Ухвала суду № 139070591, 17.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.08.2026Справа № 554/9360/26 Провадження № 1-кп/554/1153/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає, вказане кримінальне провадження підсудне цьому суду, а тому можливо призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Просить проводити судовий розгляд у закритому судовому засідання.

Також заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 може тиснути та впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. Відтак є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 4 ч.1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про їх неможливість запобігання шляхом застосування до ОСОБА_3 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 176 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, просив суд застосувати до нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, просила застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, врахувати, що причини, які змусили обвинуваченого самовільно залишити місце служби, а саме: хвороба матері, потім крадіжка майна за місцем проживання матері, а в подальшому виявлення виразки шлунку у обвинуваченого.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8 ч. 1 ст. 284 КПК України або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення, відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду міста Полтави згідно правил підсудності, передбачених ст.ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.

Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховногохарактеру.

Таким чином, всі питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Клопотань про складення досудової доповіді від учасників кримінального провадження не надходило, а оскільки її складення передбачається лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання щодо складення досудової доповіді.

Також, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.

Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1-5, 7 ст. 194 КПК України).

Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

З вимог ч.ч.4,5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 30.04.2026 року, обрано запобіжний захід у виді тримання строком до 24 червня 2026 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23.06.2026, продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 21 серпня 2026 року, включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду.

Суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів, оскільки судовий розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочато, вказані особи судом не допитувались.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, а саме, той факт, що обвинувачений, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, під час дії воєнного стану, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

З урахуванням вимог ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, враховуючи вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, в даному випадку, є не можливим.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено випадки, коли слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Прокурор у своєму клопотанні просить не визначати обвинуваченому альтернативний забіжний захід у виді застави, посилаючись на вимоги абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України.

Вирішуючи питання можливості застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, а саме, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, а тому, в даному випадку, суд вважає можливим визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 п.3 ч. 5 ст. 182 КПК).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3328 грн.

У свої рішеннях ЄСПЛ зазначав, що розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, обставин вчинення кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд приходить до висновку, що у даному випадку буде цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків по кримінальному провадженню, враховуючи відсутності даних про неспівмірність розміру застави обставинам кримінального провадження та завідому непомірність для обвинуваченого, визначити розмір застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на сьогодні становить 99 840 грн. і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення обвинуваченим встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, впливати на свідків чи будь-яким яким іншим чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, а з іншого не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призведе до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетвориться на безальтернативне.

Крім того, в порядку частини п?ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов?язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 314-316, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на «25» серпня 2026 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні Шевченківського районного суду міста Полтави за адресою: м. Полтава, вул. Навроцького, 5.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 15 жовтня 2026 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 /дев?яносто дев?ять тисяч вісімсот сорок/ гривень 00 копійок.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов?язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 17 жовтня 2026 року.

Застава може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) на наступний рахунок: (р/р UA 398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, отримувач - ТУ ДСА в Полтавській області, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави).

Обвинувачений або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду протягом строку дії ухвали.

Роз?яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити Шевченківський районний суд міста Полтави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до яких застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 жовтня 2026 року, включно.

Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Шевченківського районного суду

міста Полтави: ОСОБА_6