Рішення № 139071132, 17.08.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/1566/26

номер провадження 2/695/1985/26

17 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 18.05.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 722,16 грн, судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію про власника картки 5168-74XX-XXXX-5449, інформацію про зарахування на картку кредитних коштів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання 16.06.2026 та 06.08.2026 відповідач не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву від нього на адресу суду не надходило, судові повістки повернулися з відміткою про відсутність адресата.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справу, про що вказано в позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі ст. 244 ЦПК України суд своєю ухвалою від 06.08.2026 перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 8:20 17.08.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

18.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №850714510 у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора TMS7659U, відправленого на номер телефону відповідача НОМЕР_1 18.05.2020 о 19:44:26 та введеного ним 18.05.2020 о 19:45:00.

Згідно договору про надання споживчого кредиту №850714510 були визначені наступні умови.

Відповідно до п. 1.1. договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 1200 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Згідно п. 1.3 договору на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,75 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення) ( пункт 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору (п. 1.6 договору).

Також суд установив, що сторони кредитного договору неодноразово укладали додаткові угоди до кредитного договору, згідно з якими сума кредиту збільшувалася без зміни строку кредитування (терміну платежу) до 17.06.2026. Це додаткові угоди від 20.05.2020, 25.05.2020, 06.06.2020. Кожна з них має додатком графік розрахунків, в якому визначено суму до сплати станом на 17.06.2026, яка враховує загальну суму кредиту та нараховані проценти.

17.06.2020 у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за Договором № 850714510 від 18.05.2020 р. (надалі - "Договір"), на наступну кількість днів: тридцять.

Відповідно до п. 2-3 додаткової угоди на дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 17.06.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,50 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

Щодо додаткової угоди до договору від 26.07.2020, то вона укладена по закінченню строку кредитування, а саме 26.07.2020 і передбачає, що у зв`язку з неналежним виконанням Позичальником умов договору № 850714510 від 18.05.2020 р. (далі «Договір») та зверненням Позичальника, Товариство надає Позичальнику розстрочку у погашенні Заборгованості в сумі 23281 грн 50 коп. (двадцять три тисячі двісті вісімдесят одна грн. п`ятдесят коп.) на 70 (сімдесят) днів.

Відповідно до п. 2-3 додаткової угоди загальна сума Заборгованості, вказана в п. 1 Додаткової угоди, є фіксованою, а будь-які нарахування по Договору призупиняється.

Позичальник сплачує Товариству суму Заборгованості, вказану у п. 1 Додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 20% (двадцять) відсотків від її загальної суми за наступним графіком:

09.08.2020 4657 грн. 00 коп.

23.08.2020 4657 грн. 00 коп.

06.09.2020 4657 грн. 00 коп.

20.09.2020 4657 грн. 00 коп.

04.10.2020 4653 грн. 50 коп.

Графік погашення боргу, визначений указаною додатковою угодою, був порушений відповідачем, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». За таких умов ця угода втратила чинність, як передбачає пункт 3 цієї додаткової угоди.

Позивач надав суду копії платіжних доручень від 18.05.2020, 20.05.2020, 25.05.2020 та 06.06.2020, якими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало перерахування коштів на загальну суму 20 000 грн на банківську картку відповідача № 5168-74XX-XXXX-5449.

Листом АТ КБ «Приватбанк» від 04.05.2026 р. №20.1.0.0.0/7-260428/141339-БТ та відповідними виписками АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 18.05.2020 по 30.05.2020, з 06.06.2020 по 11.06.2026 підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_2 (номер якої наводиться в перелічених вище платіжних дорученнях), на яку з 18.05.2020 по 06.06.2020 було здійснено переказ коштів у загальній сумі 20 000 грн, як про це вказано в розрахунку заборгованості відповідача, здійсненому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором, строк дії якого закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №99 від 15.09.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27 359,36 грн, яка складається з 12 831,50 грн - заборгованість по тілу кредиту та 14 527,86 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Згідно із розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 850714510 від 18.05.2020, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 31722,16 грн, яка складається із: 12 831,50 грн - заборгованість по тілу кредиту; 18 890,66 грн - заборгованість по несплачених відсотках.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати фінансування за реєстром прав вимоги № 99 від 15.09.2020 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у сукупності з іншими наведеними доказами факторингових відносин між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підтверджує передачу до ТОВ «Таліон плюс» права вимоги по кредитному договору № 850714510 від 18.05.2020.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року.

03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01, якою домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2022.

30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду №3 до договору факторингу № 05/0820-01, якою домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 31722,16 грн, яка складається з 12 831,50 грн - заборгованість по тілу кредиту та 18 890,66 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Згідно платіжної інструкції N 4586 від 31.08.2023 р. ТОВ ФК «Онлайн фінанс» провело оплату на користь ТОВ «Таліон плюс» за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 р. та Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно платіжних інструкцій № 317 від 12.08.2025 № 355, 356, 357, 358 від 19.09.2025, № 344 від 04.09.2025, ТОВ ФК «Ейс» провело оплату на користь ТОВ ФК «Онлайн фінанс» за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

У реєстрі боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Е наведено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 850714510 від 18.05.2020. Сума заборгованості за основною сумою боргу становить 31722,16 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 12 831,50 грн, заборгованість за відсотками 18 890,66 грн.

Отже, позивач підтвердив належними та допустимими доказами перехід до нього на підставі договорів факторингу права вимоги до відповідача за боргами останнього згідно з кредитним договором № 850714510 від 18.05.2020 унаслідок послідовного укладення договорів факторингу.

Надані суду договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їхніх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. Приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу, у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.

Висновки суду щодо правомірності передачі права вимоги за факторинговими договорами узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду з даного питання, викладеними в його постанові від 07.01.2026 по справі № 727/2790/25.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд виходить із такого.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням наданих позивачем належних і допустимих доказів укладення кредитного договору та додаткових угод до нього суд визнає факт укладення договору №850714510 від 18.05.2020 та додаткових угод до нього, перерахованих вище по тексту.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору.

З огляду на викладене, а також на відсутність доказів повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором не повернення виданих йому кредитних коштів.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається (Договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Однак за додатковою угодою до договору від 17.06.2020, строк кредитування сторони продовжили до 17.07.2020. Значить, саме за період часу з дня укладення кредитного договору з 18.05.2020 до 17.07.2020 кредитодавець мав право нараховувати відповідачеві проценти за користування кредитними коштами. Подальше нарахування процентів суперечить умовам договору, і відповідна сума коштів не може бути стягнена з відповідача.

Розрахунок заборгованості складений ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відповідача за договором за період 18.05.2020 17.07.2020 передбачає обчислення процентів за користування кредитними коштами за ставками, що відповідають положенням п. 1.3 1.5 договору та графікам розрахунків, закріпленим у додаткових угодах до кредитного договору, зокрема додатку № 1 до додаткової угоди від 06.06.2020.

Відповідно станом на 17.07.2020 розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором становив 28 999,75 грн, як це згідно з договором порахував кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Однак за відомостями позивача, що містяться в розрахунку заборгованості, після 17.07.2026 відповідач сплатив за кредитним договором кошти в сумі 24 765 грн (28 189 грн 3 424 грн, сплачених 17.06.2020).

У такому разі заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 28 999,75 грн - 24 765 грн = 4 234,75 грн.

Саме така сума боргу підлягає стягненню з відповідача, оскільки вона базується на нормах закону та кредитного договору і не сплачена відповідачем, підтверджена суду належними і допустимими доказами.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн, викладені в позовній заяві, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.

Предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 31 722,16 грн.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 та додаткової угоди; акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги; вартість послуг (прейскурант), в якому міститься перелік наданих правових послуг, а всього на суму 7000 грн.

Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, не участь представника в судових засіданнях по справі, незначну складність справи, критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Тому, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №850714510 від 18.05.2020 у розмірі 4 234,75грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн та заявив позовні вимоги про стягнення 31 722,16 грн.

Суд задовольняє позовні вимоги на суму 4 234,75 грн, що становить 13,35 % від ціни позову. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 355,43 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274-282, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором у сумі 4 234(чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривні 75 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" суму сплаченого судового збору в розмірі 355 грн (триста п`ятдесят п`ять) гривень 43 копійки та витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя К.І. Апанасенко