Ухвала суду № 139066347, 14.08.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/17908/26

Провадження № 1-кс/686/8146/26

УХВАЛА

14 серпня 2026 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Хмельницькому клопотання заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12026240000000332, -

встановив:

12.08.2026 року до слідчого судді надійшло клопотання заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про накладення арешту із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування,на об`єкти (речові докази), що вилучені 11.08.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме на мобільний телефон «Iphone 15 ProMax» ІМЕІ НОМЕР_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився. У клопотанні прокурора міститься прохання про розгляд клопотання без участі ініціатора та фактичного володільця.

Власник майна, на яке прокурор просить накласти арешт в судове засідання не викликався, на підставі ч.2 ст.172 КПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України передбачено, що неприбуття слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на ці положення закону, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання у відсутності прокурора та власника майна.

Дослідивши наявні матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню із наступних підстав.

Слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026240000000332 від 12.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Відомості про вчинення вказаного кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви потерпілого ОСОБА_5 від 12.06.2026.

В ході досудового розслідування встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникли цивільно-правові відносини, пов`язані з виконанням договору позики від 02.01.2023, відповідно до якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 у позику грошові кошти в сумі 20 000 000 гривень. Надалі, 28.02.2024 для забезпечення виконання зобов`язань сторони додатково уклали договір застави, предметом якого була частка у статутному капіталі ТОВ «Бізнес Еквіпментс Україна». У зв`язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов`язань за договором позики ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду міста Києва, рішенням якого від 12.05.2025 у справі №910/14389/24 позов було задоволено та звернуто стягнення на предмет застави шляхом переходу до ОСОБА_5 права власності на частку у статутному капіталі товариства.

Надалі, 02.06.2026 близько 09:00 год. у АДРЕСА_2 група військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, до складу якої входили ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , прибули на автомобілях марки «Mercedes» з номерними знаками військового зразка на чорному фоні « НОМЕР_3 » та « НОМЕР_4 » до місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . Зупинивши ОСОБА_5 , який рухався до власного автомобіля, вказані особи, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, примусили його сісти до салону автомобіля з номерним знаком « НОМЕР_4 », повідомивши, що він повинен підписати певні документи у нотаріуса.

Цього ж дня, близько 13:00 год. вказані особи доставили ОСОБА_5 до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_11 , розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Шевченка, 3. Після входу до приміщення нотаріальної контори потерпілий побачив невідому йому особу жіночої статі, якою виявилась ОСОБА_12 (діючий адвокат). Під час підготовки до вчинення нотаріальних дій приватний нотаріус ОСОБА_11 повідомила про необхідність пред`явлення ОСОБА_5 паспорта громадянина України. У зв`язку з цим, за вказівкою осіб, які супроводжували потерпілого, останній зі свого мобільного телефону зателефонував своїй дівчині ОСОБА_13 та попросив організувати доставлення його паспорта до м. Хмельницького.

У подальшому паспорт потерпілого до м. Хмельницького доставив водій таксі ОСОБА_14 .

Після чого ОСОБА_5 під примусом повторно завели до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_11 , де, продовжуючи висловлювати погрози застосування фізичного насильства, змусили підписати заздалегідь підготовлені документи. При цьому ОСОБА_5 не було повідомлено їхній зміст та не надано можливості ознайомитися з ними до підписання. При цьому, ОСОБА_12 у офісі нотаріуса була відсутня.

Як встановлено під час досудового розслідування, серед підписаних ОСОБА_5 документів були заяви про припинення повноважень його представників та адвокатів, заява про відмову від позову у господарській справі №910/14389/24, а також заяви, відповідно до яких він зазначив, що не укладав договір позики, не передавав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 20 000 000 гривень, не укладав договір застави корпоративних прав та не перебував із ОСОБА_6 у будь-яких правовідносинах.

Після завершення оформлення документів військовослужбовці та ОСОБА_5 , який перебував під їхнім супроводом, прибули до іншого місця у м. Хмельницькому, де повторно зустрілися з ОСОБА_12 . Під час цієї зустрічі один із військовослужбовців передав ОСОБА_12 грошові кошти.

Надалі, військовослужбовці повезли ОСОБА_5 у напрямку м. Тернополя. Під час руху один із учасників, який назвався «Румином», повідомив потерпілому номер телефону НОМЕР_5 , вказавши, що у разі виникнення будь-яких питань він повинен підтримувати зв`язок виключно за цим номером. Після прибуття до м. Тернополя потерпілого висадили неподалік місця проживання.

09.06.2026 о 21:02 на мобільний телефон ОСОБА_5 з абонентського номера НОМЕР_6 зателефонував невідомий чоловік, який представився адвокатом та повідомив про необхідність виготовлення нових кваліфікованих електронних підписів, а також передачі йому носія кваліфікованого електронного підпису та паролів доступу. Під час досудового розслідування встановлено, що вказаний абонентський номер використовує ОСОБА_15 , який є діючим адвокатом.

11.08.2026, в період часу з 08 год. 21 хв. по 08 год. 51 хв., на підставі ухвали слідчого судді, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено мобільний телефон, що належить ОСОБА_4 мобільний телефон «Iphone 15 ProMax» ІМЕІ НОМЕР_1 .

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією

у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_16 від 11.08.2026вказані об`єкти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вказані речі є матеріальними об`єктами, які, зберегли на собі характерні для даного кримінального правопорушення сліди, являються предметом кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ вчинення кримінального правопорушення, характеризують подію кримінального правопорушення загалом та надають обставини, що підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

За ч. 2 цієї ж статті, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені в клопотанні речі, відповідають критеріям речових доказів відповідно до положень ст.98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр уважати, що указана річ зберегла на собі сліди кримінального правопорушення, а отже може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також для проведення відповідних судових експертиз.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст.170-173, 372 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування,на об`єкти (речові докази), що вилучені 11.08.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме на мобільний телефон «Iphone 15 ProMax» ІМЕІ НОМЕР_1 .

Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення; якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя