Рішення № 139070760, 17.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/983/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №5424638 від 31.03.2025 у розмірі 73316,69 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 266,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5424638, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 20000,00 грн., строком на 360 днів, з періодичністю платежів кожні 20 днів зі стандартною процентною ставкою 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується протягом всього строку дії цього договору.

ТОВ "Лінеура Україна" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредит на вказану суму, що підтверджується листом про перерахунок коштів ТОВ "Пейтек".

У свою чергу, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором №5424638 від 31.03.2025, у зв`язку з чим, станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 73316,69 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 19998,97 грн. та за відсотками - 43317,72 грн., штраф - 10000,00 грн.

27.01.2026 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Новий Колектор" укладено Договір факторингу №C7-270126-1.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік №1 (Додаток №2 до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором №5424638 від 31.03.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

У свою чергу Позивачем 03.02.2026 на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_1 , було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: "Укладено Договір факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026 р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 5424638 від 31.03.2025. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР"; сплачувати необхідно в ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР".

Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором №5424638 від 31.03.2025, укладеним між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 .

Представник позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" у судове засідання не з`явився. Проте, у позовній заяві просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача,

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі. При цьому, у поданій заяві відповідач зазначила, що підтримує поданий нею відзив у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, 09 липня 2026 року через канцелярію суду відповідачкою подано відзив.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено ч. 1 ст. 178 ЦПК України, відповідач викладає свої заперечення проти позову у відзиві.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Абзацом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у даній справі від 02 червня 2026 року відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду та даних офіційного трекінгу АТ "Укрпошта" щодо поштового відправлення (судового виклику) за трек-номером RO67199087166, лист з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02 червня 2026 року було вручено адресату 13 червня 2026 року під особистий підпис.

Отже, строк для подачі відзиву на позовну заяву, тобто п`ятнадцять днів, має відраховуватися з дня вручення даної ухвали - 13 червня 2026 року та який, відповідно, закінчився 29 червня 2026 року.

Тому, як слідує з матеріалів справи, відповідач не скористалася правом на подання відзиву у встановлені судом строки, та всупереч зазначеному, подала відзив поза межами встановленого судом строку.

Приписами ч. 1 ст. 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України).

Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання відзиву) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Разом з тим, жодних клопотань від відповідача в порядку ст. 126 ЦПК України, про поновлення чи продовження процесуального строку для подання відзиву, до суду не надходило.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Таким чином, поданий поза межами встановленого строку відзив відповідача судом залишаються без розгляду та суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 31.03.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5424638 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (додаток в системі "Електронний суд")

Пунктом 1.1 Договору визначено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 гривень (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, сторони погодили строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору, стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500%.

Також п. 1.4.2. Договору передбачена знижена процентна ставка становить 0,0100% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 19.04.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що проценти, що нараховуються за цим Договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору (п. 4.1 Договору).

Як вбачається з п. 9.9. Договору, підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: про фінансову послугу та про ї надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Також сторони погодили, що Клієнт може отримувати від Товариства одноразовий ідентифікатор будь-яким із засобів зв`язку, дані яких вказано Клієнтом при реєстрації в ІКС Товариства або користуванні ІКС Товариства (крім засобів зв`язку, надсилання якими одноразових ідентифікаторів заборонено законодавством). Зокрема, Клієнт може отримувати одноразовий ідентифікатор на номер мобільного телефону Клієнта смс-повідомленням чи повідомленням через месенджер (Viber, Telegram тощо) або на електронну пошту Клієнта. З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор (одноразовий пароль) (п. 9.10.1. Договору).

Як вбачається з Договору, зокрема Розділу 10, це Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 86077, 31.03.2025 09:14:13.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, у якому міститься інформація, щодо укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки та комісійних платежів, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них (додаток в системі "Електронний суд").

Так, ТОВ "Лінеура Україна" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору.

У своєму листі №1-2701 від 27.01.2026 ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (додаток в системі "Електронний суд") повідомило про те, що ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року.

Між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019.

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 31.03.2025 09:15:09 на суму 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 5168745192629555, номер транзакції в системі iPay.ua 696306532, призначення платежу: Зарахування 20000 грн на карту НОМЕР_2 .

Відтак вказаний доказ є достатнім доказом виконання ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язань за кредитним договором № 5424638 від 31.03.2025.

Відповідач не спростував вказаний факт перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості стверджується про те, що у відповідача ОСОБА_1 за договором № 5424638 від 31.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту виникла заборгованість у розмірі 73316,69 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 19998,97 грн., за відсотками 43317,72 грн., а також штраф у розмірі 10000,00 грн. (додаток в системі "Електронний суд").

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем суду не надано, контррозрахунок заборгованості відповідачем - не приведений.

Також встановлено, що 27.01.2026 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Новий Колектор" відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу №C7-270126-1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 5424638 від 31.03.2025, укладеним між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "Новий Колектор" (додаток в системі "Електронний суд").

Так, відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього Договору, а клієнт зобов`язаний відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

Пунктом 2.2. Договору факторингу встановлено, що сторони погодили, що за цим Договором клієнт має право передати факторові право вимоги як за одним Кредитним Договором, так і за декількома Кредитними Договорами. Якщо за цим Договором передається право вимоги за декількома кредитними договорами, сторони зазначають детальний перелік кредитних договорів, інформацію щодо грошової вимоги тощо у відповідному додатку до цього Договору (Переліку), що з дати підписання уповноваженими представниками сторін є його невід`ємною частиною.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік № 1 (Додаток №2 до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором № 5424638 від 31.03.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 (додаток в системі "Електронний суд").

З огляду на викладене, суд Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами ЦК України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції" Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 провадження № 61-7203 св 20 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначений вище договір, який укладений був з Відповідачем включає всі істотні умови для відповідного виду договору та він підписаний сторонами, зокрема відповідачем шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 639 ЦК України.

Правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Проте відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування "більшої вірогідності", стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив зобов`язання з повернення кредитних коштів, та за ним обліковується прострочена заборгованість за наданим кредитом у зазначеному вище розмірі.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Крім того, на час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Разом з тим, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Таким чином, судом установлено, що між відповідачем та Первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, Первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачеві кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як Первісному кредиторові, так і новому кредитору.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На переконання суду, всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Втім, вказана заборгованість, про яку зазначено вище, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Отже, щодо стягнення однієї із складових заявленої позивачем заборгованості штрафу, суд зазначає наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022, яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України є чинними і обов`язковими.

Судом встановлено, що Кредитний договір № 5424638 укладено 31.03.2025 року, відповідно і штраф за порушення грошових зобов`язань за договором нарахована після 24.02.2022. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за порушення зобов`язання у розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 63316,69 грн. кредитної заборгованості з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 19998,97 грн. та за відсотками 43317,72 грн.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., про що свідчить платіжна інструкція №3720478281 від 27.05.2026.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та врахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2299,26 грн. (63316,69 х 2662,40 / 73316,69, де 63316,69 грн. - загальна сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, 2662,40 грн. - сума сплаченого судового збору, 73316,69 грн. - загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення).

Разом з цим, що стосується витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 266,58 грн., то суд зазначає, що такі витрати за загальним правилом не можуть бути відшкодовані як окремі витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, оскільки обов`язок такого направлення є прямою процесуальною вимогою закону для звернення до суду, а поштові витрати на виконання цієї обов`язкової дії поглинаються загальним правом на позов, а тому не визнаються судом окремими витратами пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 526, 527, 530, 533, 610 - 612, 623, 625, 631, 1048 - 1050, 1051, 1052, 1054 - 1056, 1056-1, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" заборгованість за Договором №5424638 від 31.03.2025 у розмірі 63316,69 грн. (шістдесят три тисячі триста шістнадцять гривень шістдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2299,26 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень двадцять шість копійок).

У задоволенні решти вимоги про відшкодування судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР", код ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.