Рішення № 139071789, 07.08.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2026 р. Справа № 596/184/26

Провадження № 2/596/322/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Цвинтарної Т.М.

при секретарі судового засідання Рудніцькій О.П.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Печінки П.В.

представника відповідача адвоката Книша Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Печінки Павла Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Печінка П.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 і просить стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 14 лютого 2015 року. 02 лютого 2026 року рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області задоволено позов відповідача ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між позивачем та відповідачем. За час перебування у шлюбі, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 , який на даний час зареєстрований та проживає разом із позивачкою та знаходиться на її утриманні. Восени 2024 року відповідач припинив сімейні стосунки із позивачкою, проживає окремо і матеріальну допомогу на утримання дитини добровільно надає у розмірі 500 грн. на місяць. Вважає, що така участь відповідача в утриманні спільної дитини є явно недостатньою. Відповідач здатний забезпечити належне матеріальне утримання своєї дитини, оскільки у власності має легковий автомобіль, житловий будинок та земельну ділянку (пай) в селі Городниця, 1/5 частки житлового будинку в селі Личківці, працевлаштований у ТОВ «Олбрізсервіс», де отримує заробітну плату.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 07.08.2026 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити. Вказала, що шлюб, який був укладений між нею та відповідачем розірвано рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року, яке набрало законної сили.

Також зазначила, що вона також хворіє, проходить обстеження, потребує оперування, з травня 2026 року приймає дорогі ліки (один укол вартує 5400 грн.), курс приймання яких лікарем призначено на 1 рік., про що відповідачу відомо.

Вона працює вчителем географії у закладі загальної середньої освіти селища Гусятин і її заробітна плата на місяць складає 22 000 грн.. Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, оскільки вона витрачає щоденно кошти на харчування сина, різні побутові та інші потреби дитини, на витрати пов`язані з навчанням в період навчання, коли дитина хворіє на лікування, на одяг.

Відповідач проживає окремо від них і добровільно допомагає її матеріально утримувати сина у розмірі 500 гривень на місяць, які пересилає на банківську картку дитини, проте, вказані кошти вона не витрачає на сина, так як дитина їх самостійно використовує на різні свої дитячі бажання (морозиво, солодощі). Додала, що в лютому 2026 року коли вона і їх син захворіли на «грип А» відповідач дав її один раз 1000 гривень. На день Святого Миколая подарував синові конструктор, на День народження конструктор «Лего». Крім того, у 2025 році придбав синові кросівки, спортивний костюм. Додала, що коли відповідач хворів, то її не допомагав утримувати їх сина. В червні 2025 року, коли відповідача прооперували на серці, вона із сином його провідували у лікарні, що в м.Тернопіль.

Зазначила, що її відомо, що відповідач працює у ТОВ «Олбрізсервіс», де отримує більше 10000 гривень, а також отримує пенсію по групі інвалідності, оскільки є особою з інвалідністю. Також її відомо, що останній здав в оренду земельний пай, який йому перейшов у спадок від бабусі, за що отримує виплати. Відповідачу належить 1/5 частини будинку, що в с.Личківці та останній є власником житлового будинку, який знаходиться у с.Городниця. На утриманні у відповідача крім сина, нікого немає. Додала, що його сестра дійсно хворіє, але вона має чоловіка, який її утримує. Крім того відповідач має у власності 2 автомобілі марки «Шкода Октавія» та «Жигулі».

Крім того вказала, що вона просить стягувати з відповідача аліменти не для себе а на утримання їх сина і хоче щоб дитина отримувала те, що йому належить по закону.

Представник позивачки - адвокат Печінка П.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачки та вказав, що як встановлено у судовому засіданні сторони обоє потребують лікування, розмір заявлених аліментів на утримання дитини сторін є мінімальний згідно закону, тому зменшувати його підстав немає. Вважає що матеріальне утримання дитини зі сторони його батька у розмірі 500 грн. на місяць це «ніщо».

