Рішення № 139068979, 17.08.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/801/26

РІШЕННЯ

іменем України

"17" серпня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, позивача не з`явився, відповідача не з`явився, представника відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 44661,20 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 17 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1699614. 26 лютого 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №26022026, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №1699614 від 17.09.2025 складає 16100 грн, з яких: 4990 грн - заборгованість за основною сумою, 5110 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000 грн - заборгованість за неустойкою.

28 серпня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №6589193. 18 березня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №18/03/26, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №6589193 від 28.08.2025 складає 17579,70 грн, з яких: 4550 грн - заборгованість за основною сумою, 3976,70 грн - заборгованість за відсотками, 0 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом, 9053 грн - неустойка.

Окрім того, 23 листопада 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7689158. В подальшому, 24 березня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24032026/1, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №7689158 від 23.11.2025 складає 10981,50 грн, з яких: 2731,50 грн - заборгованість за основною сумою, 8250 грн - сума за пенею.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 44661,20 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 17.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що відповідач проходить військову службу в лавах ЗСУ, що посвідчується наступними документами: Довідка форми 5 від 21.05.2026 р. №1427, відповідно до якої старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ; Військовий квиток серія НОМЕР_2 , відповідно до якого відповідач 31.05.2019 року, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №46-РС від 31.05.2019 року призваний на військову службу за контрактом; Посвідчення серія НОМЕР_3 .

Кредитні договори були укладені 17.09.2025 року, 28.08.2025 року, 23.11.2025 року. В цей період ОСОБА_1 перебував на військовій службі та приймав безпосередню участь у заходах з забезпечення національної цілісності та оборони держави, а тому на нього поширюються пільги та йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитами та штрафні санкція (пеня, неустойка, штрафи), які були нараховані в цей період. Всі кошти які були сплачені відповідачем в цей період та які кредитор неправомірно зарахував як оплату відсотків, штрафних санкцій та незаконних комісій повинні бути перераховані в рахунок оплати тіла кредиту.

Тому, відповідач подав свій розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума заборгованості за Кредитним договором №1699614 від 17.09.2025 становить 515 грн 00 коп, за Кредитним договором №6589193 від 28.08.2025 - 2464 грн 60 коп.

Крім того, на думку відповідача, комісія не відповідає взагалі вимогам чинного законодавства, оскільки за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із вищевказаним Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними

Тому, умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, кредитор не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь кредитора за дії, які не є послугою. Таким чином, стягнення з відповідача комісії за надання кредиту є неправомірним.

Крім того, відповідач наголошує, що умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21)

Відповідач також зазначає, що між віповідачем та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги. Тому, просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданих розрахунках відбувались згідно з погодженими умовами Кредитних договорів.

Відповідно до листа від НБУ від 02.09.2014 року для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів , встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014р. № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Позивач наголошує, що відповідач не подав суду докази того, що перед укладенням, при укладенні кредитного договору або після його укладення він надавав кредитодавцям ці документи або взагалі будь-яким чином повідомляв про наявність своїх пільг стосовно сплати відсотків.

Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судові засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без її участі, вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 13.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і оголошення судового рішення на 17.08.2026.

У судове засідання 17.08.2026 учасники справи не з`явилися..

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1699614.

Відповідно до умов договору: сума кредиту: 5000 грн; строк кредитування: 360 днів; комісія за видачу кредиту: 15 грн.

Вказаний договір разом з паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Платіжним дорученням відповідачу перераховано кошти у розмірі 5000 грн.

26.02.2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №26022026. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26022026 від 26.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 100,00 грн

28 серпня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №6589193, істотні умови: Сума кредиту: 4550 грн; Строк кредитування: 360 днів; Відсоткова ставка: 0,95 % в день; Комісія за надання кредиту: 784,88 грн.

18 березня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №18/03/26, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 18.03.2026 до Договору факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17 579,70 грн.

