Рішення № 139069147, 06.08.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/936/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

06 серпня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

із секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №553977-КС-001 про надання кредиту від 24.08.2025 в сумі 121 690 грн. 00 коп., із них: 43 000 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 48 590 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по процентах, 21 500 грн. 00 коп. суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та 8 600 грн. 00 коп. суми прострочених платежів за комісією, а також судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп., мотивуючи тим, що 24.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №553977-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

24.08.2025 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №553977-КС-001 про надання кредиту.

24.08.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вказаного договору.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1388 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 24.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №553977-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 43 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 43 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Зважаючи, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, а тому утворилася заборгованість, що становить вищевказану суму.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача в позовній заяві просить справу слухати у її відсутність. Відповідач про причини неявки не повідомив, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд, врахувавши доводи позивача, перевіривши та дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 24.08.2025 ОСОБА_1 , тобто відповідач, заповнив анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com), в якій вказав свої особисті дані, а також інформацію стосовно бажаного кредиту (суму бажаного кредиту 43 000 грн., дату отримання кредиту - 24.08.2025, електронну адресу позичальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефону позичальника: НОМЕР_1 та номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 (а. с. 50).

24.08.2025 ТОВ «Бізнес Позика» було запропоновано (оферта) ОСОБА_1 укласти договір про надання кредиту №553977-КС-001 (споживчий кредит в електронній формі) (а. с. 28-29).

Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту №553977-КС-001 (споживчий кредит в електронній формі) від 24.08.2025 підтверджує факт прийняття ОСОБА_1 умов пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту №553977-КС-001 (споживчий кредит в електронній формі) (а. с. 39).

Цього ж дня - 24.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №553977-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит в електронній формі). Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 43 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика". Строк, на який надається кредит - 16 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом в день - 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за видачу кредиту - 8 600 грн.. Загальний розмір наданого кредиту 43 000 грн., строк дії договору до 14.12.2025; орієнтовна загальна варстість кредиту 87 559 грн. 23 коп., денна процентна ставка 0,92%. Дата видачі кредиту - 24.08.2025. Дата повернення кредиту - 14.12.2025 (а. с. 18-27).

Частиною 12 договору визначено реквізити та підписи сторін.

Вказаний договір підписано сторонами електронними підписами, зокрема відповідачем (позичальником) - ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1388 24.08.2025 о 18:18:06. Номер електронного платіжного засобу зазначено № НОМЕР_2 .

Також, 24.08.2025 ОСОБА_1 було підписано електронним підписом і паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту та інші умови (а. с. 14-17). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі №553977-КС-001 про надання кредиту від 24.08.2025.

Копія підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: 8c88bd4b-80fd-11f0-b90f-000c29d57ed2_1; платник - ТОВ «Бізнес Позика»; номер транзакції: 45604-87222-75003; дата та час здійснення переказу коштів - 24.08.2025 о 18:18; сума переказу 43 000 грн.; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 ; призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №553977-КС-001 від 24.08.2025. Суд зауважує, що номер карти, на яку перераховано кредитні кошти ТОВ «Бізнес Позика», співпадає з номером карти, який відповідачем було зазначено в анкеті клієнта, а також у спірному договорі (а. с. 51).

Вказані факти підтверджують і лист ТОВ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/7843БТ від 08.05.2026 та виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 24.08.2025 по 14.12.2025, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 25.08.2025 було перераховано грошові кошти в сумі 43 000 грн. 00 коп. (а. с. 93).

Таким чином, укладення вказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений ним з ТОВ «Бізнес Позика» правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариства і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідного для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Бізнес Позика» не було б укладено.

Заборгованість по кредитному договору №553977-КС-001 від 24.08.2025 за період з 24.08.2025 по 14.12.2025 виведено в сумі 121 690 грн. 00 коп., з них: 43 000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 48 590 грн. 00 коп. заборгованості по відсотках, 8600 грн. 00 коп. заборгованості за комісією та 21 500 грн. 00 коп. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості ТОВ «Бізнес Позика». Розрахунок проведено відповідно до умов договору в межах строку кредитування. Суд відмічає, що борг відповідачем взагалі не погашався (а. с. 11-13).

Поряд з тим, щодо стягнення заборгованості по відсотках, передбачених ст. 625 ЦК України, суд враховує наступне.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Поряд з тим, положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) Верховний Суд зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в період існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, враховуючи, що кредитний договір між сторонами було укладено 24.08.2025, тобто під час дії воєнного стану в Україні, який триває і донині, відтак, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості по кредитному договору №553977-КС-001 про надання кредиту від 24.08.2025 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 43 000 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 48 590 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по процентах та 8 600 грн. 00 коп. суми прострочених платежів за комісією, що в загальній сумі становить 100 190 грн. 00 коп..

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (2662,40х82,33%)=2191 грн. 95 коп..

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239), що знаходиться за адресою: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411 в м. Київ, заборгованість за договором №553977-КС-001 про надання кредиту від 24.08.2025 в сумі 100 190 грн. 00 коп., із них: 43 000 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 48 590 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по процентах та 8 600 грн. 00 коп. суми прострочених платежів за комісією, а також судовий збір в сумі 2191 грн. 95 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повний текст рішення складено 17.08.2026.