Ухвала суду № 139067992, 17.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17419/24

Провадження №1-кп/522/1761/26

УХВАЛА

13 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №42023164690000030 від 06.07.2023 року та №42024164690000013 від 02.02.2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент вчинення злочину), у військовому званні «полковник», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №42023164690000030 від 06.07.2023 року та №42024164690000013 від 02.02.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На теперішній час відносно обвинуваченого ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких закінчується 15.03.2026 року.

У судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку зі сплатою застави та існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , при цьому потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_3 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом; майновим станом обвинуваченого, який надає йому можливість забезпечити своє існування в умовах переховування.

Ризик незаконного впливу на свідків та спеціаліста прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є його колишніми підлеглими за часів проходження ним служби на посадах районних військкоматів м. Одеси та перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_3 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтував міцними робочими та позаробочими зв`язками обвинуваченого з працівниками державних, правоохоронних та контролюючих органів місцевого та загальнодержавного рівня, органів місцевого самоврядування, які можуть бути використані ОСОБА_3 для впливу на наслідки судового розгляду кримінального провадження.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується, прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3 також є підсудним у декількох кримінальних провадженнях №42023164110000003 від 26.04.2023 року за ст. 368-5 КК України, №42023164690000030 від 06.07.2023 року за ч. 4 ст.358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, №6202300000000803 від 18.09.2023 року за ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 209 КК України, що вказує на те, що він може скоїти інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з наведеним, з метою здійснення дієвого контролю за поведінкою ОСОБА_3 та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень, ураховуючи відомості про особу обвинуваченого, характер вчинених кримінальних правопорушень, просив продовжити строк дії раніше визначених обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники щодо клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов`язків заперечували.

Захисник ОСОБА_5 подала до суду клопотання в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на те, що встановлений розмір застави фактично не відповідає реальному рівню ризиків у цьому кримінальному провадженні, просила клопотання про продовження дії обов`язків повернути прокурору у зв`язку з його необґрунтованістю. Крім того, просила повернути заставодавцям пропорційно внесені ними грошові кошти на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2025 року.

Захисник ОСОБА_8 надала до суду клопотання про повернення заставодавцю Адвокатському об`єднанню «ГРЕЙН» (код ЄДРПОУ 39689113) заставу у розмірі 2 000 000 грн., які були внесені за ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року.

Захисник ОСОБА_6 подав суду клопотання про скасування окремих додаткових обов`язків, зокрема, обов`язку не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання, оскільки ОСОБА_3 у грудні 2025 року прийнятий на посаду експедитора у ТОВ «Атолло Гранум» та йому з метою виконання службових обов`язків необхідно пересуватись по всій території України.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту та просив залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави та продовжити відносно обвинуваченого строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України та враховані слідчим суддею при обранні відносно ОСОБА_3 відповідного запобіжного заходу, не зменшилися.

Розглянувши клопотання прокурора, сторони захисту, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження в рамках заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід, або продовжити строк дії раніше визначених обов`язків лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу або обмежувальних заходів, які покладаються на обвинуваченого одночасно з ним.

Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року відносно ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави для забезпечення виконання обов`язків визначених КПК України, у розмірі 14670 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44420760,00 грн. та покладенням таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

26.09.2025 року за ОСОБА_3 була внесена застава у розмірі 44420760,00 грн.

На теперішній час відносно ОСОБА_3 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 44420760,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2026 року було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 та скасовано обвинуваченому ОСОБА_3 обов`язок носити електронний засіб контролю, покладений на нього ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року.

Згідно з об`єднаними обвинувальними актами ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, за ступенем тяжкості три з яких (ч. 1 ст. 114-1,ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст.409 КК України) належать до тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; можливість накопичення фінансових ресурсів за тривалий період перебування на вище вказаній посаді.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє на теперішній час.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд, ураховуючи, що ОСОБА_3 звільнено з військової служби за станом здоров`я, не виключає можливість здійснювати перетину ним кордону навіть в умовах воєнного стану.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Однак, ураховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта.

Прокурор у клопотанні покликався на авторитет та зв`язки, набуті ОСОБА_3 під час проходження ним служби на посадах районних військкоматів м. Одеси, перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та його взаємозв`язок із свідками, більшість з яких є його колишніми підлеглими, що надає обвинуваченому потенційну можливість впливати на цих осіб.

