Рішення № 139071036, 30.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1722/25

Номер провадження 2/570/140/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи, які були присутні в судовому засіданні 19.06.2026 року:

представник позивача - Лук`янчук В.С.

представник відповідача - Вонсович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Лук`янчук В.С. з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживача та стягнення коштів, в якій просить зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" списати існуючу заборгованість за кредитним договором №SAMDNWFC00063374214 від 20.10.2020 року ОСОБА_2 , картка "Універсальна", номер картки НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ); зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" виключити інформацію у кредитній історії про ОСОБА_2 про наявність заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00063374214 від 20.10.2020 року; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 55 838,95 грн, які самостійно отримані (списані) відповідачем із позивача в ході вжиття ним самостійних заходів щодо погашення заборгованості по кредитному договору №SAMDNWFC00063374214 від 20.10.2020 року. Просила звільнити її від сплати судового збору на підставі положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є клієнтом банку Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" зокрема у неї відкритий рахунок № НОМЕР_3 у відділенні "ПриватБанк" у Рівненській області.

12.02.2024 року в період часу з 15 год. 00 хв. по 16 год. 01 хв. під час того як вона здійснювала продаж власних товарів, через мережу «ОЛХ», невідома особа використавши посилання ІНФОРМАЦІЯ_6, яке вона надіслала зі сторінки ІНФОРМАЦІЯ_5 в онлайн додатку Telegram та була підписана під ім`я « ОСОБА_5 », остання під приводом купівлі товарів, здійснила зняття грошових коштів без її згоди в сумі 73 794,54 грн., які були переказані з банківських рахунків АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що видані на ім`я позивачки, на банківські рахунки НОМЕР_4 (належний ОСОБА_3 ), та НОМЕР_5 (належний ОСОБА_4 ) внаслідок вказаних діянь позивачці було завдано майнову шкоду.

Після чого, вона одразу зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ "Приватбанк" та повідомила про шахрайські дії та протиправне зняття з її рахунків коштів та заблокування рахунків.

13.02.2024 року позивачка звернулася до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про вчинення кримінального правопорушення.

13.02.2024 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження №12024181010000406 від 13.02.2024 року за ч.4 ст.190 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, що грошові кошти які злочинним шляхом було перераховано з банківських рахунків позивачки, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», на банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», належні невідомим їй особам, а саме гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно виписки по банківському рахунку, до гр. ОСОБА_3 , на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , з банківських карток позивачки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 , надійшло два платежі, перший о 12.02.2024 о 15:58 год., на загальну суму 19 000 грн., другий 12.02.2024 о 16:01 год., на загальну суму 27 000 грн, крім того встановлено, що грошові кошти позивачки досі знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_3 , оскільки жодного зняття чи переказу коштів не відбувалося.

Також, згідно виписки по банківському рахунку ОСОБА_4 , на його банківську картку № НОМЕР_9 , з банківської картки позивачки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , було надходження двох платежів, перший 12.02.2024 о 15:04 год., на суму 9000 грн., другий 12.02.2024 о 15:50 год., на суму 16000 грн., крім того встановлено, що грошові кошти позивачки досі знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_4 , оскільки жодного зняття чи переказу коштів не відбувалося.

Згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області, від 11.03.2024 було накладено арешт на банківські рахунки НОМЕР_10 (належний ОСОБА_3 ), НОМЕР_5 (належний ОСОБА_4 ) та заборонено будь які дії з ними.

В подальшому, 03.04.2024 року позивачкою подано до Рівненського міського суду Рівненської області клопотання про повернення викрадених коштів на її рахунок та скасування арешту із таких коштів.

11.04.2024 року Рівненським міським судом Рівненської області видано ухвалу по справі №569/3270/24 де клопотання ОСОБА_2 було задоволено. Зокрема, суд ухвалив: частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11.03.2024 року НОМЕР_10 (належний ОСОБА_3 ), НОМЕР_5 (належний ОСОБА_4 ), в частині арешту на грошові кошти; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути грошові кошти в сумі 46 000 грн, що знаходиться на банківському рахунку НОМЕР_10 , що належить ОСОБА_3 ; грошові кошти в сумі 25 000 грн., що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_5 , належний ОСОБА_4 та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити повернення коштів на банківські рахунки видані на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , з яких дані кошти було викрадено.

26.04.2024 року позивачкою надіслано заяву до АТ КБ «Приватбанк» щодо не нарахування відсотків по кредиту.

Згідно відповіді від 13.05.2024 за № 20.1.0.0.0/7-240501/24189 АТ КБ «Приватбанк» відмовив позивачці у задоволенні заяви щодо не нарахування відсотків по кредиту.

26.04.2024 року представником позивачки надіслано адвокатський запит про надання інформації щодо розгляду заяви поданої ОСОБА_2 від 15.02.2024 року та щодо результатів проведення службового розслідування щодо протиправного зняття коштів з рахунків позивачки. На даний адвокатський запит отримано відмову у наданні інформації, відповідь на запит додається.

Неодноразово позивачка та її представник зверталися до АТ КБ "ПриватБанк" про виконання ухвали суду №569/3270/24 від 11.04.2024 року, зокрема через виконавчий орган та слідчий відділ, однак Банк відмовлявся її виконувати.

