Ухвала суду № 139071316, 18.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/9205/26

Провадження № 4-с/712/27/26

18 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Марцішевської О.М.

за участі секретаря Безрукової Д.О.

представника органу примусового виконання Анісімова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з рахунків боржника у рамках виконавчого провадження № 61255970, стягувач АТ КБ "Приватбанк" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛРЕСУРС"), -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2026 року заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо зняття арешту з рахунків боржника у рамках виконавчого провадження 61255970 за виконавчим листом № 712/3479/19 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк".

В обгрунтування скарги вказує, що постановою державного виконавця від 05.11.2021 р. виконавчий лист повернутий стягувачу АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з відсутністю у боржника майна та доходів.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 червня 2026 року у справі №712/3479/19 відмовлено в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», правонаступника стягувача за договором факторингу від 22 серпня 2025 року № 8-22-08/2025 про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі №712/3479/19.

Не зважаючи на завершення виконавчого провадження № 61255970, арешт, накладений у рамках вказаного виконавчого провадження до даного часу не знятий.

Про порушення своїх прав дізнався 15 червня 2026 року після набрання законної сили ухвали суду від 15.06.2026р. у справі № 712/3479/29.

Просить суд 1) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з рахунків боржника після завершення виконавчого провадження 61255970, 2) зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешту з рахунків боржника у рамках виконавчого провадження 61255970.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2026 року скаргу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

14 липня 2026 року представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скерував до суду пояснення у справі. Мотивує тим, що 18.02.2020 на підставі заяви стягувача та виконавчого листа № 712/3479/19, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 30.01.2020, головним державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (зараз Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) Расторгуєвою І.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61255970, щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 62982,05 грн.

26.02.2020 головним державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Расторгуєвою І.В. у межах виконавчого провадження № 61255970 було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

18.02.2020 головним державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Расторгуєвою І.В. у межах виконавчого провадження № 61255970 було винесено постанову про арешт всього нерухомого та рухомого майна боржника ОСОБА_1

05.11.2021 старшим державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гребенюк О.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

На даний час в Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутня жодна з перелічених вище підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника (Скаржника) або його частини.

Просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

15 липня 2026 року скаржник скерував до суду заперечення на пояснення ДВС.

Пояснення від імені Відповідача підписані представником Анісімовим О.О., який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 06.10.2025, виданої ОСОБА_2 . При цьому повноваження самої ОСОБА_2 підтверджені виключно Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.10.2021. У вказаному Витягу юридична особа, від імені якої діяла Бондаренко А.М., зазначена як «Сосновський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (НЕМАЄ)» тобто сам текст Витягу містить прямо протилежну назву органу та вказівку на те, що юридична особа з таким найменуванням на дату видачі Витягу вже не існувала під ним. Відповідачем та учасником цієї справи є «Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України» орган з іншим найменуванням та іншим підпорядкуванням (Київське, а не Центральне міжрегіональне управління). Наданий Витяг датований 19.10.2021 майже за п`ять років до дати подання пояснень (14.07.2026) та жодним чином не підтверджує ні актуального найменування органу станом на 2026 рік, ні того, що ОСОБА_2 станом на дату видачі довіреності (06.10.2025) продовжувала займати посаду керівника цього органу та мала право видавати довіреності у порядку передоручення від його імені. Скаржник просить суд перевірити належність і актуальність підтвердження повноважень представника Відповідача, зокрема витребувати у Відповідача чинний (не 2021 року) витяг з ЄДР або інший документ, що підтверджує повноваження особи, яка видала довіреність у порядку передоручення, станом на дату її видачі та на дату підписання пояснень.

Відповідач посилається на частину третю статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII), відповідно до якої арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті, тоді як у справі Скаржника виконавчий лист повернуто на підставі пункту 2 частини першої статті 37 (відсутність майна боржника). Скаржник не заперечує існування такої загальної норми та відповідної усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі № 634/292/21). Водночас Скаржник звертає увагу суду, що доктринальним обґрунтуванням збереження арешту за таких обставин є виключно необхідність забезпечити стягувачу реальну можливість повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання тобто збереження арешту є похідним та обслуговуючим по відношенню до дійсної, не формальної можливості примусового стягнення. У справі Скаржника ця можливість була предметом окремого судового розгляду і, як буде показано нижче, остаточно та в судовому порядку виключена, що кардинально відрізняє цю справу від типових спорів, на які орієнтована наведена Відповідачем практика.

15.06.2026 Соснівський районний суд м. Черкаси (та сама суддя Марцішевська О.М.) ухвалою у справі № 712/3479/19 (провадження № 6/712/271/26) відмовив ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у задоволенні заяви про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа № 712/3479/19. Ухвала набрала законної сили 30.06.2026, апеляційну скаргу не подано. Ця ухвала є новою обставиною, яка виникла саме після повернення виконавчого документа стягувачу (05.11.2021) та безпосередньо стосується того самого виконавчого листа, того самого боржника і того самого боргу, щодо якого Відповідач відмовляється знімати арешт.

Ухвала від 15.06.2026 містить два самостійні, незалежні одна від одної підстави відмови, кожна з яких окремо виключає можливість подальшого примусового стягнення за виконавчим листом № 712/3479/19: відсутність підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження Суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), відповідно до якої «за відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва». Застосовуючи цей висновок, суд прямо кваліфікував виконавче провадження № 61255970 як «закінчене виконавче провадження» та встановив відсутність підстав для його відновлення, оскільки ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не обґрунтувало поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа і не заявляло клопотання про його поновлення.

Невідповідність суми набутого права вимоги сумі стягнення за виконавчим листом підстава, повністю незалежна від питання строків Суд окремо встановив, що згідно з Актом № 4 приймання-передачі від 10.09.2025 ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло права вимоги до Скаржника на суму 39 179,65 грн., тоді як за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.09.2019 та виконавчим листом № 712/3479/19 стягненню підлягає 62 982,05 грн. Ця підстава відмови жодним чином не пов`язана з обчисленням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і не залежить від застосування чи незастосування пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, на який Відповідач посилається у своїх поясненнях. Навіть якщо гіпотетично визнати обґрунтованою позицію Відповідача про переривання строку пред`явлення виконавчого документа на період дії воєнного стану, це жодним чином не усуває встановленого судом факту: ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» за жодних обставин не могло і не може бути визнане повноцінним правонаступником стягувача за виконавчим листом №712/3479/19 у повному обсязі стягнення.

Станом на дату розгляду справи жодна особа не володіє чинним виконавчим документом і не має судово підтвердженого права на його пред`явлення АТ КБ «ПриватБанк», будучи первісним стягувачем, відступило права вимоги за Договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 на користь ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» та, відповідно, самостійно втратило статус кредитора і можливість повторного пред`явлення виконавчого листа. ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», яке набуло права вимоги за Договором факторингу, за власними ж поясненнями у справі № 712/3479/19 не отримало оригінал виконавчого листа від АТ КБ «ПриватБанк» та за відповіддю банку від 31.03.2026 цей оригінал вважається втраченим; заява ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача і видачу дубліката виконавчого листа єдиний можливий у цій ситуації спосіб відновити здатність пред`явити документ до виконання залишена без задоволення ухвалою, що набрала законної сили. Жодна інша особа не заявляла про намір або право на подальше примусове стягнення боргу за виконавчим листом № 712/3479/19.

Таким чином, той абстрактний «резерв права на повторне пред`явлення», яким виправдовується у загальній практиці збереження арешту при поверненні виконавчого документа з підстав пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404- VIII, у цій конкретній справі вичерпаний та судово закритий. Продовження існування арешту за такої ситуації не служить жодній із цілей, заради яких цей захід передбачений законом (частина перша статті 56 Закону № 1404-VIII), а є суто формальним обтяженням, що не забезпечує реального виконання жодного рішення.

Щодо доводу про переривання строку пред`явлення виконавчого документа на період воєнного стану Відповідач посилається на пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII та відповідну практику Верховного Суду (зокрема, справи № 260/2595/22, № 420/10415/22), стверджуючи, що строк пред`явлення виконавчого листа № 712/3479/19 не пропущено. Скаржник звертає увагу, що ухвала від 15.06.2026 не була оскаржена ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» в апеляційному порядку, попри наявність у нього такого процесуального права протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Заявник, найбільш заінтересований у спростуванні висновку суду про пропуск строку, мав усі процесуальні можливості поставити перед судом питання про застосування пункту 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII, проте цього не зробив, і ухвала набрала законної сили в тому вигляді, в якому її ухвалено.

У межах справи № 712/3479/19 питання застосування пункту 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII не порушувалося жодною стороною і судом не досліджувалося; відмова у задоволенні заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» ґрунтується на недоведеності поважності причин пропуску строку та на відсутності клопотання про його поновлення, а також самостійно і незалежно на невідповідності суми права вимоги. Тому доводи Відповідача щодо застосування пункту 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII не спростовують і не можуть спростувати наведену в розділі 3.2 цієї відповіді самостійну підставу відмови, що унеможливлює правонаступництво ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» незалежно від висновків щодо строку. Відповідач при цьому не є учасником справи № 712/3479/19 і не наділений повноваженням переоцінювати чи спростовувати висновки судового рішення, яке набрало законної сили, шляхом викладення власного тлумачення норм права у поясненнях до іншої справи.

Щодо доводу, що ухвала від 15.06.2026 «не скасовує боргові зобов`язання» Відповідач слушно зазначає, що ухвала від 15.06.2026 сама по собі не скасовує цивільно-правове зобов`язання Скаржника за кредитним договором. Скаржник з цим не сперечається це питання не є предметом цієї скарги. Предметом скарги є виключно правомірність збереження заходу примусового виконання (арешту рахунків) за відсутності діючого виконавчого провадження і за відсутності будь-якої особи, яка на законних підставах може таке провадження відновити чи ініціювати наново в межах строку. Існування зобов`язання як такого і наявність чинного, здійсненного виконавчого документа та повноважного стягувача це різні юридичні питання, і саме друге, а не перше, є умовою правомірності арешту в порядку статті 56 Закону № 1404-VIII. 7. Щодо доводу про відсутність обставин, передбачених частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII Відповідач стверджує, що Скаржником не вказано обставин, визначених частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII, які виникли після повернення виконавчого листа. Скаржник звертає увагу, що саме такою обставиною, яка виникла після повернення виконавчого листа (05.11.2021), і є ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2026, що набрала законної сили 30.06.2026, тобто вже після подання Скаржником первісної скарги (06.07.2026) та до моменту подання Відповідачем пояснень (14.07.2026).

Щодо непропорційності подальшого збереження арешту Арешт на рахунки Скаржника у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк» перебуває без змін з лютого 2020 року понад шість років, з яких понад чотири з половиною роки (з 05.11.2021) виконавче провадження вважається закінченим, а стягувач жодного разу не звертався ні з заявою про повторне пред`явлення виконавчого документа, ні з заявою про поновлення строку, аж до невдалої спроби правонаступника у травні 2026 року. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право мирно володіти своїм майном, а будь-яке втручання у це право має бути пропорційним та обґрунтованим. Тривале, невизначено-строкове збереження арешту коштів боржника за відсутності активного виконавчого провадження, чинного виконавчого документа у володінні стягувача та за наявності судового рішення, що виключає найближчу перспективу поновлення стягнення, становить непропорційне втручання у майнові права Скаржника і не відповідає меті, з якою захід арешту запроваджується законом.

Щодо доводу про незазначення конкретних рахунків Відповідач зазначає, що Скаржником не вказано, з яких саме банківських рахунків необхідно зняти арешт. Скаржник звертає увагу, що у скарзі від 06.07.2026 вже було чітко вказано на два діючі арешти у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк» (Монобанк), тоді як арешти в А-Банку та IZI банку вже було знято раніше. У разі якщо суд визнає за необхідне додаткову конкретизацію, Скаржник готовий надати актуальну виписку АСВП за виконавчим провадженням № 61255970 з переліком постанов про арешт, що підлягають скасуванню. ВИСНОВОК Наведені Відповідачем доводи ґрунтуються на загальних, самих по собі не безпідставних, положеннях законодавства та практики Верховного Суду щодо неавтоматичного зняття арешту при поверненні виконавчого документа за пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Проте ця загальна практика застосовується для захисту дійсної, реальної можливості стягувача повторно реалізувати своє право на примусове виконання. У цій справі така можливість перевірена судом і остаточно виключена ухвалою від 15.06.2026 у справі № 712/3479/19, яка набрала законної сили, з двох самостійних підстав одна з яких (невідповідність суми права вимоги) взагалі не залежить від дискусії про перебіг строків у період воєнного стану. За відсутності будь-якої особи, здатної на законних підставах пред`явити виконавчий документ до виконання, подальше збереження арешту коштів Скаржника не відповідає меті цього заходу та є неправомірною бездіяльністю з боку державного виконавця.

Просить суд скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з рахунків боржника у межах виконавчого провадження № 61255970 задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд скарги без його участі.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судовому засіданні просив відмовит у скарзі за необгрунтованістю.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали скарги, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 3 ст. 448 ЦПК України встановлено вимоги до змісту скарги, в тому числі, скарга повинна містити дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону.

Крім того, відповідності до ст. 449 цього Кодексу, скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

Звернувшись до суду зі скаргою 06 липня 2026 року, заявник оскаржує бездіяльність щодо незняття арешту з рахунків боржника після завершення виконавчого провадження 61255970 постановою від 05.11.2021р.

Стверджуваною датою, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав він зазначає 15.06.2026 року. Отже, з урахуванням вказаної дати, 10 денний строк для звернення до суду зі скаргою тривав з 16 червня 2026 року по 25 червня 2026 року.

Окрім того, боржник міг довідатись про незняття державним виконавцем арешту у листопаді 2021 року, оскільки йому як учаснику виконавчого провадження при відкриття виконавчого провадження був повідомлений ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчогопровадження у АСВП і, як випливає зі змісту скарги, ним була отримана постанова про повернення виконавчого документа від 05.11.2021р.

Таким чином, заявник звернувся до суду зі скаргою у липні 2026 року з пропуском встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України строку та не заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, будь-яких поважних причин такого пропуску не зазначив.

У відповідності до ч. 3 ст. 449 ЦПК України, у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Отже, оскільки скаржник звернувся до суду 06.07.2026 року з пропуском десятиденного строку, клопотання про поновлення зазначеного строку не подав, будь-яких причин пропуску строку не зазначив, тому скарга боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця, підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 447, 449 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з рахунків боржника у рамках виконавчого провадження 61255970, стягувач АТ КБ "Приватбанк" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛРЕСУРС"), залишити без розгляду та повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