Безумовно, отримані в силу службової діяльності стосунки наведеного характеру або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.

Крім того, важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування, а отже у суду існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, у суду існує достатньо підстав вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вдатись до впливу на свідків та інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також, на думку суду, на теперішній час існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що обвинувачений є підсудним у інших кримінальних провадженнях та може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на необхідність отримання джерела доходів.

При цьому, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.

Тобто, запобіжний захід може бути зміненим чи скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я підозрюваного тощо).

Тож у клопотанні про зміну запобіжного заходу мають бути зазначені нові суттєві обставини, підтверджені відповідними доказами, які не були предметом розгляду при застосуванні/зміні/продовженні запобіжного заходу.

Як вбачається з тексту клопотання та що підтвердила сторона захисту в судовому засіданні, підставою для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу є сукупність, зокрема таких обставин як зниження рівня встановлених ризиків.

При вирішенні питання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, слідчим суддею в повній мірі надавалася правова оцінка наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім вище вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 358 КК України, обставинам можливого вчинення таких кримінальних правопорушень, характеризуючим підозрюваного даним, ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту про те, що ризики відпали, а підозрюваний ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, також досліджувались та враховувались слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про зміну відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді застави, не було встановлено обставин, які б вказували на відсутність або зменшення ризиків, встановлених при застосуванні та продовженні запобіжного заходу відносно нього, беручи до уваги, що застосований запобіжний захід у повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та, таким чином, забезпечив досягнення мети застосування такого запобіжного заходу.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вищевказане клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

Щодо клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в частині повернення заставодавцям грошових коштів внесених за обвинуваченого ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК України, поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни.

Так, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов`язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (ч.ч. 8, 10 ст. 182 КПК). При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави вона звертається в дохід держави, відповідне питання вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ч .9 ст. 182 КПК).

Таким чином, системний аналіз наведених норм кримінального процесуального закону свідчить, що застава є безстроковим запобіжним заходом та повертається лише у таких видках:

- зміна запобіжного заходу на менш суворий;

- вироком, якщо обвинувачений, засуджений не порушував покладені на нього обов`язки (в разі порушення таких, застава звертається в дохід держави) або якщо заставу не було звернуто в дохід держави на виконання вироку в частині майнових стягнень;

- закриття кримінального провадження.

У випадку, що розглядається судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року відносно ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави для забезпечення виконання обов`язків визначених КПК України, у розмірі 14670 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44420760,00 грн. та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Станом на день розгляду клопотання сторони захисту судове провадження відносно ОСОБА_3 перебуває на стадії судового розгляду і остаточне рішення судом ще не прийнято, отже у суду відсутні підстави вирішувати питання повернення застави. ОСОБА_3 , перебуваючи під заставою не порушує покладені на нього обов`язки, тому у суду також відсутні підстави вирішувати питання звернення застави в дохід держави та зміни запобіжного заходу на більш суворий.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що клопотання про повернення застави є передчасним та таким, що суперечить меті застосування запобіжного заходу, зокрема меті застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді застави, яка полягає у забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, оскільки розгляд справи не закінчено, остаточне рішення у справі не прийнято, а тому такі клопотання не підлягають задоволенню.

Суд також вважає, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , незважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, тому дійшов висновку про те, що на даний час продовження відносно ОСОБА_3 обов`язку не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання є неспівмірним, тим завданням кримінального провадження, які встановлені у ст. 2 КПК України, відтак подане клопотання сторони захисту підлягає задоволенню.

З урахуванням наведених мотивів, а також з огляду на те, що обов`язки, строк дії яких просив продовжити прокурор, не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого ОСОБА_3 , клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 131, 132, 176-178, 182, 194, 199, 201, 369, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та повернення застави, відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення застави, відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про скасування обов`язку не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання, задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2 (два) місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Скасувати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання, покладений на нього ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2025 року.

Обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , до 13.10.2026 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України.

Повний текст ухвали складено та проголошено 17.08.2026 року о 12 год. 55 хв.

Суддя ОСОБА_1