Вирок № 139070705, 18.08.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1564/26

Номер провадження 1-кп/555/218/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2026 р.м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду Березнівського районного суду Рівненської області обвинувальний акт від 29 червня 2026 року та угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181060000052 від 04 березня 2026 року, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні якого перебуває п`ятеро неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні не має, не є депутатом, державних нагород та пільг не має, в порядку ст. 89 КК України не судимий, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 388 КК України,

розгляд кримінального провадження відбувся за участю сторін кримінального провадження: прокурора Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

До Березнівського районного суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт від 29 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 від 04 березня 2026 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 388 КК України.

18 серпня 2026 року до суду подано угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, укладену між прокурором Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 .

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 , здійснюючи діяльність із випалювання деревного вугілля, не забезпечив дотримання вимог законодавства, що регулює порядок охорони земель та поводження з відходами. Так, ОСОБА_3 , здійснюючи зазначену діяльність на земельній ділянці комунальної власності Березнівської міської ради з кадастровим номером 5620489800:02:008:0035, розташованій поблизу с. Яцьковичі Березнівської територіальної громади Рівненського району Рівненської області, яка належить до земель сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення 01.07 для городництва, у період із початку лютого 2026 року до 03 березня 2026 року використовував розміщені на цій земельній ділянці чотири стаціонарні джерела забруднення піролізні печі, які в сукупності утворювали виробничий комплекс із випалювання деревного вугілля.

Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Несанкціоноване скидання та розміщення відходів у місцях, де це може створити небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини, забороняється.

Функціонування зазначеного виробничого комплексу супроводжувалося виділенням джерелами забруднення шкідливих речовин та рідких відходів у вигляді різної за своїм хімічним складом смолистої маси, сформованої внаслідок термічної обробки переважно твердих порід деревини.

ОСОБА_3 , порушуючи спеціальні правила поводження з відходами виробництва, не забезпечив їх належного збирання, зберігання, видалення та знешкодження, внаслідок чого протягом тривалого періоду часу відбувалося неконтрольоване потрапляння шкідливих речовин і відходів на поверхню ґрунту безпосередньо під зазначеним комплексом.

Такі дії призвели до забруднення частини земельної ділянки площею 210 кв. м шляхом значного збільшення концентрації шкідливих речовин у складі ґрунту. Зокрема, безпосередньо на місці видимого забруднення вміст сульфатів становив 466,1 мг/кг при гранично допустимій концентрації 160 мг/кг, а вміст фосфору становив 107,3 мг/кг, що майже у два рази перевищувало вміст цієї речовини у фонових пробах ґрунту 56,5 мг/кг.

Умисні дії ОСОБА_3 призвели до забруднення земель сільськогосподарського призначення, не передбачених для використання у такій діяльності, речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, що з огляду на обсяг перевищення нормативних показників створило небезпеку для довкілля.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у забрудненні земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 239 КК України як забруднення земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для довкілля.

Крім того, 03 березня 2026 року в період із 15 год. 20 хв. до 16 год. 30 хв. слідчим слідчого відділення відділення поліції № 4 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 , з метою виявлення, фіксації та вилучення предметів, які мають значення у кримінальному провадженні, у присутності понятих проведено огляд місця події на земельній ділянці з кадастровим номером 5620489800:02:008:0035, розташованій поблизу с. Яцьковичі Березнівської територіальної громади Рівненського району Рівненської області. Під час проведення огляду виявлено та вилучено чотири піролізні печі для випалювання деревного вугілля.

Постановою заступника начальника слідчого відділення відділення поліції № 4 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області капітана поліції ОСОБА_7 про визнання та приєднання речових доказів від 04 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 зазначені чотири піролізні печі та деревину визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області про накладення арешту на майно від 08 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 на чотири піролізні печі та деревину накладено арешт із позбавленням власника можливості користуватися, відчужувати та розпоряджатися цим майном до прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Після постановлення зазначеної ухвали чотири піролізні печі були залишені у володінні та ввірені ОСОБА_3 на відповідальне зберігання. ОСОБА_3 був ознайомлений зі змістом встановленої судом заборони користуватися, відчужувати та розпоряджатися цим майном, а також попереджений про обов`язок забезпечити його збереження.

Однак 12 червня 2026 року, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, ОСОБА_3 , перебуваючи на земельній ділянці з кадастровим номером 5620489800:02:008:0035, розташованій поблизу с. Яцьковичі Березнівської територіальної громади Рівненського району Рівненської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що на належні йому чотири піролізні печі накладено арешт із забороною користування ними, здійснив фактичне користування трьома піролізними печами шляхом випалювання в них деревного вугілля.

Надалі ОСОБА_3 , діючи з метою приховування факту користування арештованим майном, умисно не повідомив орган досудового розслідування про використання трьох піролізних печей.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні обмеження права користуватися майном, на яке накладено арешт, вчиненому особою, якій це майно ввірено, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 388 КК України як порушення обмеження права користуватися майном, на яке накладено арешт, вчинене особою, якій це майно ввірено.

18 серпня 2026 року між прокурором Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052.

Відповідно до умов угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 388 КК України, не оспорює фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті від 29 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, погоджується з правовою кваліфікацією своїх дій та надав згоду на призначення узгодженого сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 також підтвердив, що щиро розкаюється у вчиненому, сприяв проведенню досудового розслідування та зобов`язується надалі не вчиняти кримінальних правопорушень.

Письмовою заявою представника потерпілого Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_8 про надання згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості від 17 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 підтверджено, що заподіяна кримінальними правопорушеннями шкода у розмірі 588 грн відшкодована ОСОБА_3 у повному обсязі, потерпілий не має до нього претензій та надає прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Повноваження ОСОБА_8 представляти Березнівську міську раду Рівненського району Рівненської області як потерпілого, зокрема надавати згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості, перевірені судом і підтверджені належним документом.

Сторони угоди погодили призначити ОСОБА_3 : за ч. 1 ст. 239 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн;

за ч. 1 ст. 388 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України сторони погодили визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо нетяжких злочинів, крім випадків, прямо передбачених законом.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 388 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії нетяжких злочинів.

Зазначення у пункті 2 угоди про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року цих кримінальних правопорушень як кримінальних проступків є технічною неточністю, яка не впливає на допустимість укладення угоди, оскільки ч. 4 ст. 469 КПК України допускає укладення угоди як щодо кримінальних проступків, так і щодо нетяжких злочинів.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що усвідомлюють належність інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень до нетяжких злочинів, а допущена технічна неточність не вплинула на зміст домовленостей, добровільність угоди, правову кваліфікацію діянь чи узгоджене покарання.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , не належать до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних із корупцією.

Кримінальними правопорушеннями завдано шкоду державним і суспільним інтересам, а також майновим інтересам потерпілого Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області. Водночас представником потерпілого надано письмову згоду прокурору на укладення угоди, а завдану шкоду відшкодовано повністю.

Отже, укладення угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, просив її затвердити, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 388 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що повністю розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення, визнає себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 388 КК України, погоджується з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті від 29 червня 2026 року, підтримує укладену угоду про визнання винуватості та просить її затвердити.

ОСОБА_3 зазначив, що розуміє вид і розмір узгодженого покарання, порядок його визначення за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, а також не заперечує проти вирішення судом питання щодо долі речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості, підтвердив добровільність її укладення обвинуваченим, відсутність будь-якого примусу, насильства, погроз або обіцянок, не передбачених угодою, та просив суд затвердити угоду.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про роз`яснення йому наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, а також наслідків її невиконання, визначених ст. 476 КПК України.

У судовому засіданні судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид і розмір узгодженого покарання, порядок визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_3 розуміє зміст наданих йому законом прав, зокрема: право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують; право мовчати, при цьому факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника, у тому числі отримувати правову допомогу захисника за рахунок держави у випадках, передбачених законом; право допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення; право заявляти клопотання про виклик свідків і подавати докази на свій захист.

Обвинувачений підтвердив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, зокрема обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди, а також відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування до обвинуваченого насильства, примусу, погроз, обіцянок або дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 загалом відповідає вимогам ст. 472 КПК України та містить: найменування її сторін; формулювання обвинувачення; правову кваліфікацію кримінальних правопорушень із зазначенням відповідних частин статей КК України; істотні для кримінального провадження обставини; беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості; узгоджені вид і розмір покарання за кожне кримінальне правопорушення; порядок визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень; згоду обвинуваченого на призначення узгодженого покарання; наслідки укладення та затвердження угоди; наслідки невиконання угоди; дату її укладення та підписи прокурора, обвинуваченого і захисника.

Формулювання обвинувачення, викладене в угоді про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року, відповідає формулюванню обвинувачення в обвинувальному акті від 29 червня 2026 року.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень; добровільне повне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, одружений, утримує п`ятьох неповнолітніх дітей, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, погодився з фактичними обставинами та правовою кваліфікацією своїх дій, відшкодував завдану шкоду, а також усвідомлює наслідки затвердження угоди.

Узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перебуває в межах санкції цієї норми.

Узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 388 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю також перебуває в межах санкції цієї норми.

Визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідає вимогам закону.

Відомостей про наявність невідбутої частини покарання за попереднім вироком, яка зумовлювала б необхідність застосування ст. 71 КК України, суду не надано. Судимість обвинуваченого за попереднім вироком погашена в установленому законом порядку.

Фактичні підстави для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджуються викладеними в обвинувальному акті від 29 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 обставинами, беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, а також відомостями про проведені процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування від 29 червня 2026 року у цьому кримінальному провадженні.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не містять очевидно неможливих для виконання зобов`язань, а фактичні підстави для визнання винуватості наявні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052 підлягає затвердженню, а ОСОБА_3 слід призначити узгоджене сторонами покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Завдану потерпілому шкоду в розмірі 588 грн відшкодовано повністю.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до обвинувального акта відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області про накладення арешту на майно від 08 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили в частині, необхідній для виконання рішення суду щодо речових доказів.

Керуючись статтями 100, 314, 368371, 373, 374, 394, 468476 КПК України, статтями 12, 50, 53, 6567, 70, 96-1, 96-2, ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 388 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2026 року, укладену між прокурором Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12026181060000052 від 04 березня 2026 року, затвердити.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 388 КК України.

Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання:

за ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень;

за ч. 1 ст. 388 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази чотири піролізні печі для випалювання деревного вугілля, визнані речовими доказами постановою про визнання та приєднання речових доказів від 04 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Речовий доказ деревину порід «береза», «осика» та «сосна звичайна» загальною кубомасою 15,2 куб. м, визнану речовим доказом постановою про визнання та приєднання речових доказів від 04 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області про накладення арешту на майно від 08 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026181060000052, після набрання вироком законної сили скасувати.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ст. 476 КПК України у разі умисного невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право протягом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку, після чого кримінальне провадження може бути здійснене в загальному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме: обвинуваченим, його захисником або законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, або затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Суддя ОСОБА_1