Рішення № 139071712, 17.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2402/26

Провадження № 2/459/1012/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощено позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В :

11.06.2026 представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.11.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту https://creditkasa.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1629-3710. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 2000,00 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 15 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; промо-ставка 0,55% в день; стандартна % ставка: *1,00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; * 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 10.04.2026, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 5885,00грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом 2000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2585,00 гривень; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 300,00грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 1000,00грн. Таким чином, просить суд стягнути з позичальника суму заборгованості, що становить 5885,00грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом цієї позовної заяви на користь позивача.

Ухвалою від 18.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 20.07.2026 з повідомленням сторін, розгляд якого відкладено на 13.08.2026.

Відповідач ОСОБА_1 06.08.2026 подав відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначив, що позивачем не доведено факту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі, здійснено незаконне нарахування прихованих штрафних санкцій під виглядом компенсації та відсотків, а також застосовано комісію, яка штучно завищує реальну денну процентну ставку понад встановлений законом імперативний ліміт. Відповідно до матеріалів справи, Позивач обґрунтовує своє звернення до суду реалізацією права на дострокове розірвання договору, посилаючись на направлення Відповідачу Вимоги про дострокове повернення кредиту вих. № 1629-3710 від 23.04.2026. Згідно з приписами частини четвертої та десятої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються споживачем протягом тридцяти календарних днів саме з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Відповідно до пунктів 8.3 та 8.4 укладеного Договору, реалізація права на дострокове стягнення всієї суми кредиту та розірвання договору за ініціативою кредитодавця жорстко прив`язана до обов`язку письмового інформування позичальника за 30 календарних днів. З матеріалів справи вбачається, що Позивач надав Вимогу про дострокове повернення кредиту вих. № 1629-3710 від 23.04.2026 та Список згрупованих відправлень № 21098-09-111-118 з трек-номером R067156330768. З огляду на вищевикладене, сам по собі факт передачі поштового відправлення оператору зв`язку жодним чином не є тотожним факту його фактичного одержання споживачем. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц, наявність у матеріалах справи лише списку рекомендованих листів не доводить факту отримання вимоги відповідачем, а також не дає змоги достовірно встановити, що у вказаному поштовому відправленні містилася саме вимога про дострокове повернення кредиту, а не інша кореспонденція. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вручення Вимоги Відповідачу, зокрема відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом адресата або роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження пересилання та підтвердження дати вручення.

Щодо заявленої Позивачем вимоги про стягнення 1000,00 гривень як процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, така є абсолютно безпідставною та прямо суперечить нормам законодавства, прийнятим для захисту позичальників у період дії воєнного стану. Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на момент виникнення спірних правовідносин та пред`явлення позову. Таким чином, закон звільняє Відповідача від відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України. Отже, Позивач взагалі не мав жодного юридичного права здійснювати такі нарахування, і сума у розмірі 1000,00 гривень є незаконною та підлягає обов`язковому списанню.

Окрім цього, зазначив, що видача грошових коштів є прямим та єдиним обов`язком кредитодавця за договором кредитної лінії, а отже, встановлення комісійної плати за саму дію з перерахування коштів без надання реальної додаткової чи супутньої послуги є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на вищевикладене, вимога Позивача про стягнення комісії в розмірі 300,00 гривень є апріорі безпідставною, базується на нікчемних умовах договору та задоволенню не підлягає.

Щодо заявленої Позивачем ціни договору, загальна вартість кредиту та розміри процентів до сплати взагалі не є конкретно визначеними, а сам механізм нарахувань містить ознаки незаконної односторонньої зміни фіксованої процентної ставки, що прямо заборонено імперативними нормами права.

Згідно з наданим Позивачем Паспортом споживчого кредиту, інформація про умови кредитування є максимально узагальненою та містить так звані «вилки» (діапазони) орієнтовної реальної річної процентної ставки, які коливаються від 3423,63% до 6619,47% залежно від продукту та строку. За таких обставин розмір переплати по кредиту та реальна ціна договору на момент його укладення є абсолютно невизначеними для споживача, що позбавляє його можливості об`єктивно оцінити фінансовий тягар. Разом з тим, відповідно до Розрахунку заборгованості, складеного самим Позивачем, у період з 25.11.2025 по 09.12.2025 кредитодавець нараховував Відповідачу відсотки у розмірі 11,00 гривень на день, що відповідало промо-ставці 0,55%. Однак, починаючи з 10.12.2025, Позивач самовільно і без укладення будь-яких додаткових угод змінив порядок нарахування, розпочавши стягувати по 20,00 гривень на день, застосувавши стандартну ставку 1,00%.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач подав заяву про розгляд справи в його відсутності та у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 25.11.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1629-3710. Договір підписаний ОСОБА_1 В. за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1158.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. укладеного між сторонами договору кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту кредитна лінія.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору).

Загальний розмір наданого кредиту за цим договором становить: 2000 грн, дата надання кредиту 25.11.2025 (п. 4.1. договору).

Кредит надається позичальнику шляхом безготівково переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 4.7 договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Процентні ставки за користуванням Кредитом, зазначені у пункті 4.10 Договору, застосовуються у відповідні періоди дії Договору і не можуть бути збільшені Кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди Позичальника. Однак, Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Базовий період складає 15 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Згідно з умовами п.4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або пільговою процентною ставкою. - 0.74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до 4.11, комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки (-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.

Строк кредитування встановлений в договорі 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 24.11.2026.

Пунктом 8.3 кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад 1 календарний місяць, кредитор має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту. Кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.14 цього Договору.