Лише після звернення до суду з позовною заявою, в межах розгляду справи №570/3384/24 було витребувано інформацію з АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої позивачці стало відомо про те, що арешт рахунків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді від 11.03.2024 року скасовано, а грошові кошти на рахунок позивачки так і не повернуто.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.03.2025 року у справі №570/3384/24 позовну заяву позивачки було залишено без розгляду.

Так, 15.01.2025 року позивачкою було подано до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст.382 КК України (невиконання рішення суду).

Крім того, позивачка зазначає про те, що рахунок НОМЕР_2 є кредитним рахунком, угода №SAMDNWFC00063374214 від 20.10.2020 року, і їй наразі нараховують відсотки по кредиту, кредитний ліміт становить 74 000 грн., обов`язковий платіж якій потрібно оплачувати до 25 числа кожного місяця становить 3 459,45 грн.

З моменту неправомірного зняття готівки сторонніми особами з банківського рахунку позивачки та враховуючи що на її неодноразові звернення стосовно проведення відповідачем службового розслідування та призупинення нарахування відсотків у зв`язку з наявністю кримінальної справи №12024181010000406 від 13.02.2024 року та з метою добросовісності як клієнта банку вона змушена була хоча би частинами здійснювати щомісячні обов`язкові платежі задля того щоб сума кредиту не збільшувалась. Нею було сплачено 55 838,95 грн, яка складається з 25 728,00 грн - грошові кошти, які були сплачені нею на кредитний рахунок та 30 110,95 грн - списані відсотки за користування кредитом.

З огляду на вищезазначене позивачка вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» за таких умов діяв неправомірно.

Вважає, що всупереч наведеним обставинам, відповідачем не надано чітких письмових відповідей на заяви, адвокатські запити, не виконана ухвала слідчого судді від 11.04.2024 року, знято арешт з грошових коштів, що знаходилися на рахунках інших осіб, однак грошові кошти не повернуто на рахунки позивачки, чим порушено її права як споживача та клієнта банку. Водночас, з моменту неправомірного зняття перерахування коштів, яку відбулося 12.02.2024 року відповідач протягом року здійснював нарахування та самостійне списання відсотків за користування коштами, а тому позивач вважає за необхідне повернути їх шляхом стягнення з відповідача. Загальна сплачена сума коштів за розрахунками позивача становить 55 838,95 грн.

Крім того, вважає, що залишок коштів на рахунку НОМЕР_2 має бути відновлений до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій в період часу з 12.02.2024 року з 15:00 год по 16.01, тобто станом 12.02.2024 року підлягає відновленню та припиненню нарахування за картковим рахунком НОМЕР_2 відсотків, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій в період часу з 12.02.2024 року о 15:00 год по 16:01 год. Вважає, що заборгованість має бути виключена із кредитної історії за кредитним договором №SAMDNWFC00063374214 від 20.10.2020 року.

Також позивачка просила звільнити її від судового збору на підставі положення ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

02.05.2025 року від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечувала щодо задоволення позову, посилаючись на наступне.

Так, представник зазначає про те, що відділом служби безпеки АТ КБ "ПриватБанк" проведено перевірку матеріалів. Зокрема з матеріалів перевірки вбачається, що Клієнтка ОСОБА_2 повідомила, що вона розмістила оголошення про продаж товару на сайті ОLX.

На оголошення, через «Viber» відгукнувся «покупець», який скинув посилання на OLX-доставку (номер телефону «Viber» покупця не зберігся). Для того, щоб отримати оплату клієнтці потрібно було перейти за посиланням та «верифікувати свою карту».

Перейшовши по даному посиланню, при «верифікації» клієнткою були введені дані карти, термін дії, СVV-код та пароль входу в Приват24.

В подальшому з нею через «Viber» зв`язались з «служби підтримки «OLX» та повідомили, що для проведення оплати необхідно провести тестовий платіж на "спеціальний тестовий рахунок". Клієнтка особисто зайшла у свій акаунт Приват24 та провела оплату зі своєї картки НОМЕР_7 на продиктований дозвонювачами номер «тестового рахунку» НОМЕР_9 . Оскільки кошти ніби-то на даний рахунок не надійшли отримувачу по «технічним причинам», клієнтка ще раз особисто здійснила аналогічну проплату грошових коштів, але уже на інший номер рахунку НОМЕР_6 , який також їй повідомили зі «служби підтримки «OLX».

В подальшому, зрозумівши, що стала жертвою шахраїв клієнтка звернулась до служби клієнтської підтримки та у відділення Приватбанку щодо несанкціонованого зняття грошових коштів з її карткових рахунків.

Отримати інформацію від клієнтки щодо посилання, за яким вона переходила при «верифікації» не представилось можливим. ОСОБА_2 ігнорує телефонні дзвінки співробітника СБ Приватбанку.

Надалі як слідує з перевірки змін паролю облікового запису Приват 24 клієнтки в період з 01.02.2024 по 12.02.2024 не виявлено.

Блокування акаунту клієнткиПриват24 відбулось 2024-02-12 17:15:35 співробітником банку після звернення клієнта щодо шахрайський дій.

Аналізом виписки по картковому рахунку клієнта НОМЕР_7 (старт дог 10.12.2021, бранч дог.RVHG, тип дог. Карта для виплат. Кредитний ліміт на карту не встановлювався) виявлено наступні транзакції за 12.02.2024:

12/02/2024 15:00:25 CR 9000.00 грн. Переказ зі своєї картки НОМЕР_8 через Приват24;

12/02/2024 15:04:17 DB -9000.00 грн. Переказ на карту ПриватБанку НОМЕР_9 через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_4 ;

12/02/2024 15:44:48 CR 16400.00 грн. Переказ зі своєї картки НОМЕР_8 через Приват24;

12/02/2024 15:50:34 DB-16000.00 грн. Переказ на карту ПриватБанку НОМЕР_9 через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_4 ;

12/02/2024 15:53:32 CR 19100.00 грн. Переказ зі своєї картки НОМЕР_8 через Приват24;

12/02/2024 15:58:33 DB -19000.00 Переказ на карту ПриватБанку НОМЕР_6 через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_3 .

Аналізом виписки по картковому рахунку клієнта НОМЕР_8 (старт дог. 20.10.2020, бранч дог. RVTW, тип дог. Карта універсальна. Кредитний ліміт по карті встановлений 30.01.2024 в розмірі 74000.00 грн.) виявлено наступні транзакції за 12.02.2024:

12/02/2024 15:00:24 DB -9,316.54 грн. Переказ на свою карту НОМЕР_7 через Приват24;

12/02/2024 15:44:47 DB -16,943.50 грн. Переказ на свою карту НОМЕР_7 через Приват24;

12/02/2024 15:53:31 DB -19,724.50 грн. Переказ на свою карту НОМЕР_7 через Приват24;

12/02/2024 16:01:06 DB -27,810.00 грн. Переказ на картку ПриватБанку НОМЕР_6 через Приват24. Одержувач: ОСОБА_3.

Переказу грошових коштів з картки ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_11 передував перехід клієнтки за фішинговим посиланням, що спричинило розголошення конфіденційної інформації щодо свого карткового рахунку, а також здійснення операції самим клієнтом під впливом шахраїв.

Відтак, саме Позивачка вчинила дії з переказу коштів з рахунків відкритих в АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується і записом розмови Позивачки з оператором гарячої лінії банку (звукозапис додається).

З наведеної розмови чітко прослуховується що Позивач не лише самостійно здійснила перекази коштів але й зайшла за невідомим посиланням якій їй попередньо було скинуто через олх та самостійно ввела номер карти, термін дії, cvc код своїми діями розголосивши інформацію що дала змогу ініціювати платіжні операції.

При цьому у змісті позовної заяви Позивач вказує що всі платежі робились без її згоди що явно суперечить змісту інформації повідомленій оператору. Крім того позивачем так і надано посилання за яким вона переходила. Що також підтверджується перевіркою банку.

Отже, на думку представника відповідача, позивачка застосовує принцип суперечливої поведінки. Оскільки з одного боку вказує що вона самостійно переводила кошти. З іншого вказує що всі платежі здійснені без її відома.

Згідно п.2 Постанови Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.

Відповідно до п. 140 розділу VII зазначеної постанови користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги» Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній).

Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.

Згідно п. 20 ст. 38 Зазначеного Закону 20. Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом;1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно ч. 5 ст. 87 зазначеного закону до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

За таких обставин в силу наведених вище норм, що регулюють спірні правовідносини, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а не банк, оскільки спірні платіжні операції були здійснені в будь-якому випадку до повідомлення про те, що Позивач їх не робила.

Згідно позицій Верховного суду, саме позивачка повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, оскільки позивач власними діями спричинила платежі за рахунками, які не визнає.

Так, втрата грошей сталася через власну необачність позивачки по захисту власних персональних даних і коштів, своїми діями Позивач фактично сприяла незаконному використанню інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дає підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції. Крім того, позивачем не надано доказів, що кошти були списані без законних підстав та банком порушено правила розрахункових операцій.

Так, після списання коштів шахраями, позивачка частково погашала заборгованість та просить стягнути з банку не лише сплачені нею кошти в рахунок погашення боргу, але й списані відсотки, які є заборгованістю за користування кредитними коштами.

Однак, така поведінка на думку представника відповідача є суперечливою, оскільки за існуючих обставин, позивачка здійснює сплату коштів, а потім просить їх стягнути з відповідача, тобто позивачка добровільно погодилася на настання невигідних для себе наслідків, що свідчить про суперечливу поведінку позивачки.

Крім того, позивачка не довела здійснення банком неналежного чи помилкового переказу, порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та тієї обставини, що банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції, чи вчинено їх без розпорядження та без волевиявлення позивачки. А навпаки факт здійснених переказів. власноручне введення інформації платіжної картки універсальна та перехід за фішинговим посиланням вказує саме на власну необачність позивача та розголошення відомостей.

Вказані обставини в сукупності свідчать про недоведеність наявного порушення прав позивачки з боку відповідача АТ КБ «ПриватБанк» при здійсненні платіжних операцій і, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

23.04.2026 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких представник відповідача вказує про те, що стосується ухвали слідчого судді від 11.04.2024 року про скасування арешту на грошові кошти та зобов`язання повернути грошові кошти, то вказаною ухвалою не вирішено питання недійсності кредитного договору та не звільнено ОСОБА_2 від виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Також не стягнуто жодних грошових коштів безпосередньо з банку. Крім того, згідно чинних норм закону Банк не може виступати ініціатором платіжної операції. Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди є орган державної виконавчої служби державні/приватні виконавці та контролюючий орган.

Відтак питання щодо виконання ухвали Рівненського районного суду може бути розглянуто в рамках кримінального провадження. А наявність ухвали слідчого судді не є підставою для списання кредитної заборгованості. Крім того, позивач по справі обрав спосіб захисту звернувшись до правоохоронних органів щодо невиконання ухвали суду. А отже в даній частині предмет спору не відноситься до юрисдикції цивільного процесу.

З розмови з оператором банку вбачається, що позивачка не лише самостійно здійснила переказ коштів, але й зайшла за невідомим посиланням яке їй попередньо було скинуто через олх та самостійно ввела номер картки, термін дії, cvc код своїми діями розголосивши інформацію дала змогу ініціювати платіжні операції.

Втрата грошових коштів позивачкою сталася через необачність позивачки щодо захисту власних персональних даних і коштів, своїми діями позивачка фактично сприяла незаконному використанню інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дає підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції. Крім того, позивачкою не було надано доказів, що кошти були списані без законних підстав та банком порушено правила розрахункових операцій.

Крім того, представник відповідача зазначає про те, що вимога позивачки про списання існуючої заборгованості не є ефективним способом захисту, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги, що стверджується позиціями Верховного суду.

Водночас, слід звернути увагу й на те, що ОСОБА_2 звернулася до Банку вже після здійснення спірних операцій, в той час як нормами права чітко та однозначно розмежовані часові межі відповідальності сторін за відшкодування збитків від здійснення спірних операцій та дій, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу й на те, що грошові кошти в сумі 55 838,95 грн не є в повному обсязі коштами, внесеними на поточний рахунок клієнта. Списання відсотків за використання кредитного ліміту з мінусовим значенням є сумою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а не сумою погашеної заборгованості. Позивач просить стягнути не фактично сплачені відсотки, а ще й нараховані банком відсотки. Таким чином, крім коштів фактично внесених на поточний рахунок позивач додатково просить стягнути на свою користь нараховані відсотки за користування кредитом. Сума коштів внесених клієнтом згідно заявлених вимоги становить 27 338,00 грн а не 55 838,95 грн.

Виходячи з принципу обов`язковості договору зазначені суми не підлягають стягненню про що також зазначалося у відзиві.

При цьому, банк не є особою, до повноважень і обов`язків якої відносяться дії з виключення інформації з кредитної історії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 в судові засідання не з`явився, направив заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, вказав про те, що не заперечує щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 в судові засідання не з`явився, жодних заяв та клопотань до суду не направляв.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

02.05.2025 року від відповідача у справі АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про витребування матеріалів цивільної справи №570/3384/24 за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно отриманих коштів.

15.05.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої сторони: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.05.2025 року клопотання про залучення третіх осіб задоволено, залучено в якості третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів цивільної справи №570/3384/24 задоволено, підготовче судове засідання відкладено.

13.06.2025 року судове засідання відкладено до 12:00 год 01.07.2025 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 01.07.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду справи по суті на 10:00 год 19.08.2025 року.

19.08.2025 року судове засідання відкладено до 29.09.2025 року.

29.09.2025 року судове засідання відкладено з інших підстав до 10:00 год 06.11.2025 року.

16.10.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів з поновленням строку.

06.11.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08:45 год 09.12.2025 року.

09.12.2025 року судове засідання відкладено за клопотання представника позивача до 27.01.2026 року.

27.01.2026 року судове засідання відкладено до 12:00 год 18.03.2026 року.

18.03.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2026 року.

23.04.2026 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

23.04.2026 року судове засідання відкладено до 12:00 год 20.05.2026 року.

20.05.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 год 19.06.2026 року.

19.06.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву для ухвалення судового рішення у справі до 08:45 год 30.06.2026 року.

Позиції сторін у справі.

У судових засіданнях представник позивачки - адвокат Лук`янчук В.С. підтримала позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» списати існуючу заборгованість, виключити інформацію у кредитній історії про ОСОБА_2 про наявність заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00063374214 від 20.10.2020 року, стягнути грошові кошти в розмірі 55 838,95 грн, що були сплачені позивачкою як погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору.

