Рішення № 139070789, 18.08.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/710/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судових засідань Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Корець за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Гурський Г.Ю., який діє в інтересах ТОВ «Кошельок» звернувся до суду з вище вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №3136120654-466063 від 17 вересня 2021 року та судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2 662, 40 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Позов мотивовано тим, що відповідно умов вищевказаного договору ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 4 500 грн., строком на 20 днів. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку, що складає загальну суму в розмірі 15 075 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 500 грн. та відсотків в розмірі 10 575 грн.

Представник позивача адвокат Перевєрзєв О.О. подав відзив на позов, згідно якоговизнав позов частково в розмірі 4 500 грн. тіла кредиту на 1 665 грн. відсотків, що загалом складає 6 165 грн., згідно графіку розрахунків до договору кредитування. Вказав, що саме така сума підлягає до стягнення за період кредитування, оскільки строк договору продовжений не був, тому нарахування відповідачу відсотків за межами початкового строку кредитування до стягнення не підлягають. Також просив зменшити витрати на правову допомогу до 4 000 грн. Розгляд справи просив провести без його участі та участі позивача.

Представник позивача, подав додаткові пояснення, в яких наполягав на повному задоволенні позову. Вказав, що на підставі п.3.6 та п.3.7 Договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 26 жовтня 2021 року до 23 січня 2022 року та нараховувалися відсотки за ставкою 2,2 %. Просить провести розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги просить задоволити.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що 17 вересня 2021 року між ТзОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №3136120654-466063 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого, останній отримав кошти в розмірі 4 500 гривень для особистих потреб строком на період кредитування 20 днів з дисконтною відсотковою ставкою 0,01 % на добу за початковий строк кредитування, визначений п.1.3.3.1 договору.

Також, під час укладення вищевказаного договору позики, відповідачем 17 вересня 2021 року підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТзОВ «Кошельок» кредитних коштів за договором позики №3136120654-466063.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання позики в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.

Укладення кредитного договору, його підписання та отримання грошових коштів не заперечується стороною відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Кошельок» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується повідомленням про транзакцію про зарахування коштів у розмірі 6 165 гривень на банківський рахунок відповідача.

Отже, судом встановлено, що позикодавець свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

Однак, у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв`язку із цим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Кошельок».

На момент подання даної позовної заяви заборгованість відповідача по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою становить 15 075 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 500 грн. та відсотків в розмірі 10 575 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №3136120654-466063 від 17 вересня 2021 року.

Розглядаючи обгрунтованість вказаного розрахунку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору).

У справі, відсутні докази, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (20-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, поданого позивачем, згідно умов кредитного договору, при визначенні Лояльного періоду у 20 днів, проценти, нараховані позивачем в період строку дії договору після спливу 20 днів, у декілька разів перевищили заборгованість за наданим кредитом.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору №3136120654-466063 від 17 вересня 2021 року року щодо строку його дії - 20 календарних днів, згідно пункту 2.1 чи 110 календарних днів (20 днів Лояльний період + 90 днів продовження строку, згідно 212 ЦК України), згідно пункту 3.6. та процентної ставки, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (пункт 3.7 кредитного договору) та процентної ставки (пункт 3.8 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що починаючи з 08 довтня 2021 року в ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором №3136120654-466063 від 17 вересня 2021 року.

Суд також звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначений між сторонами, згідно кредитного договору, зокрема, 20 календарних днів та 2,2 % в день від суми кредиту за час користування ним.

Суд приходить до переконання, що п. 3.6 договору прямо суперечить п. 2.1, графіку погашення кредиту та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відсотки заборгованості за процентами за користування кредитом понад межі первинно погодженого строку кредитування стягненню не підлягають, а з відповідача необхідно стягнути лише відсотки, нараховані за період з 17 вересня 2021 року по 07 жовтня 2021 року (20 днів строку кредитування), в розмірі 1 665 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача 10 000 гривень витрат на правову допомогу.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, клопотання сторони відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу, а також те, що позов підлягає до задоволення частково, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача 4 000 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором №3136120654-466063 від 17 вересня 2021 року у розмірі 6 165 (шість тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 1 088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 80 коп. та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», зареєстроване місцезнаходження: 08035, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.Антонова, 8-А, ЄДРПОУ 40842831;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.А. Загородько