Рішення № 139070136, 17.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/6258/26

Провадження № 2/524/5564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Колеснікової О.М.,

секретар судового засідання Мирошніченко А.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн»,

представник позивача адвокат Пархомчук Сергій Валерійович,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Рудницька Алла Вікторівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

15.05.2026 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» заборгованість за Кредитним договором №452907 від 19.05.2019 у розмірі 50754,00 грн., яка складається з 2000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 48754,00 грн. - заборгованості за відсотками, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 19.05.2019 між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №452907, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 2000,00 грн.зі сплатою 1,9% на добу користування.

ТОВ «ФК «Верона» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти. Відповідач умови Кредитного договору не виконала, кредит у встановлені договором строки не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в розмірі 50754,00 грн., яка складається з 2000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 48754,00 грн. - заборгованості за відсотками.

01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Верона» передало ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» прийняло належні ТОВ «ФК «Верона» права вимоги до боржників, в тому числі за Кредитним договором №452907 від 19.05.2019.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за Кредитним договором №452907 від 19.05.2019 .

Ухвалою судді від 20.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17.08.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позову відмовити. Просила також визнати поважними причини подання відзиву після строку, визначеного ухвалою судді про відкриття провадження у справі з огляду на відсутність усіх доказів в електронній справі та фактичне ознайомлення із ними представником 03.08.2026. В обґрунтування відзиву посилалася на те, що відповідач не укладала кредитний договір № 452907 від 19.05.2019. Відповідач заперечує подання нею заявки на отримання кредиту у ТОВ «ФК «Верона», створення нею особистого кабінету для отримання спірного кредиту, одержання та введення нею одноразового ідентифікатора G8192, надання нею реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , належність їй зазначеної картки станом на 19.05.2019, фактичне зарахування на її рахунок та отримання нею 2000,00 грн від первісного кредитора. 20.05.2019, тобто наступного дня після дати, якою позивач датує спірний договір, ОСОБА_1 звернулася до поліції із заявою про те, що 19.05.2019 невстановлена особа шахрайським шляхом у мережі Інтернет оформила кредити на її ім`я. 21.05.2019 відомості внесено до ЄРДР за № 12019170090001757 за ознаками частини першої статті 190 КК України. «Довідка про ідентифікацію» не доводить, що G8192 отримала і використала саме ОСОБА_1 . Внутрішня довідка кредитора не доводить, що картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , що рахунок належав їй, що платіж був успішно зарахований та що саме вона була одержувачем коштів. Розрахунок 48754,00 грн не відповідає умовам документа, арифметиці та правовій природі нарахувань. Позивач не довів суму 48754,00 грн. Із неї лише 608,00 грн математично відповідають ставці 1,9 %; решта 48146,00 грн сформована після завершення строку кредитування за ставкою 58,00 грн на день, яка дорівнює 2,9 % від тіла кредиту та збігається зі ставкою пені, зазначеною у пункті 6.2 поданого документа. Така сума не може стягуватися як звичайні договірні проценти без визначення її дійсної правової природи та застосування правил про відповідальність, неустойку, спеціальну позовну давність і карантинне звільнення від пені. Якщо суд кваліфікує 58,00 грн на день як пеню/неустойку, до кожного щоденного нарахування застосовується спеціальна однорічна позовна давність. Відповідач прямо заявляє про застосування наслідків її спливу до всіх щоденних вимог, строк за якими сплив до 29.04.2026, з обчисленням окремо щодо кожного дня відповідно до статей 253-255, 258, 261 ЦК України та з урахуванням зазначених перехідних правил. Крім того, відповідач заперечує проти покладення на неї витрат на правничу допомогу позивача в розмірі 13000,00 грн. Водночас відповідач заявляє власні витрати на професійну правничу допомогу. Договором від 02.07.2026, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Рудницькою А.В. встановлено фіксовану вартість послуг 20000,00 грн.

Ознайомившись з клопотанням представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк для подачі відзиву, оскільки причини цього строку є поважними, так як представник відповідача ознайомилася із матеріалами позовної заяви лише 03.08.2026.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач та її представник, належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибули. Представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 19.05.2019 між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №452907 шляхом підписання відповідачем акцепту (заяви про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти)). (далі Договір позики) За умовами Договору позики позичальнику надається позика на таких умовах: сума позики 2000 гривень (п. 2 Договору позики); строк позики - 16 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 19.05.2019 року по 03.06.2019 року включно (п. 3 Договору позики); проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, а у разі часткового погашення на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,90 % від суми позики в день, що на рік становить (реальна річна процентна ставка становить) 693,5 % від суми позики. (п. 4 Договору позики).

За п. 6 Договору позики Позикодавець надає Позичальникові позику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

Дата повернення позики 03.06.2019. (п. 9 Договору позики)

Згідно з п. 11 Договору позики у разі порушення Позичальником зобов`язання у вигляді несвоєчасного повернення або неповернення суми позики та сплати процентів за користування нею, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю пеню у розмірі 2,9% від загальної суми належних та несплачених платежів (суми заборгованості) за Договором за кожний день прострочення платежу.

Вказаний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що зазначено у самому договорі.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно із ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на час виникнення спірних правовідносин визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачав, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

20.05.2019 відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву до Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області про вчинення кримінального правопорушення про те, що 19.05.2019 невстановлена особа шахрайським шляхом в мережі інтернет в компанії «Сос Кредит», «Топ Кредит», «Качай Гроші», «Верона» оформила кредит на її ім`я.

21.05.2019 Кременчуцьким ВП ГУНП в Полтавській області за заявою відповідача було внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12019170090001757 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до листа ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області №45.4/3-3849 від 21.04.2023 було проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019170090001757 від 21.05.2019 та 19.06.2023 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

За таких обставин, судом встановлено, що Договір позики підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кримінальне провадження, розпочате за заявою відповідача щодо оформлення кредитів на її ім`я невстановленою особою 19.06.2023 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Це спростовує доводи відповідача щодо неукладення нею кредитного договору.

ТОВ «ФК «Верона» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти за Договором позики, що підтверджується листом ТОВ «Платежі онлайн» вих.. № 2026/ПО/25 від 07.04.2026.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Верона» становить 50754,00 грн., та складається з 2000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 48754,00 грн. - заборгованості за відсотками.

01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Верона» передало ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» прийняло належні ТОВ «ФК «Верона» права вимоги до боржників, в тому числі за Кредитним договором №452907 від 19.05.2019 в розмірі 50754,00 грн., що складається з 2000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 48754,00 грн. - заборгованості за відсотками.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) в редакції на час виникнення спірних правовідносин одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на законних підставах.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «ФК «Верона» було нараховано відсотки за користування кредитом відповідачу поза межами строку кредитування, який сплинув 03.06.2019, а отже суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за Договором позикив розмірі 2608,00 грн., яка складається з 2000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 608,00 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку дії кредитного договору.

Такий розмір заборгованості відповідає умовам договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Щодо витрат сторін, пов`язаних з розглядом справи.

При звернені до суду ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» було сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково на 5,35% з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 142,44 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених відносно неї позовних вимог.

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. позивачем було надано: копію договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., копію додаткової угоди від 20.01.2026 до договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, копію акту про отримання правової допомоги від 23.06.2026, копію платіжної інструкції АТ «ПУМБ» №2866 від 23.06.2026 про оплату послуг адвоката.

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. відповідачем було надано: копію договору про надання правничої допомоги від 02.07.2026.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі №756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі №701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення заборгованості за кредитним договором є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. Так само підготовка відзиву на позов та аналіз матеріалів справи та судової практики, яка є усталеною у галузі кредитних правовідносин, не вимагає значних часових затрат. За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу як позивача так і відповідача і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню: на користь позивача - з 13000,00 грн. до 6000,00 грн., на користь відповідача - з 20000,00 грн. до 8000,00 грн.

За п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки судом позов задоволено частково на 5,35% з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 321,00 грн. витрат на правничу допомогу, а з позивача на користь відповідача 7572,00 грн. Суд вважає за необхідне зобов`язати позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу, а відтак з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 7108,56 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10,12,81,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» заборгованість за Кредитним договором №452907 від 19.05.2019 у розмірі 2608,00 грн., яка складається з 2000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 608,00 грн. - заборгованості за відсотками.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7108,56 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн», адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вул.Саперне поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941, р/р НОМЕР_2 у АТ «ПУМБ».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя О.М.Колеснікова