Представник відповідача заперечувала щодо заявлених позовних вимог з підстав їх необгрунтованості, про що зазначено у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 в судові засідання не з`явився, направив заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, не заперечує щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 в судові засідання не з`явився, жодних заяв та клопотань до суду не направляв.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 13.02.2024 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за №12024181010000406 за наступними обставинами: До Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 12.02.2024 в період часу з 15 год 00 хв по 16 год 01 хв шляхом обману та зловживання довірою, за допомогою посилання ІНФОРМАЦІЯ_6, яке вона надіслала з онлайн сторінки ІНФОРМАЦІЯ_5 в онлайн додатку Telegram під ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під приводом отримання грошових коштів за товар, який продався на сайті «Olx», шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами з банківських рахунків АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в сумі 73 794,54 грн.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 15.02.2024 року до АТ КБ «ПриватБанк», остання звернулася до банку з проханням заблокувати рахунки ОСОБА_3 НОМЕР_4 та ОСОБА_4 НОМЕР_5 та провести службове розслідування щодо протиправного зняття коштів з її рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

Згідно клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_2 до слідчого судді Рівненського міського суду від 03.04.2024 року, остання просила частково скасувати арешт на банківські рахунки ОСОБА_3 НОМЕР_4 та ОСОБА_4 НОМЕР_5 та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 викрадені у неї грошові кошти, а саме 46 000,00 грн з рахунку ОСОБА_3 та 25 000,00 грн з рахунку ОСОБА_4 та здійснити повернення коштів на банківські рахунки ОСОБА_2 .

Згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11.04.2024 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, частково скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 11.03.2024 року на банківські рахунки ОСОБА_3 НОМЕР_4 та ОСОБА_4 НОМЕР_5 в частині арешту на грошові кошти; зобов`язано АТ КБ «Приват Банк» повернути грошові кошти в сумі 46 000,00 грн що знаходяться на рахунку НОМЕР_4 що належить ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 25 000,00 грн, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_5 , належний ОСОБА_4 . Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити повернення коштів на банківські рахунки видані на ім`я ОСОБА_2 - НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , з яких дані кошти було викрадено.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 26.04.2024 року остання звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з тим, що триває досудове розслідування кримінального провадження №12024181010000406 від 13.02.2024 року, а тому просить банк не нараховувати відсотки по кредиту по банківському рахунку НОМЕР_2 .

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на заяву ОСОБА_2 №20.1.0.0.0/7-240501/24189 від 13.05.2024 року, банком відмовлено ОСОБА_2 у не нарахуванні відсотків за кредитним договором.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем також долучалися адвокатські запити та звернення щодо виконання ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області К.Даш`ян від 11.04.2024 року, як до АТ КБ «Приват Банк» так і до Національного банку України. Запити про виконання вищевказаної ухвали слідчого судді направлялися на виконання також і слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, а також безпосередньо і слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області К.Даш`ян.

Крім того, ухвала слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області К.Даш`ян від 11.04.2024 року направлялася на виконання до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві. Згідно повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.06.2024. від 13.06.2024 року, з огляду на те, що стягувачем не пред`явлено до виконання виконавчий документ, який підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 09.04.2025 року в сумі 74 462,09 грн.

Згідно платіжної квитанції SDOC-9312C14672460D1 від 12.02.2024 року о 15:58 год від імені Платника - ОСОБА_2 рахунок платника - НОМЕР_3 було здійснено переказ власник коштів Отримувачу - ОСОБА_3 рахунок отримувача - НОМЕР_4 в сумі 19 000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції Р24А2321314362D0590 від 12.02.2024 року о 16:01 год від імені Платника - ОСОБА_2 рахунок платника - НОМЕР_2 було здійснено переказ власник коштів Отримувачу - ОСОБА_3 рахунок отримувача - НОМЕР_4 в сумі 27 000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції Р24А2321002491D2580 від 12.02.2024 року о 15:04 год від імені Платника - ОСОБА_2 рахунок платника - НОМЕР_3 було здійснено переказ власник коштів Отримувачу - ОСОБА_4 рахунок отримувача НОМЕР_5 - в сумі 9 000,00 грн.

Згідно платіжної квитанції від 12.02.2024 року о 15:50 год від імені Платника - ОСОБА_2 рахунок платника - НОМЕР_3 було здійснено переказ власник коштів Отримувачу - ОСОБА_4 рахунок отримувача НОМЕР_5 - в сумі 16 000,00 грн.

Згідно скрін-шоту стану банківської карти з мобільного додатку «Приват24» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , залишок коштів - 74 462,09 грн.

Згідно платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи, вбачається що ОСОБА_2 поповнювала свої банківські рахунки - НОМЕР_2 на суму 22.03.2024 - 3 700,00 грн, 24.04.2024 року - 3 500,00 грн, 14.05.2024 року - 100,00 грн, 23.05.2024 року - 2 388,00 грн, 24.05.2024 року - 1 020,00 грн, 27.01.2025 року - 6 400,00 грн, 30.01.2025 року - 6 000,00 грн, 30.01.2025 року - 800,00 грн.

Згідно наданих скрін-шотів з мобільного додатку «Приват24» вбачається списання відсотків за використання кредитного ліміту з карти «Універсальна» НОМЕР_12 01.04.2024 року в сумі 4 082,27 грн, 01.05.2024 в сумі 2 511,48 грн, 01.06.2024 року в сумі 2 545,06 грн, 28.06.2024 року в сумі 1 610,00 грн, 01.07.2024 року в сумі 2 466,30 грн, 17.07.2024 року в сумі 1 820,00 грн, 26.07.2024 року в сумі 1,70 грн, 01.08.2024 року в сумі 2 465,57 грн, 01.09.2024 року в сумі 2 430,09 грн, 01.10.2024 року в сумі 2 351,70 грн, 01.11.2024 року в сумі 2 430,09 грн, 01.12.2024 року в сумі 2 351,70 грн, 01.01.2025 року в сумі 2 430,09 грн, 01.02.2025 року в сумі 2 436,60 грн,

Згідно заяви ОСОБА_2 від 15.01.2025 року вона звернулася до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області з заявою про невиконання АТ КБ «ПриватБанк» ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11.04.2024 року щодо повернення грошових коштів на її рахунки.

