Рішення № 139070686, 17.08.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1767/26

Провадження № 2/548/925/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хорол у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

позивачка ОСОБА_1 14.07.2026 звернулася до Хорольського районного суду із позовною заявою, у якій прохає зняти арешт з майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження, зареєстрованого в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.11.2011, обтяження за № 11805207, об`єкт обтяження- частина квартири АДРЕСА_1 , накладеного з виконання:

- ВП 18525519 з виконання виконавчого листа № 2-229, виданого 22.03.2010 Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

У обгрунтування своїх вимог вказує, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в місті Хоролі Лубенського району Полтавської області.

Після його смерті відкрилась спадщина на його спадкове майно, тобто частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

З повідомлення приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбаня В.В. вбачається, що єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, є позивачка, проте наразі видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою, оскільки згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 04 листопада 2011 року Хорольським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції накладено арешт на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_3 , номер обтяження 11805207, ВП № 18525519,у зв`язку з чим позивачці роз`яснено необхідність звернутися до суду з відповідною заявою щодо скасування вказаного арешту майна.

З повідомлення Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП 18525519 з виконання виконавчого листа № 2-229, виданого 22.03.2010 Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

Під час виконання цього виконавчого провадження 04.11.2011 було накладено арешт на все майно боржника ВП 18525519 та зареєстровано обтяження за № 11805207 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 09.09.2015 виконавче провадження було закінчено за п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України ''Про виконавче провадження'' (стара редакція) (за письмовою заявою стягувача).

Оскільки арешт майна за заявою позивачки Хорольським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не знятий, вона звернулася до суду із цією позовною заяву.

Згідно з протоколом авторозподілу справи між суддями від 14.07.2026 цю справу передано для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання сторін, надано відповідачам строк 15 днів для надання відзиву на позов.

22.07.2026 до суду надійшов відзив представника Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановської С.М. на позов, у якому остання при вирішення питання щодо задоволення позову поклалася на розсуд суду. Прохала розгляд справи проводити за її відсутності.

23.07.2026 до суду засобами пошти надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 про визнання позову, у якій остання вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю, проти їх задоволення не заперечує, прохає розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідь на відзив та заяву про визнання позову до суду не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом із досліджених письмових доказів встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що доводиться копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 ; копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 ; копіями Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00026360687 та № 00026360925, сформованих та наданих 16 травня 2020 року Хорольським районним відділом ДРАЦС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер в місті Хорол Лубенського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на його спадкове майно, тобто частку двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 03.03.2005 органом приватизації при Хорольській міській раді, а також інше спадкове майно.

З повідомлення приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбань В.В. від 27.05.2026 № 73/01-16 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , 13 січня 2025 року подала заяву про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа за № 1/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_3 . Спадкоємців,які прийняли спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України у померлого немає.

На даний час видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою, оскільки згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 04.11.2011 Відділом державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції накладено арешт на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_3 , номер обтяження 11805207, ВП № 18525519, у зв`язку з чим позивачці роз`яснено необхідність звернутися до суду з відповідною заявою щодо скасування вказаного арешту майна.

З повідомлення Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих. № 11176 від 23.06.2026 вбачається, що згідно з даними спецрозділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП 18525519 з виконання виконавчого листа № 2-229, виданого 22.03.2010 Хорольським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

Під час виконання цього виконавчого провадження 04.11.2011 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження ВП 18525519.У Єдиному реєстрі заборон відчудження об`єктів нерухомого майна 04.11.2011 зареєстровано обтяження за № 11805207, об`єкт обтяження - 1/4 частина квартири АДРЕСА_3 .

09.09.2015 виконавче провадження було закінчено за п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України ''Про виконавче провадження'' (стара редакція) - за письмовою заявою стягувача.

Відповідно до заяви відповідачки ОСОБА_2 від 23.07.2026 про визнання позову ОСОБА_1 , вона проти його задоволення не заперечує.

Представник Хорольського ВДВС у Лубенському районі Барановська С.М. у відзиві на позові від 21.07.2026 при вирішенні питання щодо задоволення позову поклалася на розсуд суду.

Норми права, застосовані судом, мотивована оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 травня 2023 року в справі № 463/3251/22.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У порядку статей 76-81 ЦПК України вимоги позивачки доведені належними та достатніми доказами.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вказувалося вище, у позивача як спадкоємця, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, виникли права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини, тому вона має право захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII ''Прикінцеві та перехідні положення'' цього Закону.

Частиною 5 статті 59 Закону України ''Про виконавче провадження'' передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На сьогодні позивачка має намір оформити свої спадкові права на майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.

На час звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, за наявності арешту (обтяження) на майно, порушується право позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на нерухоме спадкове майно, яке належить померлому ОСОБА_3 .

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження необхідності існування на даний час арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України ''Про виконавче провадження'', у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Також із вищевказаного листа Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції не вбачається, що стягувачка зверталася із заявою до державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника.

Отже, відповідачка ОСОБА_2 втратила право вимоги, оскільки не пред`явила вимоги до спадкоємця, що прийняла спадщину, у строки, встановлені законом.

Крім того, суд бере до уваги підставу закінчення виконавчого провадження № 18525519, яке 09.09.2015 було закінчено за п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України ''Про виконавче провадження'' (стара редакція), тобто за письмовою заявою стягувача, а також заяву відповідачки ОСОБА_2 від 23.07.2026 про визнання позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна.

Так, враховуючи вищевказане, те, що виконавче провадження наразі завершено, суд доходить висновку, що підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом знаття арешту з майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із відповідачів за цим позовом позивачкою визначено Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Однак, відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21.

У вищевказаному виконавчому провадженні № 18525519 стягувачем є ОСОБА_2 , боржником - ОСОБА_3 , тому саме ОСОБА_2 є особою, в інтересах якої було накладено арешт на частину квартири з метою забезпечення виконання судового рішення, та є належним відповідачем у цій справі.

Натомість, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є належним відповідачем у цьому спорі, оскільки лише здійснював дії щодо виконання судового рішення. Водночас, судове рішення може вплинути на його права та обов`язки, оскільки подальше виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, зумовлює вчинення певних дій з боку даної особи чи її посадових осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 Верховний Суд вказав на помилковість пред`явлення позовних вимог до органу ДВС, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

При визначенні того, чи є відповідач належним або неналежним, вирішальне значення має приналежність спірних прав і обов`язків. Належна сторона є носієм або спірних прав, або спірних обов`язків. Неналежний відповідач - особа, відносно до якої за матеріалами справи виключається припущення про те, що вона є суб`єктом спірного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що ''пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження''.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

За таких обставин, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем у справі, а тому у задоволенні позову саме до нього слід відмовити.

Відтак, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково в частині їх заявлення до ОСОБА_2 як належного відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, судом не вирішувалося вказане питання, оскільки воно не було порушене позивачкою.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 280 -283 ЦПК України, суд

У Х В АЛ И В:

позов ОСОБА_1 до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити частково.

Зняти арешт з майна боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та оголошення заборони на його відчуження, зареєстрованого в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.11.2011, обтяження за №11805207, об`єкт обтяження - частина квартири АДРЕСА_1 , накладеного з виконання:

- ВП 18525519 з виконання виконавчого листа № 2-229, виданого 22.03.2010 Хорольським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

У частині позовних вимог, заявлених до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачі:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий.

2. Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: м. Хорол, вул. Соборності, 4 Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ 34865290.

Головуючий