Рішення № 139067379, 10.08.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

10 серпня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2532/26 Провадження № 2/501/2172/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретаря судових засідань - Рябцевої Ю.С.

номер справи № 501/2532/26 провадження 2/501/2172/26

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за позовною заявою позивача: ОСОБА_1 до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» предмет та підстава позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад обставин правовідносин. Позиція позивача та відповідача.

2 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області з вищевказаним позовом.

Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що з 01 лютого 2023 року 2016 року по 30 квітня 2026 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем , працював за сумісництвом на посаді начальника зміни. 30 квітня 2026 року трудові відносини були припинені за угодою сторін.

Під час трудових відносин йому була нарахована, проте не виплачена заробітна плата у розмірі 118 409.34 грн. Тому він вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права та проситься суд з відповідача стягнути нараховану, та не виплачену заробітна плата у розмірі 118 409.34 грн .та судові витрати ,також просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

В судове засідання позивач не з`явився з позовної заяви вбачається що розгляд справи просить проводити за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про слухання справи повідомлений належним чином , поважної причини неявки суду не повідомив.

Процесуальні дії

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач не з`явився з позовної заяви вбачається що просить розгляд справи проводити за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про слухання справи повідомлений належним чином , поважної причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву не скористався.

Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.

Судова повістка у відповідності до п. 1 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається юридичним особам та фізичним особам -підприємцям, за адресою їх місцезнаходження (місця проживання) що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань .

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду .

Згідно ч.10 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцем знаходження її представництва , філії якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю( а.с.31).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису за приписами п. 11 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання повідомлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 295 червня 2026 року ( а.с. 23-24,32).

Окрім того, повідомлення відповідача про розгляд справи 04 серпня 2026 року відбувся на веб сайті судової влади 29 червня 2026 року (а.с. 34), відповідно до положень ст. ст. 128, 131 Цивільного процесуального кодексу України .

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст.ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідчин ості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Зі згоди позивача (представника) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах

заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Наказом 154-3В від 30 квітня 2026 року трудові відносини між ОСОБА_1 який працював начальником зміни та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» , припинені за угодою сторін

( а.с.8).

З довідки про нарахування заробітної плати виданої ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» ОСОБА_1 вбачається наявність нарахованої та не виплаченої заробітної плати за лютий 2026 року по квітень 2026 року у розмірі 118 409.34 грн. ( а.с.9 ).

Заробітна плата на день звільнення та звернення до суду не виплачена, розрахунок при звільненні з позивачем не проведено.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

За змістом ст. 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Таким чином саме на відповідачу лежить обов`язок довести, що заборгованість по заробітній платі відсутня, а не позивачу доводити порушення його права на заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно довідки виданої позивачу, відповідачем на час звільнення заборгованість з нарахованої та не виплаченої заробітної плати становить 118403.34 грн. , зазначено що заборгованість є безспірною.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком, Суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.117 України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, при затримці розрахунку при звільненні роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Згідно зі статтями 115, 116 Кодексу законів про працю України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуванної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

При цьому, Суд зауважує на позиції Верховного Суду по застосуванню ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, відшкодування, передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тому визначений у ст. 117 Кодексу законів про працю України період, за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не зобов`язує суд визначати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах максимального розміру середнього заробітку (за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців), а лише встановлює найвищу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні може бути визначений у сумі меншій, ніж за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, яке передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Як стверджував позивач, та не спростовано відповідачем, у день звільнення позивача не було проведено розрахунок, а саме - не виплачена заробітна плата з лютого 2026 року до дня звільнення.

Згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100 ( далі по тексту Постанова №100). Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до пп. б) п. 4 Постанови № 100 до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов`язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов`язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо) ст. ст. 44, 83, 120, 121,125 116 Кодексу законів про працю України. Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п. 3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Тобто, всі виплати втому числі одноразові які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в праці; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії ; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.

Відповідно пп. а) п. 4 Постанови №100 до розрахунку не включаються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку під час звільнення, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного Банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

На квітень 2026 року згідно відкритих сайтів Національного Банку України облікова ставка становить 15,0% річних (затверджена рішенням Правління Національного Банку України від 30 липня 2026 року). Від цієї базової ставки безпосередньо залежить вартість кредитних ресурсів в країні.

Позивач власного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку Суду не надав. При цьому, вказаний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховано без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Так, відповідно до бухгалтерських довідок за березень та квітень місяці 2026 року середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає: березень 2026 року - 46822.13 грн. квітень 2026 року - 75984.89 грн. Середньо місячна заробітна плата складає:46822.13 + 75984.89 =93644.26

Загальна кількість робочих днів у березні , квітні 2026 року складає 44 робочих дні. Середня кількість робочих змін складає 22 (44:2). середньоденний заробіток працівника складає: 93644.26: 22:2= 2128.27 грн.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 30 квітня 20276 року по 07 серпня 2026 року становить 71 день 2026р. Середній заробіток за час затримки розрахунку становить :з 30 квітня 2026 року по 07 серпня 2026 року складає; 71 х 2128.27 = 151 107.17 грн.

Враховуючи заборгованість 118409.34 грн. розмір облікової ставки Національного Банку України час затримки 15.5 % , Суд вважає можливим стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 73 413.79 грн.( 118409.34 х 15.%/100 х 4 місяці прострочення)=73413.79 грн. що на думку Суду буде спів мірним з заявленими вимогами.

Протилежного відповідачем суду не надано, в судовому зсіданні не встановлено.

Висновок суду.

Оцінивши надані доказу у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню.

Судові витрати.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням задоволення позову та звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України , ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 94, 116, 233, 235 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, Суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» код ЄДРПОУ 39611492 , адреса: проспект Миру буд. 21 м. Чорноморську 68001 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 нараховану та невиплачену при звільненні заробітну плату в розмірі 118 409.34 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» код ЄДРПОУ 39611492 , адреса: проспект Миру буд. 21 м. Чорноморську 68001 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 73413.79 грн. з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх стягненні.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» код ЄДРПОУ 39611492 адреса: проспект Миру буд. 21 м. Чорноморську 68001 в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2026 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» код ЄДРПОУ 39611492 проспект Миру буд. 21 м. Чорноморську 68001.

Головуючий