Рішення № 139066034, 14.08.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 557/60/26

Провадження № 2/669/359/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Юрчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через свого представника адвоката Усенка М.І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому представник просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 08 липня 2020 року № 2623341 в загальній сумі 49200 грн.

Крім цього, представник просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 08 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі по тексту - ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2623341.

Згідно умов вищевказаного кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачеві грошові кошти в сумі 15000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов`язки.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак останній не виконав належним чином умов кредитного договору.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 49200 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн та заборгованість за відсотками 34200 грн.

Також, представник вказав, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 липня 2020 року № 2623341.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, просив суд стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року справу було передано за підсудністю до Білогірського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився, проте 08 червня 2026 року його представник адвокат Мороз Л.С. подала відзив (Вх. № 2165/26/вх), в якому зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та підлягають відмові у повному обсязі. Зокрема, позивач не надав первинних бухгалтерських документів чи виписок по картковому рахунку на підтвердження фактичної видачі кредиту відповідачу, а також не довів належними доказами факт відступлення права вимоги, оскільки надана платіжна інструкція не покриває загальну суму заборгованості за договором факторингу.

Крім того, проценти за користування кредитом нараховані поза межами 30-денного строку кредитування, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, а заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн є необґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи.

Також, у відповіді на заперечення на відзив від 17 липня 2026 року (Вх. №2704/26вх) зазначив, що аргументи позивача є безпідставними, оскільки надана довідка ТОВ «Вей Фор Пей» не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує перерахування коштів саме відповідачу, а відсутність банківських виписок унеможливлює підтвердження заборгованості. Крім того, позивач не надав доказів повної оплати договору факторингу, що свідчить про недоведеність факту відступлення права вимоги за конкретним кредитним договором відповідача.

Також відповідач наголосив, що нарахування процентів поза межами 30-денного строку кредитування суперечить сталій практиці Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості нарахування процентів за «користування кредитом» після закінчення строку дії договору. Разом із цим, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, проте 13 липня 2026 року (Вх. № 2615/26/вх) подав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позову та вказав, що заперечення Відповідача є безпідставними. На підтвердження перерахування 15000 грн надано довідку платіжного провайдера «Вей Фор Пей», оскільки фінансові установи не є банками й не формують банківських виписок, а номер картки частково замасковано згідно з вимогами НБУ та стандарту PCI DSS. Право вимоги підтверджене договором відступлення № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року та завіреним витягом із реєстру (надання повного реєстру порушило б банківську таємницю інших осіб), а сума в платіжній інструкції (1,63 млн грн) є договірною ціною купівлі всього портфеля боргів.

Нарахування процентів за стандартною ставкою 1,90% на день позивач вважає правомірним, оскільки відповідач порушив 30-денний строк повернення кредиту й втратив право на знижену ставку (1,33%), а власного контррозрахунку не надав. Витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн позивач вважає співмірними, підтвердженими актами та договором з АО «Апологет», і просить суд розглянути справу за відсутності свого представника та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 серпня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 2623341, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М674917».

Згідно Договору сума кредиту становить 15000 грн, що надається на 30 днів; процентна ставка фіксована.

Згідно з п. 1.5.2. стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 кредитного договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. п. 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки…. та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до п. 1.5.1. знижена процентна ставка 1,33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 15000 грн шляхом переказу коштів на його платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фей Фор Пей» від 16 грудня 2026 року № 6513-ВП та довідкою наданою АТ КБ «Приват Банк» від 01 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260526/27117-БТ, однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 липня 2020 року № 2623341.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за договором про споживчий кредит від 08 серпня 2020 року № 2623341 не виконав, внаслідок чого станом на день укладення договору факторингу, відповідно до витягу з реєстру боржників до даного договору, за ним утворилась заборгованість в розмірі 49200 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за даним договором загальна сума заборгованості становить 49200 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн та заборгованість за відсотками 34200 грн.

Також, 12 січня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачеві претензію про виконання зобов`язання сплатити кредитну заборгованість в сумі 49200 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аргументи позивача про те, що довідка ТОВ «Вей Фор Пей» є достатнім первинним документом, а виписка з рахунку не потрібна, є юридично неспроможними та спростовуються усталеною судовою практикою.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Доказами, які можуть підтверджувати факт видачі кредиту, наявність заборгованості та її розмір, є виключно первинні бухгалтерські документи, зокрема виписка по картковому/особовому рахунку боржника.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, зазначивши, що саме виписка по рахунку є належним доказом руху коштів та використання кредитних коштів відповідачами, яка підлягає дослідженню судом у сукупності з іншими доказами.

Надана Позивачем Довідка ТОВ «Вей Фор Пей» від 16 грудня 2025 року № 6513-ВП є лише інформаційним повідомленням еквайра/провайдера та не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вона не фіксує зарахування коштів безпосередньо на банківський рахунок відповідача та відкриття такого рахунку.

Однак, довідкою, наданою АТ КБ «Приват Банк» від 01 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260526/27117-БТ підтверджується зарахування коштів на картку відповідача.

Також, заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування процентів поза межами 30-денного строку кредитування є безпідставними та спростовуються самими умовами Договору.

Так, відповідно до п. 1.5.1 Договору пільгова/знижена процентна ставка у розмірі 1,33% в день застосовується виключно у разі повного погашення заборгованості у межах строку надання кредиту або протягом 3 календарних днів після його закінчення.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань у визначений строк не виконав та борг не повернув, він втратив право на застосування зниженої ставки.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту та застосовується у разі невиконання умов п. 1.5.1, а також у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення такого прострочення.

Таким чином, позивач здійснював нарахування процентів за стандартною ставкою 1,90% в день чітко у межах 90 днів прострочення, що повністю відповідає приписам п. 1.5.2 Договору, під яким ОСОБА_1 особисто поставив свій електронний підпис. Нараховані проценти за цей період є погодженим сторонами розміром плати за користування кредитом у разі його прострочення, а отже, підлягають стягненню в повному обсязі.

На підставі викладеного суд вважає, що кредитний договір від 08 серпня 2020 року № 2623341, підписаний ОСОБА_1 , за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, товариство виконало умови договору та надало позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

На час розгляду справи в суді відповідач простроченої кредитної заборгованості не сплатив та не надав доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов`язань, взятих перед позивачем.

Суд, оцінивши та дослідивши матеріали справи, а також надані суду докази, вважає, що позов про стягнення із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2020 року № 2623341, в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 15000 грн слід задовольнити.

Щодо заборгованості відповідача за відсотками за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

При дослідженні судом розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 07 березня 2025 року, встановлено, що він відповідає погодженим між сторонами умовам кредитування, зокрема з урахування погодженої відсоткової ставки та строку дії договору.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 за аналогічних правовідносин і умов кредитного договору цього ж кредитора з іншим позивальником

Таким чином, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача процентів і встановлення їх в сумі 15000 грн, що буде відповідати розміру тіла кредиту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позов заявлено з ціною 49200 грн, а задоволено на суму 30000 грн, тобто на 60,98 %.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1623,41 грн сплаченого судового збору, сплата яких належним чином підтверджується платіжною інструкцією від 16 січня 2026 року № 3174.

Також, в силу положень ст. 137 ЦПК України, з останнього на користь позивача підлягають стягненню заявлені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 4878,05 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, актом наданих послуг № 1394 від 12 січня 2026 року, детальним описом наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12 січня 2026 року, ордером про надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року та довіреністю від 14 липня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 08 липня 2020 року № 2623341 в розмірі 30000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн та заборгованість за відсотками 15000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1623 гривні 41 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4878 гривень 05 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Білогірським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачкою подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівська обл., 79000;

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