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 07.08.2026 не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, що підтверджується письмовою розпискою про вручення судової повістки від 28.07.2026 (а.с.63). Заяв про неможливість явки в судове засідання суду не подав. У судовому засіданні 28.07.2026 відповідач позовні вимоги визнав частково та вказав, що погоджується сплачувати аліменти у розмірі 1/5 частки його доходів. В обґрунтування вказаних заперечень, зазначив, що він є особою з інвалідністю 2 групи. Розмір його заробітної плати на місяць складає приблизно 9000 грн., пенсії 2881 грн. Має у власності житловий будинок, що в с.Городниця, який успадкував після смерті бабусі у 2018 році та за який сплачує комунальні послуги, але в яковому розмірі не пам`ятає. Також має у власності батьківський земельний пай - 1,5 гектара, який здає в оренду СФГ «Коваль», однак розміру доходу від зданого в оренду паю він не знає, оскільки їх віддає сестрі ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю першої групи. Крім того є власником 1,6 частини будинковолодіння, що в с. Личківці, автомобіля «Шкода Октавія», який успадкував від свого батька в кінці червня 2026 року. Вказаний автомобіль використовує в цілях поїздок на роботу, з роботи, до дитини 2 рази в тиждень, до лікарні в м. Тернопіль 1 раз в 2-3 місяці. Всі зароблені кошти витрачає на себе, крім того, ще бере кошти у кредит на 2 місяці по 3, 4 тисячі. Витрачає приблизно півтора тисячі на тиждень. Має мобільний телефон, на який витрачає 275 грн. в місяць. Не проживає із позивачкою з вересня 2024 року і з того часу піклується про дитину. На утримання дитини дає приблизно 1500-1700 грн. в місяць, проте доказів на підтвердження вказаного він не може надати. Йому не відомо дату винесення рішення суду про розірвання шлюбу між ним та позивачкою. Крім сина ОСОБА_3 він інших утриманців немає. Рідній сестрі допомагає чим може, а саме, купує продукти харчування.

Представник відповідача адвокат Книш Р.В. у судовому засіданні підтримав свого довірителя і просив стягувати з останнього на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 1/5 частки всіх видів його заробітку. Додав, що він розуміє, що як мати так і батько дитини хворіють

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Сторони зареєстрували шлюб 14 лютого 2015 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №12, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 14 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області (а.с.7). Даний шлюб розірвано рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року (справа №596/1774/25). Рішення суду набрало законної сили 12 березня 2026 року.

Під час шлюбу в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 липня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області (а.с.8).

З осені 2024 року позивачка з малолітнім сином ОСОБА_3 проживають окремо від відповідача за їх зареєстрованим місцем проживання, що в АДРЕСА_1 ., що підтверджується копіями витягів з реєстру Гусятинської територіальної громади №2026/001717402 та №2026/001719062 від 03.02.2026.

Згідно відповіді на запит суду Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 12.02.2026 за вих. №04-14/170, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Як вбачається із копії довідки №ОЛБ00000001 від 06.02.2026, виданої ТОВ «Облрізсервіс», відповідач ОСОБА_2 з 10.08.2016 працює сторожем у вказаному Товаристві. Його дохід за період з 01.01.2026 по 31.01.2026 становить 6845,97 грн. (а.с.10).

Копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого ДАІ МВС-УВС МРЕВ Чортків 07.06.1996 року ОСОБА_2 є водієм (а.с.29).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із положеннями ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Cтаттею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин 1,2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із вимогами ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.1 ст.191 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня становить - 3512 гривень.

Судом встановлено, що малолітня дитина сторін ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Саме позивачка забезпечує повсякденні потреби дитини, пов`язані з її харчуванням, одягом, медичним забезпеченням, розвитком та доглядом.

Суд враховує, що відповідно до положень ст.180 СК України обов`язок щодо утримання дитини є рівним для обох батьків та не залежить від факту перебування у шлюбі чи спільного проживання з дитиною. При цьому визначальним критерієм при вирішенні спору щодо аліментів є забезпечення найкращих інтересів дитини та її гармонійного розвитку.

Як встановлено судом, між сторонами відсутня домовленість щодо належного матеріального забезпечення дитини, а добровільна допомога відповідача не має систематичного та визначеного характеру, що обґрунтовує необхідність судового захисту прав дитини шляхом стягнення аліментів у примусовому порядку.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із сукупності обставин, передбачених ч.1 ст. 182 СК України.

Так, судом встановлено, що дитина є малолітньою, потребує постійного матеріального забезпечення, належного харчування, одягу, медичного догляду та умов для фізичного й інтелектуального розвитку. Хоча позивач не надала письмових доказів на підтвердження конкретного розміру щомісячних витрат на дитину, суд ураховує загальновідомий характер витрат, необхідних для забезпечення належного розвитку дитини відповідного віку в сучасних соціально-економічних умовах та стан здоров`я позивачки, відносно якого не заперечив у судовому засіданні представник відповідача.

При цьому суд бере до уваги, що сама лише відсутність детального документального підтвердження всіх щоденних витрат на дитину не може свідчити про відсутність таких витрат або звільняти іншого з батьків від обов`язку брати участь у належному матеріальному забезпеченні дитини.

Судом також встановлено, що позивачка працевлаштована та отримує стабільний дохід у розмірі 22000 грн.. Разом з цим основний обсяг повсякденних витрат, пов`язаних із проживанням і вихованням дитини, несе саме позивачка як особа, з якою проживає дитина. Суд також приймає до уваги, що харчування дитини у закладі загальної середньої освіти Гусятинської селищної ради є платним, а не безкоштовним.

Щодо матеріального становища відповідача суд встановив, що останній є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2881 грн. на місяць.

Разом із цим, сама по собі наявність інвалідності 2 групи не свідчить про повну чи істотну втрату працездатності та не звільняє особу від обов`язку утримувати дитину.

Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що відповідач з 2016 року офіційно працевлаштований у ТОВ «Олбрізсервіс», де отримує стабільний дохід. Місячний розмір його заробітку становив приблизно 9000 грн. на місяць. Вказане свідчить про наявність у відповідача професійної працездатності, можливості здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід, незважаючи на стан здоров`я.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідач несе значні постійні витрати на лікування та які б підтверджували призначення окремих лікарських засобів, відомостей щодо вартості його лікування, регулярності відповідних витрат чи неможливості відповідача працювати.

Також судом встановлено, що відповідач з достатнім матеріальним становищем, немає інших утриманців, крім малолітньої дитини, що підтверджено самим відповідачем та не заперечено позивачкою у судовому засіданні. Відтак, відповідач має можливість матеріально утримувати свого малолітнього сина ОСОБА_6 ..

Відтак суд дійшов висновку, що наявність у відповідача інвалідності є обставиною, яка враховується судом при визначенні розміру аліментів, однак сама по собі не свідчать про неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі частки доходу, тобто брати належну участь в утриманні дитини.

Оцінюючи доводи відповідача щодо наявності з його слів у нього кредитних зобов`язань, суд виходить із того, що такі витрати є наслідком цивільно-правових рішень самого відповідача та не можуть мати пріоритет над обов`язком батька забезпечувати належне утримання власної дитини.

При цьому, суд враховує, що укладені зі слів відповідача кредитні договори, укладені відповідачем добровільно для забезпечення власних потреб, а доказів того, що кредитні кошти були використані в інтересах дитини, матеріали справи не містять.

Також суд бере до уваги, що відповідач є власником не одного нерухомого майна та транспортних засобів, що свідчить про наявність у нього певного рівня матеріального забезпечення та майнової спроможності.

Разом із тим суд враховує і ту обставину, що позивачка також має стабільний дохід, а тому обов`язок щодо утримання дитини повинен покладатися на обох батьків пропорційно їхнім можливостям.

Суд не погоджується з доводами відповідача про доцільність визначення аліментів у розмірі 1/5 частки доходу, оскільки такий розмір аліментів не забезпечуватиме належного рівня матеріального забезпечення малолітньої дитини та не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Водночас суд вважає, що заявлений стороною позивача розмір аліментів у частці 1/4 доходу не являється надмірним з огляду на необхідність дотримання балансу між інтересами дитини та матеріальними можливостями платника аліментів, ураховуючи стан здоров`я відповідача та відсутність належних доказів особливих чи надмірних витрат на дитину.

Враховуючи вищезазначене, вимоги Закону, встановлені обставини, враховуючи вік дитини, її потреби, матеріальне становище сторін, стан здоров`я сторін, працездатність відповідача, наявність у нього майна, відсутність інших утриманців у відповідача, принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини та необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що справедливим, співмірним та достатнім розміром аліментів у цій справі будуть аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів в достатній мірі забезпечить потреби та нормальні умови життя дитини, враховуючи його вік. При цьому, суд звертає увагу на те, що такий розмір є наближеним до встановленого законодавцем гарантованого мінімального розміру аліментів на одну дитину та безумовно стягується у разі звернення до суду із такими вимогами із заявою про видачу судового наказу.

Доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, відповідачем не надано та в судовому засіданні не здобуто.

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.

Схожі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №760/6988/22.

Суд критично оцінює посилання сторони відповідача на те, що відповідачем придбавались дитині одяг, взуття та інші речі, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про належне та стабільне виконання обов`язку щодо утримання дитини в розумінні положень сімейного законодавства.

Твердження відповідача, що ним дитині добровільно надавалися кошти в сумі приблизно по 1500-1700 грн. в місяць, суд не приймає до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Посилання відповідача на те, що частину його доходів, зокрема, кошти отримані від зданого в оренду належного йому земельного паю, він віддає своїй хворій сестрі ОСОБА_5 , суд вважає безпідставними, оскільки жодними доказами не підтверджено та в судовому засіданні не здобуто доказів перебування сестри відповідача на його утримані.

Згідно ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 150, 155, 180-183 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Печінки Павла Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дати звернення до суду - 09 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителька АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Печінка Павло Володимирович (адреса: селище Гусятин, вул. Наливайка, 16/25, Чортківського району, Тернопільської області).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , житель АДРЕСА_2 ).

Представник відповідача: адвокат Книш Роман Васильович (адреса: селище Гусятин, вул. Суходільська, 7, Чортківського району, Тернопільської області).

Повне рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Т.М. Цвинтарна