Рішення № 139067284, 29.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2108/26

Провадження № 2/496/2709/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Буран В.М.,

за участю: секретаря Бойчук Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільний позов ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.12.2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн. та зобов`язався повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом.

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 17000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12000,00 грн. заборгованість за відсотками.

01.09.2025 р. між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20191230 від 27.12.2021 року в сумі 17000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12000,00 грн. заборгованість за відсотками.

Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

З врахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 17000,00 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В прохальній частині позовної заяви представника позивача зазначив, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляд справи просить провести без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.6).

Відповідач у судове засідання не з`явився, викликався до суду судовою повісткою на адресу яка вказана в справі, але до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній» (а.с.17).

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).

Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки відповідач не подав до суду відзив на позов.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2021 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 904916) уклали договір

№20191230, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн. (п. 3.1 договору) на строк 30 календарних днів (з 27.12.2021 по 26.01.2022) зі сплатою процентів за пільговою процентною ставкою 2% та на 60 календарних днів (з 27.01.2022 по 27.03.2022) зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 3% (п. 3.2 договору), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. Нарахування процентів за кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту (п. 5.8 договору).

За змістом п. 4.1 договору № 20191230 видача кредиту проводилася протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням платіжної картки, вказаної в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов`язалася повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 27.03.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс».

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №20191230 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251021113317 від 21-10-2025 року, адресованому ТОВ «ФК «Ірбіс», вбачається, успішне зарахування 27.12.2021 10:55:28 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 127548111, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 .

Згідно з наданим ТОВ «ФК «Ірбіс» розрахунком, станом на 01.09.2025 р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 17000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

Відповідно до п. 7.3.6 договору, ТОВ «ФК «Ірбіс» має право передати/переуступити/відступити свої права/права вимоги за цим договором іншій особі у будь-який час без згоди/попередньої згоди клієнта на це.

01.09.2025 р. між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 р., ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20191230 в сумі 17000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика» за договором № 20191230.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Під час розгляду справи суд установив, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс» уклали договір № 20191230, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн., а остання зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, розмір яких визначений договором.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «ФК «Ірбіс» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем договорі № 20191230 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

У подальшому позивач ТОВ «ФК «Позика» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 20191230.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитні кошти та проценти за користування ним, внаслідок чого виникла заборгованість за договором № 20191230 в розмірі 17000,00 грн.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Вказані обставини відповідач не спростував, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надав.

Отже, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором № 20191230 у повному обсязі.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позову в сумі 2662,40 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позицій.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зазначене викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень.

На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 20191230 від 27.12.2021 року у розмірі 17 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості 13 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 2-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість 13 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки 6 суддів. Станом на перше півріччя 2026 р. у провадженні судді перебуває 1585 справ.

Суддя В.М. Буран