Згідно скарги ОСОБА_2 від 24.01.2025 року, остання звернулася до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на бездіяльність Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою.

Згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.02.2025 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено, зобов`язано уповноважену особу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 15.01.2025 року та розпочати досудове розслідування.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.02.2025 року було зареєстровано кримінальне провадження №120251810100000509 за заявою ОСОБА_2 про те, що 17.02.2025 року до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла ухвала слідчого судді Рівненського міського суду від 06.02.2025 року, в якій ухвалено зобов`язати уповноважену особу Рівненського РУП ГУНП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 15.01.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Згідно ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 04.03.2025 року позов ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди залишено без розгляду.

Судом в ході судового розгляду було досліджено звукозапис розмови між оператором АТ КБ «ПриватБанк» та позивачкою ОСОБА_2 .

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.1 ст.1066, ч.1 ст.1068, ст.1071 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Також, у ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що неналежною платіжною операцією є платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно). Помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права.

Відповідно до п.1, 36, 39 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій.

Неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги» Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.

Відповідно до чинного законодавства Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.

В пунктах 2.1.4.5.1. та 2.1.4.5.2. Умов передбачено, що клієнт зобов`язаний не передавати картки, ПІН-коди, постійний контроль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечить чинному законодавству, Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильними введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної

Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою (п.1.1.10.10.3 Умов).

Відповідно до пункту 2.3.1.2.11.1. Умов банк зобов`язаний прийняти до виконання дистанційні розпорядження, оформлені і підтверджені належним чином. Дистанційне розпорядження вважається переданим клієнтом і прийняти банком до виконання, якщо клієнт: для доступу в систему ввів правильні логін (номер мобільного телефону) і пароль; підтвердив вхід в систему через додаткову перевірку клієнта будь-яким шляхом; підтвердив вхід в систему через додаткову перевірку клієнта будь-яким шляхом; підтвердив дистанційне розпорядження на проведення переказу через підтвердження ініціювання переказу клієнта шляхом введення одноразового паролю ОТР та/або шляхом зчитування QR коду та/або перевіркою ПІН-коду картки та/або шляхом IVR дзвінка та/або дзвінка оператора ОКЦ на фінансовий номер телефону. Банк не несе відповідальності за збереження коштів клієнта у разі розголошення клієнтом відомостей про логін та пароль треті особам.

В пункті 2.3.1.2.10.3 Умов зазначено, що клієнт зобов`язаний не розголошувати відомості про логін і пароль третім особам.

Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою карток, які є електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІН або іншої інформації, яка діє можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в Стоп-лист платіжною системою, що визначено в п. 2.1.4.12.4, п. 2.1.4.12.5 та п.2.1.4.12.9.

Відповідно до пунктів 2-5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

За ч. 4 ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.

За положеннями ч. 2 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.

Згідно частин 1, 2, 3, 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п. 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення) користувач зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 140 розділу VII Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 146 Положення).

У пункті 147 Положення вказано, що власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку в знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише в разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведене стверджується також і позиціями, висловленими у постановах Верховного суду.

Так, у постановах Верховного Суду від 13 травня 2015 у справі №6-71цс15, від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У частині 5 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» вказано, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.10.2024 у справі № 337/6010/23 виснував, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів з нерозголошення третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.03.2025 у справі № 591/8927/23 зазначено, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21, вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Згідно висновків Верховного суду викладених у постанові від 24.09.2025 у справі №184/1539/24, суд зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка зазначала про те, що 12.02.2024 року в період часу з 15 год. 00 хв. по 16 год. 01 хв. під час того як вона здійснювала продаж власних товарів, через мережу «ОЛХ», невідома особа використавши посилання ІНФОРМАЦІЯ_6, яке вона надіслала зі сторінки ІНФОРМАЦІЯ_5 в онлайн додатку Telegram та була підписана під ім`я « ОСОБА_5 », остання під приводом купівлі товарів, здійснила зняття грошових коштів без її згоди в сумі 73 794,54 грн., які були переказані з банківських рахунків АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що видані на ім`я позивачки, на банківські рахунки НОМЕР_4 (належний ОСОБА_3 ), та НОМЕР_5 (належний ОСОБА_4 ) внаслідок вказаних діянь позивачці було завдано майнову шкоду.

Вважає такі перекази на загальну суму 73 794,54 грн проведені 12.02.2024 року за рахунками відкритими в АТ КБ «ПриватБанк» неналежними та такими що здійснювалися без її згоди.

В той же час доказів на підтвердження своїх тверджень позивачкою до суду не надано та такі твердження позивачки спростовуються зібраними в ході розгляду справи доказами.

Зокрема, як зазначено представником відповідача, службою безпеки банку АТ КБ «ПриватБанк» проведено перевірку матеріалів за фактом зняття грошових коштів ОСОБА_2 та встановлено, що згідно виписки по картковому рахунку клієнта НОМЕР_7 (старт дог 10.12.2021, бранч дог.RVHG, тип дог. Карта для виплат. Кредитний ліміт на карту не встановлювався) виявлено наступні транзакції за 12.02.2024: 12/02/2024 15:00:25 CR 9000.00 грн. Переказ зі своєї картки НОМЕР_8 через Приват24; 12/02/2024 15:04:17 DB -9000.00 грн. Переказ на карту ПриватБанку НОМЕР_9 через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_4 ; 12/02/2024 15:44:48 CR 16400.00 грн. Переказ зі своєї картки НОМЕР_8 через Приват24; 12/02/2024 15:50:34 DB-16000.00 грн. Переказ на карту ПриватБанку НОМЕР_9 через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_4 ; 12/02/2024 15:53:32 CR 19100.00 грн. Переказ зі своєї картки НОМЕР_8 через Приват24; 12/02/2024 15:58:33 DB -19000.00 Переказ на карту ПриватБанку НОМЕР_6 через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_3 .

Аналізом виписки по картковому рахунку клієнта НОМЕР_8 (старт дог. 20.10.2020, бранч дог. RVTW, тип дог. Карта універсальна. Кредитний ліміт по карті встановлений 30.01.2024 в розмірі 74000.00 грн.) виявлено наступні транзакції за 12.02.2024: 12/02/2024 15:00:24 DB -9,316.54 грн. Переказ на свою карту НОМЕР_7 через Приват24; 12/02/2024 15:44:47 DB -16,943.50 грн. Переказ на свою карту НОМЕР_7 через Приват24; 12/02/2024 15:53:31 DB -19,724.50 грн. Переказ на свою карту НОМЕР_7 через Приват24; 12/02/2024 16:01:06 DB -27,810.00 грн. Переказ на картку ПриватБанку НОМЕР_6 через Приват24. Одержувач: ОСОБА_3 .

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 самостійно увійшла до акаунту в «Приват24» та провела оплату на продиктований тестовий рахунок НОМЕР_9 , а потім повторно здійснила аналогічну проплату на інший номер рахунку НОМЕР_6 . Після чого ОСОБА_2 звернулася до служби клієнтської підтримки та у відділення АТ КБ «ПриватБанк» щодо несанкціонованого зняття коштів з її карткових рахунків. Крім того, ОСОБА_2 було отримано посилання для верифікації, де останньою було повідомлено дані карти, термін дії, cvv код та пароль входу в Приват24.

За наслідками перевірки встановлено, що зняттю грошових коштів передував перехід клієнта ОСОБА_2 за фішинговим посиланням, що спричинило розголошення конфіденційної інформації щодо свого карткового рахунку, а також здійснення операцій самою клієнткою під впливом шахраїв.

Такі обставини підтверджуються і записом розмови ОСОБА_2 з оператором гарячої лінії банку, який було надано представником відповідача, досліджено та прослухано під час судового розгляду справи.

Зі звукозапису вбачається, що частину коштів позивачка перерахувала самостійно, а частину було списано шахраями. Крім того, позивачка підтвердила той факт, що вона переходила за посиланням, яке їй надіслали невстановлені особи, зокрема зазначаючи номер карти, термін її дії та cvc код.

Як слідує з перевірки змін паролю облікового запису Приват 24 клієнтки ОСОБА_2 в період з 01.02.2024 по 12.02.2024 не виявлено.

Блокування акаунту клієнтки ОСОБА_2 у Приват24 відбулось 2024-02-12 17:15:35 співробітником банку після звернення клієнта щодо шахрайський дій.

Таким чином, наданими стороною відповідача доказами підтверджується той факт, що позивачка самостійно здійснила частину переказів грошових коштів на карти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та здійснила перехід за невідомим посиланням, яке їй надіслали через olx невстановлені особи, самостійно ввела номер карти, термін дії, cvc код та такими діями розголосивши інформацію що дала змогу ініціювати платіжні операції.

Така поведінка позивачки суперечить вимогам Умов та правил Банку, Закону України «Про платіжні послуги» та Постанови Правління НБУ №164 від 29.07.2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструкцій», згідно яких користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

З аналізу вказаних норм законодавства та Умов та Правил Банку висновується, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

Таким чином, в ході розгляду справи представником відповідача було доведено факт сприяння ОСОБА_2 своїми діями шахраям у знятті коштів щляхом переказу коштів на карту та перехід за фішинговим посиланням.

Крім того, з повідомленням про блокування рахунку позивачка звернулася лише через певний проміжок часу після першого зняття грошових коштів, блокування акаунту клієнтки ОСОБА_2 . Приват24 відбулось 2024-02-12 17:15:35 співробітником банку після звернення клієнта щодо шахрайський дій, тоді як перший переказ грошових коштів мав місце о 15:00 год 12.02.2024 року.

Згідно висновків Верховного суду викладених у постанові від 24.09.2025 у справі №184/1539/24, суд зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Таким чином, стороною відповідача було доведено, що позивачка своїми діями сприяла втраті та незаконному використанню персональної інформації, яка надала змогу ініціювати платіжні операції що підтверджено зібраними у справі доказами та за всі операції здійснені до моменту повідомлення Банку ОСОБА_2 , ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за такі операції покладається на ОСОБА_2 .

При цьому, у розпорядженні суду відсутні будь-які докази щодо того, що АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено неналежний чи помилковий платіж/переказ в порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» чи банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції та вчинено їх без розпорядження та волевиявлення позивачки, та такі докази позивачем до суду не надано.

Крім того, слід звернути увагу й на відсутність судового рішення, яке набрало законної сили, постановленого у кримінальному провадженні №12024181010000406 від 13.02.2024 року у якому судом було б встановлено факт отримання кредитних коштів, з протиправним використанням персональної інформації відносно позивачки, шахраями.

При цьому, ухвала слідчого судді Рівненського міського суду від 11.04.2024 року в межах даного кримінального провадження, якою частково скасовано арешт та зобов`язано повернути грошові кошти з рахунків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рахунки ОСОБА_2 не є кінцевим рішенням у кримінальному провадженні та певною мірою призвела до негативних наслідків щодо виконання такої ухвали, зокрема для позивачки.

При цьому, як вірно зауважено стороною відповідача, наявність ухвали слідчого судді від 11.04.2024 року не є підставою для списання кредитної заборгованості ОСОБА_2 . Такою ухвалою не вирішувалося питання недійсності кредитного договору та не звільнено ОСОБА_2 від виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та не ухвалено стягнути грошові кошти безпосередньо з банку.

Власне факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення і внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є актом фіксування звернення у порядку, передбаченого КПК України, однак не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи.

Крім того, що стосується вимоги позивачки про списання заборгованості, виключення інформації у кредитній історії та стягнення грошових коштів, слід зауважити наступне.

Так, банком було відмовлено позивачці у призупиненні нарахування відсотків за кредитом, з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умови кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та Банком відповідають ч.1 ст. 1054 ЦК України, згідно якої, за кредитним договором баня або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є двостороннім, що породжує зобов`язання банку надати кредит зобов`язання позичальника його повернути і сплатити відсотки за користування ним.

Вказані зобов`язання позичальника, сплатити Банку відсотки за користування кредитними коштами, вказує, що договір кредитування є в усіх випадках оплатним. Розмір відсотків, порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від групи кредитного ризику, рівня забезпечення, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Повернення кредиту є основним принципом кредитування. В зв`язку з тим, що механізм кредитування в Банку тісно пов`язаний з іншими банківськими програмами, то неповернення наданого кредиту, відсотків та винагороди, може негативно відбитися на функціонуванні банка в цілому.

Норми банківського законодавства, зокрема Закону "Про банки і банківську діяльність", забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами.

Кредитний договір укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 остання не оскаржувала та не визнавала недійсним.

Крім того, слід звернути увагу на те, що позивачка спочатку здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором на суму 55 838,95 грн, останній платіж 01.02.2025 року.

Однак, звертаючись з позовом до суду 14.04.2025 року позивачка просить стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» сплачені нею грошові кошти в сумі 55 838,95 грн.

Така поведінка на думку суду є суперечливою, оскільки позивачка вважаючи, що у неї відсутні підстави для повернення коштів, якими заволоділи шахраї, здійснювала погашення заборгованості, тобто вільно погоджувалася на настання невигідних для себе наслідків.

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків), якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Така позиція виснувана у постанові Верховного суду від 11.01.2023 року справа №548/741/21.

При цьому, представник відповідача зазначала про те, що позивач заявляючи суму до стягнення у розмірі 55 838,95 грн, просить стягнути не фактично сплачені нею відсотки/кошти а ще й нараховані банком відсотки, що суперечить вимогам ст.1054 ЦК України.

Водночас, представник відповідача зауважує про те, що Банк не є особою до повноважень і обов`язків якої відносяться дії з виключення інформації щодо кредитної історії згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

З такими твердженнями погоджується й суд оскільки згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» дії з виключення інформації щодо кредитної історії відноситься до повноважень Бюро кредитних історій.

Крім того, заслуговують на увагу також і посилання сторони відповідача щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту, заявляючи вимогу про списання існуючої заборгованості, зокрема з огляду на те, що не передбачає відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення, не забезпечує відновлення прав позивача.

Так, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Так, Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Разом з тим питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Водночас, суд зазначає, що суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а також обирати належний спосіб захисту позивача. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16.

З твердженнями представника про обрання позивачкою неналежного способу захисту погоджується й суд, оскільки ефективним способом захисту прав та інтересів позивачки в даному випадку буде звернення позивачки з позовом до осіб, яким було перераховано грошові кошти, з вимогою про їх стягнення/повернення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду сукупності обставин, які досліджені судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та стягнення коштів.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з надмірним навантаженням та перебуванням судді у відпустці з 01.07.2026 року, повний текст рішення буде складено та проголошено 10 липня 2026 року о 17:00 годині.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, буд.1д, 01001.

Суддя Гладишева Х.В.