Ухвала суду № 139069758, 18.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12341/26

Провадження №4-с/369/144/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В, в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 20.09.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 20.09.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т. В. від 03.07.2026 року відкрито провадження за скаргою та призначено її до розгляду.

При цьому, 18.08.2026 року за вх № 51322/26, від заявника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід головуючої судді Дубас Т.В., яка була сформована у системі «Електронний суд» 15.08.2026 року. Заява обґрунтована тим, що 06.08.2026 року о 12:30 годині було призначено до розгляду скаргу ОСОБА_1 , однак судом не було вжито заходів щодо розгляду клопотання заявника щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомлено, що судовий розгляд справи знято з розгляду, а йому слід особисто з`явитися до суду для участі в справі. У зв`язку з чим, заявником було подано дисциплінарну скаргу до ВРП стосовно протиправних дій судді Дубас Т.В. щодо ініціювання дисциплінарної відповідальності судді стороною процесу, що створює прямий конфлікт інтересів та повністю виключає її безсторонність. Крім того, після засідання з метою приховання своїх протиправних дій суддя Дубас Т.В. своєю ухвалою о 21:05 год. офіційно надала право та можливість брати участь заявнику у засіданні, яке мало відбутися на 8 годин раніше, а саме о 12:30 годин, що доводить наявність особистої суб`єктивної заінтересованості судді у спотворенні процесуальної реальності. Факт появи після зірваного судового засідання ухвали підтверджує, що суддя Дубас Т.В. свідомо не виконала власне судове рішення під час засідання 06.08.2026. Замість забезпечення участі, був створений штучний акустичний гул, що і стало причиною зриву судового засідання. На законні вимоги та повідомлення заявника в чаті платформи оголосити технічну перерву, відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, суддя не відреагувала. Навмисність дій саме судді Дубас Т.В. та судового секретаря підтверджується також офіційним листом ДП «Інформаційні судові системи» № 3790/11/11-30-26 від 29.06.2026, яким зафіксовано умисне направлення посилань/ запрошення для ВКЗ на неактуальну електронну адресу. Ідентична схема штучного глушіння звуку та вчинення перешкод тривалістю майже одну годину була застосована суддею Дубас Т.В. під час розгляду іншої справи - № 369/7875/23, щодо скасування рішення Боярської міської ради, де перешкоди припинилися лише після жорсткого протесту (наявний аудіозапис) З метою фіксації вказаних зловживань, заявником 12.08.2026 року о 08:38 через «Електронний суд» було подано «Заяву про усунення порушень та забезпечення доступу до електронного протоколу під час проведення судового засідання в режимі ВКЗ» (зареєстрована в АСДС 12.08.2026 о 15:57), проте станом на 15.08.2026 року - суддя Дубас Т.В. та її судовий секретар умисно ігнорують вказану заяву, а протокол засідання від 06.08.2026 у електронному кабінеті відсутній. Суд свідомо приховує офіційний протокол та аудіозапис, оскільки вони є прямим доказом маніпуляцій із конференціями № НОМЕР_1 та № 887327. Таке обмеження права сторони на ознайомлення з матеріалами справи, відповідно до ст. 43 ЦПК є беззаперечним свідченням упередженості головуючої. Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що судді Києво-Святошинського районного суду вже встановлювали факт наявності об`єктивних сумнівів у безсторонності при розгляді спорів між тими самими сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме ухвалою від 17.06.2026 року у справі № 369/10850/26 суддя Пінкевич Н.С. було задоволено заяву про самовідвід судді Янченка А.В., у провадженні якого перебували пов`язані цивільні справи № 369/5743/23 та № 369/7875/23, у яких суд дійшов висновку, що наявність скарг до ВРП, оцінена в сукупності з конкретними обставинами спорів між цими сторонами, зобов`язує суддю усунутися від розгляду задля недопущення виникнення у сторін обґрунтованих сумнівів (п. 2.5 Бангалорських принципів). Суддя Дубас Т.В. призначила розгляд обох справ № 369/12341/26 та № 369/7875/23 на один день - 19.08.2026 року, щоб створити штучне навантаження та повторити схему технічного глушіння звуку. При цьому, в ухвалі про відкриття провадження від 03.07.2026 суддя, всупереч ч. 7 ст. 178 ЦПК України, взагалі не встановила для суб`єкта оскарження жодного строку для надання витребуваних доказів, що дозволяє зацікавленій особі безкінечно саботувати процес. Тому вважає, що існують об`єктивні та беззаперечні сумніви в неупередженості, безсторонності та незалежності судді, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а також свідчать про наявність гострого процесуального та міжособистісного конфлікту інтересів.

Суд, дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі, відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України.

Згідно з ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути мотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За змістом ст. 36 Кодексу, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 36 ЦПК України, якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Поза сумнівом, важливим є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, як зазначає Європейський суд з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. № 33949 у справі "Білуха проти України" ).

На переконання суду, фактами, які свідчать про упередженість судді, можуть бути висловлювання останнього під час судового розгляду або поза ним на користь однієї з сторін; надання або ж демонстрування суддею переваги одних учасників провадження перед іншими; висловлювання щодо результату розгляду ініційованих сторонами питань, створення штучних перешкод у користуванні учасниками провадження своїми процесуальними правами тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, а тому суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи.

Разом з тим, у поданій заяві про відвід не наведено жодних фактів, які б свідчили про те, що суддя прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи. Крім того, не наведено інших обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді при розгляді справи, передбачених ст.ст.36, 37, 38, 39 ЦПК України.

Так, 06.08.2026 року судом було забезпечено стороні заявника можливість брати участь у справі в режимі відеоконференцзв`язку, однак через відсутність звуку неможливо технічно було провести судовий розгляд справи, у зв`язку з чим її розгляд було знято, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Суддя, як головуючий у справі не несе відповідальності за ризики технічної неможливості участі сторони у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо, оскільки їх несе учасник справи, який подав відповідну заяву, про що заявнику неодноразово було повідомлено.

Таким чином, обставини наведені у заяві про відвід судді від 18.08.2026 року є надуманими та не свідчать про упередженість судді.

Зважаючи на викладене, з огляду на мотиви вказані у заяві про відвід, приходжу до висновку, що відвід є необґрунтований.

При цьому, оскільки заява ОСОБА_1 була сформована в системі «Електронний суд» 15.08.2026 року, тобто за три робочі дні до судового засідання (19.08.2026 року), незважаючи на її реєстрацію та передачу на розгляд судді Дубас Т.В. лише 18.08.2026 року, з метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості судді, з метою недопущення порушення права сторін, суд вважає за необхідне передати її на розгляд іншому складу суду.

За приписами ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема у випадку надходження заяви про відвід.

Разом з тим, визнаючи заявлений відвід необґрунтованим, та виконуючи положення ст. 40 ЦПК України, суддя не вважає за необхідне зупиняти провадження у справі.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 36,37,40 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої суддіКиєво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., визнати необґрунтованою.

Заяву в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 20.09.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, про відвід судді, передати для визначення іншого судді в порядку ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Тетяна ДУБАС