25.11.2025 відповідачу, ТОВ «ФК «Контактовий Дім» згідно договору з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №02.06.2020 від 10.06.2020 здійснило переказ коштів в сумі 2000,00 грн 25.11.2025, призначення платежу: видача кредитних коштів за договором №1629-3710 від 25.11.2025, на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Контактовий Дім» від 15.04.2026.

23.04.2026 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 1629-3710 від 23.04.2026 та Список згрупованих відправлень № 21098-09-111-118 з трек-номером R067156330768.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №1629-3710 від 25.11.2025 станом на 10.04.2026 за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 5885,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 2000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2585 грн, заборгованість по комісії 300,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 1000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, які регулюються такими нормами законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитором на номер телефону, зазначений відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо доводів відповідача, що позивач не виконав свій обов`язок досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором, а в матеріалах справи відсутні докази отримання ним відповідної вимоги кредитора, суд вважає вказані доводи у відзиві необґрунтованими з таких підстав.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається порядок дострокового повернення кредиту.

10.06.2017 набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10.06.2017).

Отже, регулювання правовідносин банку із споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, застосовується також Закон України «Про захист прав споживачів».

Статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «Суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначила, що «визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10.06.2017, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

Разом з тим, суд враховує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) стосуються позовних вимог кредиторів, які були заявлені до 10.06.2017.

У цій справі встановлено, що кредитний договір між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 - В. укладено 25.11.2025.

Позов у справі пред`явлено 11.06.2026, коли норма частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», правильне застосування якої було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц, втратила чинність, а тому звернувшись до суду з цим позовом у червні 2026 року, позивач як кредитор змінив строк виконання зобов`язань відповідачів за кредитним договором, оскільки такими діями фактично пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.11.2023 у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-1565св23)

З огляду на вказане покликання відповідача на те, що у нього не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено на адреси відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту, є неправильними.

Так, ОСОБА_1 у період з 25.11.2025 по 09.04.2026, а отже у строк понад 1 календарний місяць, не проводив оплати процентів за користування кредитом та кредитні кошти не повернув.

Оскільки пунктом 8.3 кредитного договору визначено, що кредитодавець має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, тому 23.04.2026 позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, проте така вимога залишилась без належного реагування.

За наведеного, у позивача виникло право на дострокове повернення кредиту та процентів за користування таким в повному обсязі.

Також, щодо доводів відповідача про самовільне і без укладення будь-яких додаткових угод, змінив порядок нарахування процентів, розпочавши стягувати по 20грн на день, застосувавши стандартну ставку 1%, суд зазначає наступне.

Відповідно до Розрахунку заборгованості, складеного Позивачем, у період з 25.11.2025 по 09.12.2025 кредитодавець нараховував Відповідачу відсотки у розмірі 11,00 гривень на день, що відповідало промо-ставці 0,55%, починаючи з 10.12.2025 по 09.04.2026 Позивач застосував стандартну ставку 1,00%.

Відповідно до п. 4.7 договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Процентні ставки за користуванням Кредитом, зазначені у пункті 4.10 Договору, застосовуються у відповідні періоди дії Договору і не можуть бути збільшені Кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди Позичальника. Однак, Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Базовий період складає 15 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Згідно з умовами п.4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або пільговою процентною ставкою. - 0.74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до п. 10.1 договору, Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом з урахуванням наступного: Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.55% (нуль цілих, п`ятдесят п`ять сотих відсотки (-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом перших 15 (п`ятнадцять) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Позичальнику протягом вказаної у цьому абзаці кількості календарних днів першого Базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою. Якщо Позичальнику протягом певного періоду була надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою, з наступного для після завершення вказаного періоду проценти за користування Кредитом нараховуються Позичальнику до сплати за Пільговою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.2 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Пільговою процентною ставкою), та/або за Зниженою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.3 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою). Знижена процентна ставка становить 1.00 % (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом до 180 (сто вісімдесятого) дня користування Кредитом (включно), яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом за умови своєчасного і належного виконання Позичальником умов Договору щодо оплати Кредиту та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Таким чином, позивач застосував щодо відповідача програму лояльності у визначений п. 4.8 Базовий період 15 днів та нараховував проценти за промо-ставкою 0,55% за кожен день користування Кредитом протягом перших 15 (п`ятнадцять) календарних днів першого Базового періоду.

Відтак, після базового періоду, подальше нарахування процентів було здійснено за стандартною процентною ставкою: - 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів кредитування.

Таким чином, доводи відповідача, що позивачем було змінено нарахування процентів в односторонньому порядку є неправильними, оскільки такі були визначені умовами договору, який підписав ОСОБА_1 -В.

При цьому, відповідач свого розрахунку заборгованості суду не надав.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №1629-3710 станом на 10.04.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість 5885 грн з яких: 2000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2585 грн сума заборгованості за відсотками, 10000 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 300 грн комісія.

Щодо доводів відповідача, щодо нарахування позивачем заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, та комісії то такі є підставними, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому позивачем безпідставно нараховано заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦПК України в розмірі 1000,00 грн, а тому в частині їх стягнення слід відмовити.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно із ч. 3 ст. 55 вказаного Закону України банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Водночас, суд зазначає, що згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата ВС констатувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

З урахування наведеного суд зазначає, що умовами кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту, тобто за дію, яку вчиняє банк з метою встановлення правовідносин, вимагати придбання якої забороняє частина третя статті 55 Закону № 2121-III. Тому така умова договору є нікчемною.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача ТОВ «Укр кредит фінанс» підлягає заборгованість у розмірі 4585,00 грн (2000 заборгованість за кредитом + 2585,00 заборгованість за нарахованими процентами), а тому позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог.

Судовий збір, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог у сумі складає 2074,27грн (4585/5885х2662,40).

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1629-3710 від 25.11.2025 в розмірі 4585,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 2000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2585,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 2074,27грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак