Ухвала суду № 139070542, 18.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3879/25

Провадження № 1-кп/541/107/2026

У Х В А Л А

18 серпня 2026 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62023240020001213 від 06.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження № 62023240020001213 від 06 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У ході судового розгляду строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2026 року строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів, до 21 серпня 2026 року включно.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою ще на 60 днів, посилаючись на те, що судовий розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу завершити неможливо у зв`язку з необхідністю допиту свідків сторони обвинувачення, які не з`явилися в судове засідання.

Прокурор зазначив, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які були покладені в основу застосування запобіжного заходу, на цей час не відпали та не зменшилися настільки, щоб застосування більш м`якого запобіжного заходу могло забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на недоведеність ризиків, а також на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу дасть ОСОБА_4 можливість вирішити питання щодо проходження військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії. Зазначила, що за станом здоров`я ОСОБА_4 не може перебувати в зоні бойових дій.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання прокурора не підтримав.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня постановлення судом ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує строк тримання під вартою, скасовує цей запобіжний захід або змінює його на більш м`який.

При цьому відповідно до статті 178 КПК України суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов`язаний у сукупності оцінити всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, роботи, репутацію, майновий стан та інші обставини, що мають значення для вирішення питання про запобіжний захід.

Судом враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Разом із тим сама лише тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути самостійною та достатньою підставою для подальшого тримання особи під вартою, а тому суд перевіряє наявність кожного із заявлених прокурором ризиків у конкретних обставинах цього кримінального провадження.

Щодо ризику переховування від суду, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, суд враховує характер та тяжкість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, можливість призначення у разі визнання його винуватим покарання у виді позбавлення волі, а також обставини, встановлені судом під час розгляду кримінального провадження.

Сукупність наведених обставин дає суду достатні підстави вважати, що у разі зміни запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний із триманням під вартою, у ОСОБА_4 може виникнути можливість ухилитися від суду та уникати виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час не завершений, а свідки сторони обвинувачення, явка яких забезпечується стороною обвинувачення, не допитані судом.

З огляду на те, що показання зазначених осіб ще не були безпосередньо досліджені судом, суд вважає, що ризик можливого впливу на них на даній стадії судового провадження не може вважатися таким, що припинив своє існування.

Водночас суд враховує, що після допиту свідків та завершення дослідження відповідних доказів оцінка цього ризику може бути змінена з огляду на подальший перебіг судового розгляду.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, суд зазначає, що сам по собі факт пред`явлення особі обвинувачення не може розглядатися як безумовна підстава для висновку про існування такого ризику.

Разом із тим, оцінюючи цей ризик у сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального провадження, суд доходить висновку, що на даний час підстави вважати його повністю відсутнім не встановлені.

При цьому суд не бере до уваги як самостійну підставу для встановлення такого ризику відсутність у ОСОБА_4 постійного місця роботи чи доходу, оскільки зазначені обставини самі по собі не свідчать про намір особи вчинити нове кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ризики, які були покладені в основу застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на цей час не усунені та не зменшилися настільки, щоб це дозволяло забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 перебуває під вартою з 08 серпня 2025 року.

Тривалість перебування особи під вартою сама по собі не може бути підставою для автоматичного продовження цього запобіжного заходу, а тому суд при кожному продовженні зобов`язаний перевіряти, чи зберігаються конкретні обставини, які виправдовують подальше обмеження права особи на свободу.

З огляду на це суд враховує тривалість тримання ОСОБА_4 під вартою, однак приходить до висновку, що на даному етапі судового провадження зазначена обставина не переважає над встановленими судом ризиками, з урахуванням того, що судовий розгляд не завершений та необхідним є безпосередній допит свідків сторони обвинувачення.

Суд також бере до уваги доводи захисту щодо стану здоров`я ОСОБА_4 та висновку військово-лікарської комісії.

Разом із тим наведені обставини не свідчать про відсутність встановлених судом процесуальних ризиків та самі по собі не забезпечують належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Питання можливості та умов проходження військової служби, у тому числі з урахуванням висновку ВЛК, не є тотожним питанню необхідності застосування запобіжного заходу та не виключає можливості його продовження за наявності передбачених законом підстав.

Суд також бере до уваги, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(II)/2026 частину восьму статті 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України, однак зазначений припис втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього рішення.

При цьому Конституційний Суд України наголосив на необхідності індивідуальної оцінки щодо кожної особи обставин та ризиків, передбачених КПК України, а також на неприпустимості автоматичного застосування тримання під вартою без належної оцінки конкретних обставин кримінального провадження.

З огляду на наведене суд при вирішенні цього питання виходить не лише з правової кваліфікації пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а насамперед із конкретних обставин кримінального провадження, встановлених ризиків та необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Судом також враховано, що судовий розгляд не завершений з об`єктивних причин, пов`язаних із необхідністю допиту свідків сторони обвинувачення, які не з`явилися у судове засідання.

За таких обставин суд доходить висновку, що на даний час застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки та не зможе належним чином запобігти встановленим судом ризикам.

Враховуючи викладене, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовженню на 60 днів.

Разом із тим, вирішуючи питання про визначення розміру застави, суд враховує положення статей 182, 183 КПК України, необхідність забезпечення реальної, а не формальної альтернативності застави триманню під вартою, тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою, його майновий стан, відсутність можливості внесення раніше визначеного розміру застави, а також повідомлені близькими родичами обвинуваченого відомості про відсутність у них фінансової можливості внести заставу в попередньо визначеному розмірі.

Суд виходить із того, що застава не є покаранням чи способом викупу особи з-під варти, а має забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тому її розмір має бути достатнім для забезпечення виконання покладених на особу процесуальних обов`язків, але водночас не таким, який фактично унеможливлює використання застави як альтернативи триманню під вартою.

З урахуванням наведеного суд вважає достатнім та співмірним із встановленими обставинами кримінального провадження визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень.

У разі внесення застави суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, з метою належного забезпечення його процесуальної поведінки.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 197, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 20 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області:

UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_4 з-під варти та вважати його таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк дії запобіжного заходу такі обов`язки:

?прибувати за кожною вимогою до суду;

?не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

?повідомляти суд про зміну місця проживання;

?утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, що є предметом судового розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави та звільнення з-під варти він зобов`язаний виконувати покладені на нього судом процесуальні обов`язки.

Роз`яснити заставодавцю, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків або його неявки за викликом до суду без поважних причин, а також в інших випадках, передбачених КПК України, застава може бути звернена в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_1