Рішення № 139070515, 13.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

Справа № 541/2786/26

Провадження № 2-а/541/45/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

представника позивача адвоката Сидоренка Юрія Володимировича,

представника відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області Забрудської Олени Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, поліцейського Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Пронози Дмитра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, поліцейського Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Пронози Дмитра Миколайовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7213610 від 18.05.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 510 грн, а також стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 25.06.2026 через застосунок «Дія» у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження.

Позивач заперечував факт вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, з 02.03.2025 постійно перебуває у відрядженні в м. Конотоп Сумської області, ніколи не керував транспортним засобом ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ніколи не проживав у с. Трудолюб Миргородського району, а підпис у постанові виконаний не ним.

Позивач вважав, що постанову винесено щодо неналежної особи, з порушенням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, передбаченого статтею 61 Конституції України, та за відсутності належних і допустимих доказів його вини.

Головне управління Національної поліції в Полтавській області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало.

Відповідач зазначив, що 18.05.2026 приблизно о 06 годині 50 хвилин у м. Миргороді по вул. Гоголя, 147 саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3 «в» Правил дорожнього руху України.

На підтвердження зазначеного відповідач послався на відеозапис із нагрудної камери поліцейського, файл export-7ohxd.mp4, зазначивши, що на відеозаписі зафіксовано позивача за кермом транспортного засобу, повідомлення ним інспектору поліції адреси проживання, яка збігається із зазначеною у постанові, роз`яснення позивачу його прав та обов`язків, а також вчинення особистого підпису у постанові.

Представник відповідача також заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлену суму необґрунтованою та недоведеною.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Сидоренко Ю.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

З метою підтвердження доводів про помилкове притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності представник позивача надав суду для безпосереднього огляду кольорові копії паспорта та посвідчення водія позивача для їх порівняння з особою, зафіксованою на відеозаписі з нагрудної відеокамери поліцейського. Також суду надав свіжі фото позивача прямо з позиції, де виконуються бойові завдання.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області Забрудська О.О. проти позову заперечувала, підтримала доводи, викладені у відзиві, та наполягала на законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови, посилаючись на відеозапис як на доказ вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем.

Представник відповідача поліцейський Проноза Д.М. у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом безпосередньо досліджено надані сторонами докази, зокрема копію постанови серії ЕНА № 7213610 від 18.05.2026, відеозапис із нагрудної камери поліцейського export-7ohxd.mp4, кольорові копії паспорта громадянина України та посвідчення водія позивача ОСОБА_1 , надані представником позивача для огляду в судовому засіданні, копію посвідчення водія позивача, долучену до позовної заяви, витяг з наказу щодо проходження позивачем військової служби, а також матеріали виконавчого провадження № 81269290.

Судом встановлено, що 18.05.2026 поліцейським Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Пронозою Д.М. складено постанову серії ЕНА № 7213610, якою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , без використання ременя безпеки.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови особою, яка вчинила зазначене адміністративне правопорушення, визначено саме ОСОБА_1 .

Разом із тим безпосередньо переглянувши в судовому засіданні відеозапис export-7ohxd.mp4, наданий відповідачем на підтвердження обставин, викладених у постанові та відзиві, суд встановив, що особа, яка керувала транспортним засобом ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , за своїми зовнішніми ознаками істотно відрізняється від позивача ОСОБА_1 .

Зокрема, на відеозаписі зафіксовано чоловіка, який за візуальною оцінкою є значно старшим за позивача, має сиве волосся та інші помітні особливості зовнішності.

Судом здійснено безпосереднє порівняння зовнішності особи, зафіксованої на відеозаписі, із зовнішністю позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому станом на 18.05.2026 виповнилося 36 років.

За результатами такого порівняння суд дійшов висновку про істотну невідповідність зовнішності особи, зафіксованої на відеозаписі, зовнішності позивача.

Крім того, судом встановлено, що документ посвідчення водія, пред`явлений поліцейському особою, зафіксованою на відеозаписі, за зовнішнім виглядом, серією та фотозображенням відрізняється від посвідчення водія позивача ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал був безпосередньо оглянутий судом.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

При цьому відповідачем не надано суду інших доказів, які б достовірно підтверджували, що особою, яка керувала транспортним засобом та щодо якої складено оскаржувану постанову, був саме позивач ОСОБА_1 .

Клопотань про призначення експертизи, проведення інших процесуальних дій або надання додаткових доказів на підтвердження тотожності особи, зафіксованої на відеозаписі, з позивачем відповідачем не заявлялося.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, необхідною умовою притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності є встановлення та доведення того, що саме ця особа вчинила відповідне адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, доказуванню у справі підлягає не лише факт порушення відповідного правила дорожнього руху, а й те, що це порушення вчинене саме особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у цій справі саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність прийняття постанови серії ЕНА № 7213610 від 18.05.2026 щодо ОСОБА_1 , у тому числі довести, що саме позивач був особою, яка керувала транспортним засобом та допустила порушення правил дорожнього руху.

Суд при цьому не покладає на позивача обов`язок доводити свою невинуватість, а оцінює надані ним докази у сукупності з доказами, наданими відповідачем, з урахуванням установленого законом розподілу тягаря доказування.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У цій справі суд безпосередньо дослідив відеозапис, на який відповідач посилається як на основний доказ правомірності оскаржуваної постанови.

За результатами такого дослідження суд установив істотну невідповідність зовнішності особи, яка перебувала за кермом транспортного засобу, зовнішності позивача.

Крім того, відмінності встановлено між посвідченням водія, яке, за твердженням відповідача, було пред`явлено особою поліцейському, та посвідченням водія, належним позивачу.

Таким чином, саме той доказ, на який відповідач посилається як на безпосереднє підтвердження вчинення правопорушення позивачем, не підтверджує такої обставини, а навпаки містить дані, які ставлять під обґрунтований сумнів тотожність особи, зафіксованої на відеозаписі, з ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на те, що особа, зафіксована на відеозаписі, начебто повідомила поліцейському адресу, яка зазначена в оскаржуваній постанові, та власноручно підписала постанову, не спростовують установлених судом обставин.

Саме по собі повідомлення особою певних персональних даних або наявність підпису у постанові не є достатнім доказом того, що особа, яка фактично перебувала за кермом транспортного засобу, є саме ОСОБА_1 , якщо інші безпосередньо досліджені судом докази свідчать про істотну невідповідність особи позивачу.

Відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не позбавлений можливості та обов`язку перевірити особу правопорушника та належність пред`явленого документа.

Суд звертає увагу, що адміністративна відповідальність має індивідуальний характер, а тому притягнення до відповідальності особи лише на підставі збігу певних анкетних даних без належного встановлення її тотожності з фактичним порушником є неприпустимим.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами того, що саме ОСОБА_1 18.05.2026 керував транспортним засобом ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , без використання ременя безпеки та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини оскаржувана постанова прийнята щодо особи, стосовно якої не доведено факт вчинення відповідного адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися законною та обґрунтованою.

Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд, зокрема, може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлену відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення суд вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА № 7213610 від 18.05.2026 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 665,60 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оскільки позов задоволено в частині основної позовної вимоги.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72, 77, 90, 134, 139, 241246, 255, 272, 286 КАС України, статтями 9, 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, поліцейського Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Пронози Дмитра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7213610 від 18 травня 2026 року, винесену поліцейським Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Пронозою Дмитром Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду у справі, визначеній статтею 286 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя О. А. Городівський