Рішення № 139068155, 18.08.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/778/26

Провадження № 2/517/414/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Гончар І.В., за участю секретаря Заболотної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» - адвоката Пархомчук Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» через свого представника адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича звернулося до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 130020 від 03.02.2025 у розмірі 7620,80 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою кредиту 4000,00 грн, заборгованості за процентами 2620,80 грн та заборгованості за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, передбачені пунктом 1.4 договору, 1000,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 130020 в електронній формі, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з його умовами, повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 130020 від 03.02.2025.

Станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становив 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 2620,80 грн заборгованість за процентами та 1000,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, кредит та нараховані проценти не сплачує, у зв`язку з чим заборгованість залишається непогашеною. Ухвалою судді від 21.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

У позовній заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності суд задовольнив.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн. До заяви додано документи на підтвердження понесених витрат.

Представник позивача просив розглянути заяву про розподіл судових витрат без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Судова повістка направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , однак повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до частини сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців, надсилається за адресою їхнього місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

03.02.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 130020 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронній формі.

Відповідно до пункту 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 03.05.2025. Строк дії договору становить 90 днів, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти у розмірі 262,8 % річних, що становить 0,72 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Періодичність сплати процентів кожні 14 днів (пункт 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісію за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії договору та вважаються виконаними в день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 1.5 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є 03.02.2025, датою повернення кредиту 03.05.2025.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договору).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL5550.

Сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волевиявлення відповідача на укладення договору на зазначених умовах.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави або не випливає із суті кредитного договору.

За інформацією, наданою ТОВ «ПрофітГід», 03.02.2025 на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу грошових коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 та платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ «ПрофітГід» здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача.

Платником зазначено ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», код ЄДРПОУ 43174156; номер транзакції 43860-40506-10024; дата та час здійснення переказу 03.02.2025 о 19:34; сума переказу 4000,00 грн; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ; призначення платежу «видача кредиту № 130020».

Номер платіжної картки відповідає реквізитам, зазначеним відповідачем при укладенні кредитного договору.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» прийняло зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 130020 від 03.02.2025 у розмірі 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн основна сума боргу, 2620,80 грн заборгованість за процентами та 1000,00 грн заборгованість за комісією.

Виконання позивачем умов договору факторингу в частині оплати підтверджується платіжними інструкціями № 235 від 22.01.2026, № 236 від 18.02.2026, № 182 від 19.12.2025 та № 211 від 22.01.2026.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 130020 від 03.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 становила 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2620,80 грн заборгованість за процентами та 1000,00 грн заборгованість за комісією.

Таким чином, позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про її прийняття у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, електронний договір, укладений та підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений договором або законом строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статей 10481050, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти за користування нею у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Набуття позивачем права вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу та Реєстром боржників, який є його невід`ємною частиною.

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором підтверджується наявними у справі доказами. Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 7780 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав належні, допустимі та достатні докази на підтвердження укладення кредитного договору, факту надання відповідачу кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору № 130020 від 03.02.2025 чи договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 суду не надано.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн та заборгованість за процентами у розмірі 2620,80 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Як установлено судом, пунктом 1.4 кредитного договору № 130020 від 03.02.2025 передбачено сплату клієнтом комісії у розмірі 25 % від суми фінансового кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення.

Разом із тим наведене положення договору не містить конкретного переліку самостійних послуг, які фактично надаються споживачу за окрему плату, не визначає їх змісту, обсягу та вартості кожної з них, а також не дає можливості встановити, які саме дії кредитодавця мають окрему споживчу цінність для відповідача.

Надання кредиту, ведення обліку кредитної заборгованості, здійснення контролю за виконанням позичальником умов кредитного договору та інші дії, безпосередньо пов`язані з виконанням кредитодавцем своїх договірних обов`язків, самі по собі не є окремими послугами, замовленими споживачем, за які може встановлюватися додаткова плата.

При цьому позивач не надав суду доказів того, що первісним кредитором відповідачу фактично надавалися будь-які окремі послуги, передбачені пунктом 1.4 кредитного договору, які мали б самостійну споживчу цінність та не були б складовою виконання кредитодавцем своїх обов`язків за кредитним договором.

Саме по собі включення до тексту кредитного договору умови про сплату комісії та відображення відповідної суми у розрахунку заборгованості не підтверджує факту надання таких послуг і не є достатньою правовою підставою для стягнення з позичальника відповідної суми.

Аналогічний правовий підхід щодо недопустимості стягнення комісій за дії, які становлять зміст кредитних правовідносин та не є самостійними послугами для споживача, викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6620,80 грн, з яких 4000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 2620,80 грн заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3454 від 22.06.2026.

Оскільки позов задоволено частково на 86,88 % від заявленого розміру майнових вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2313,04 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінки сторін під час розгляду справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, укладений між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та АБ «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019, акт про отримання правової допомоги від 03.08.2026, рахунок на оплату № 03.08.2026-81 від 03.08.2026 та платіжну інструкцію № 5066 від 03.08.2026.

Згідно з актом вартість наданих послуг становить 15500,00 грн, з яких: 1500,00 грн за зустріч та консультацію щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості; 9000,00 грн за складення та подання до суду позовної заяви, підготовку доказів і додатків до позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики; 4500,00 грн за інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу справи; 500,00 грн канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції.

Факт фактичного понесення позивачем витрат у зазначеному розмірі підтверджується платіжною інструкцією № 5066 від 03.08.2026.

Разом із тим факт понесення витрат у певному розмірі сам по собі не є безумовною підставою для їх стягнення з іншої сторони у повному обсязі.

При визначенні суми витрат, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача, суд враховує характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг доказової бази, складність справи, спосіб її розгляду та фактичний обсяг правничої допомоги, необхідної для розгляду справи.

Ця справа є малозначною та незначної складності, стосується типового спору про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач відзиву на позов не подавав, у судовому засіданні участі не брав, доказів чи заперечень проти позову не подавав.

Матеріали справи не містять значного обсягу доказів, які потребували б тривалого збирання, складного правового аналізу чи значних часових витрат. Основний обсяг роботи адвоката становив підготовку позовної заяви та формування доказів на підтвердження укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, переходу права вимоги та розміру заборгованості.

При цьому зазначені в акті роботи щодо аналізу судової практики, підготовки додатків до позовної заяви, а також моніторингу судової справи та Єдиного державного реєстру судових рішень не можуть оцінюватися ізольовано від основної роботи зі складання позовної заяви та ведення справи. Крім того, у матеріалах справи відсутні інші процесуальні документи, які свідчили б про виконання адвокатом значного обсягу додаткової процесуальної роботи, що могла б обумовити заявлений розмір витрат.

Суд також враховує, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у 15500,00 грн є істотним у співвідношенні з ціною позову 7620,80 грн та перевищує її більш ніж удвічі.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що під час розподілу судових витрат суд має оцінювати їх реальність, необхідність та розумність, а також пропорційність до предмета спору з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому суд не втручається у договірні відносини між позивачем та його адвокатом і не визначає розмір гонорару, погодженого сторонами договору про надання правничої допомоги. Суд вирішує виключно питання про те, яка частина фактично понесених витрат є обґрунтованою та підлягає компенсації іншою стороною відповідно до критеріїв, установлених процесуальним законом.

З огляду на незначну складність справи, її типовий характер, ціну позову, обсяг фактично виконаної роботи, відсутність складних процесуальних питань, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та необхідність дотримання принципів розумності, обґрунтованості й пропорційності суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн є справедливими, розумними та співмірними з предметом спору.

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн.

У решті вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 627, 629, 638, 10481050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 7781, 89, 128, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561872, юридична адреса: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 130020 від 03.02.2025 у розмірі 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2313 (дві тисячі триста тринадцять) грн 04 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в порядку та строки, встановлені статтями 284287 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ірина ГОНЧАР