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов, в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками є підставним та підлягає до часткового задоволення на загальну суму 25 750 грн. Щодо стягнення 2 500 грн заборгованості заштрафними санкціями, слід відмовити на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 02.01.2026 р., укладеного між ТзОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М., копію додаткової угоди, копію акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 10.04.2026, детальний опис виконаних робіт, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 6 000 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов`язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 3 000 грн.

Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За подання позову позивач сплатив 2662 грн 40 коп. судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» пропорційно задоволеним вимогам (91,15%) слід стягнути 2734, 5 грн витрат позивача на правничу допомогу (3000 х 91,15%), а також 2426,78 коп судового збору (2662,40 х 91,15%), що разом становить 5161 грн 28 коп судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (місце знаходження: м. Бровари, вул .Симона Петлюри, б. 21/1, Київської області) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №02941-05/2024 від 02 травня 2024 року в сумі 25 750 (двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та 5161 (п`ять тисяч сто шістдесят одну) гривню 28 копійок судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя ЧЕРКАШИНА М.С.