Сума заборгованості відповідача за договором №6589193 від 28.08.2025 складає 17579,70 грн, з яких: 4550 грн - заборгованість за основною сумою, 3976,70 грн - заборгованість за відсотками, 0 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом, 9053 грн - неустойка.

23 листопада 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7689158.

Істотні умови договору: Сума кредиту: 5000 грн; Строк кредитування: 30 днів; Відсоткова ставка: 0,01% в день. Комісія за видачу кредиту: 1260,50 грн.

24.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №24032026/1, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24 березня 2026р. до Договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10 981,50 грн.

Сума заборгованості відповідача за договором №7689158 від 23.11.2025 складає 10981,50 грн, з яких: 2731,50 грн - заборгованість за основною сумою, 8250 грн - сума за пенею.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Інше щодо спору між сторонами законом не встановлено.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно зі ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Із матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , а саме: договори, укладені між первісними кредиторами та відповідачем, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», реєстри боржників, платіжні інструкції по оплаті договорів факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Відповідач не оспорює факт отримання кредитних коштів за вищевказаними кредитними договорами, тому тіло кредиту, несплачене ОСОБА_2 підлягає стягненню

Щодо нарахованих відсотків за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Матеріалами справи підтверджено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися первісними кредиторами відповідно до умов договорів та в межах строку дії договору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах ЗСУ, що підтверджується наступними доказами: довідкою форми 5 від 21.05.2026 р. №1427, відповідно до якої старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ; військовим квитком серії НОМЕР_2 , відповідно до якого відповідач 31.05.2019 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №46-РС від 31.05.2019 року призваний на військову службу за контрактом; посвідченням серія НОМЕР_3 .

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитними договорами, які укладені 17.09.2025, 28.08.2025 та 23.11.2025 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів (неустойки) в особливий період.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, пені, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки та пені.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу було неправомірно нараховано:

неустойку в розмірі 6000 грн за кредитним договором № 1699614 від 17.09.2025, укладеного з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»,

неустойку в розмірі 9053 грн за кредитним договором № 6589193 від 28.08.2025, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів»,

пеню в розмірі 8250 грн за кредитним договором № 7689158 від 23.11.2025, укладеного з ТОВ «Сіроко Фінанс», а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Первісним кредитором - ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту чи за надання кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача за кредитним договором комісії: у розмірі 5110 грн за кредитним договором № 1699614 від 17.09.2025, укладеного з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», також слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 2979 грн 60 коп:

за договором з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» №1699614 від 17.09.2025 складає 515 грн, з яких: 515 грн - заборгованість за основною сумою (5000 грн (тіло) 4485 (сплачено) = 515 грн);

за договором з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» №6589193 від 28.08.2025 складає 2464,60 грн, з яких: 2464,60 грн - заборгованість за основною сумою (4550 грн (тіло) 2085,40 (сплачено) = 2 464,60 грн);

за договором з ТОВ «Сіроко Фінанс» №7689158 від 23.11.2025 складає 0 грн (відповідач сплатив в рахунок погашення боргу 5293, 50грн, тіло кредиту складає 5000 грн).

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 178,40 грн (6,7%).

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, 06 липня 2026 року між відповідачем та адвокатом Скользнєвою В.В. укладено договір про надання правничої допомоги, до якого додано акт здачі-прийняття наданих послуг від 14.07.2026, відповідно до якого адвокатом були надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву на позовну заяву, загальний розмір гонорару становить 8000 гривень, квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 14.07.2026, відповідно до якої адвокатом прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 грн.

Таким чином, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є доведеними.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача були задоволені частково (6,7%), то витрати на оплату професійної правничої допомоги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи з критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на оплату професійної правничої допомоги пропорційно розміру відмовлених позовних вимог у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №1699614 від 17.09.2025 в розмірі 515 грн 00 коп, за Кредитним договором №6589193 від 28.08.2025 в розмірі 2464 грн 60 коп, в загальній сумі 2979 грн 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 178 грн 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішеннязазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область; код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун