Рішення № 139065733, 12.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3737/25

2/583/65/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Мальченко Денис Володимирович, до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» про стягнення невиплаченої орендної плати та пені за договором оренди землі,

в с т а н о в и в:

22.08.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» про стягнення невиплаченої орендної плати та пені за договором оренди землі та розірвання договору оренди, згідно з яким просить:

- стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, у розмірі 1366765,40 грн (один мільйон триста шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят пять гривень 40 копійок) з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків та платежів, з них: 20338,60 грн - сума несплаченої орендної плати за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки з проведеною індексацією; 1346426,80 грн - сума пені за 2024 рік згідно з п. 14 договору оренди землі;

- розірвати договір оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, укладений між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР».

Позовні вимоги мотивує тим, що 23.02.2016 між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР» укладено Договір оренди землі від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915. Право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано 18.10.2016 за №17058082. 25.02.2019 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5920355500:01:001:1915. Підставою набуття права власності на вказану земельну ділянку є договір дарування земельної ділянки від 25.02.2019, посвідчений державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори зареєстрований в реєстрі за № 422.

Посилаючись на п. 40 договору оренди земельної ділянки (відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору) та положення земельного законодавства, представник позивача зазначає, що оскільки новий власник земельної ділянки прийняв права та обов`яки орендодавця, він має право вимагати сплати орендної плати згідно з умовами договору, укладеного з попереднім власником. Це право переходить до нового власника автоматично разом з правом власності на земельну ділянку, незалежно від внесення змін до договору оренди. У разі виникнення заборгованості з орендної плати новий власник може вимагати її погашення, зокрема, через суд.

Спір виник внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати згідно договору оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 5920355500:01:001:1915. 17.07.2025 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за орендною платою, однак останнім проігноровано вказану вимогу.

У зв`язку з наведеним представник позивача звернувся до суду з даним позовом, у якому наводить розрахунок заборгованості відповідача по виплаті орендної плати за 2019-2024 роки, згідно з яким загальний розмір орендної плати з урахуванням індексації за вказаний період становить 20338,60 грн (2663,42 грн (2019 рік) + 3310,07 грн (2020 рік) + 3468,43 грн (2021 рік) + 3971,69 грн (2022 рік) + 3246,23 грн (2023 рік) + 3678,76 грн (2024 рік)).

Крім того, відповідно до п. 14 договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі несплаченої суми за кожен день прострочення. Представник позивача вважає за необхідне нарахувати пеню за 2024 рік (орендна плата становила 3678,76 грн). Згідно з наданим представником позивача розрахунком загальний розмір пені становить 1346426,80 грн (3678,76 грн х 366 днів).

Також представник позивача зазначає, що неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання такого договору, у зв`язку з чим заявляє вимогу про розірвання договору оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, укладений між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР».

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Соколової Н.О. від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.09.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій зазначає, що 02.09.2025 (після відкриття провадження у справі) позивач ОСОБА_1 отримав на банківську картку грошові кошти від Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "ПІОНЕР" у загальному розмірі 74730,82 грн з наступним призначенням: «орендна плата за земельні паї згідно договору за 2021» (13178,84 грн); «орендна плата за земельні паї згідно договору за 2022» (13/ 178,84 грн); «орендна плата за земельні паї згідно договору за 2023» (14381,46 грн); «орендна плата за земельні паї згідно договору за 2024» (16786,70 грн); «орендна плата за земельні паї згідно договору за 2025» (17204,98 грн). При цьому представник позивача повідомляє, що в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває справа № 583/3736/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "ПІОНЕР" про стягнення орендної плати, пені, розірвання договору оренди щодо іншої земельної ділянки кадастровий номер 5920355500:01:001:1916.

Таким чином, представник позивача вважає, що відповідач частково погасив заборгованість по орендній платі за 2021-2024 роки та наперед сплатив орендну плату за 2025 рік. Водночас, орендна плата за одну земельну ділянку сплачена в більшому розмірі, ніж передбачена договором та заявлена в позові з урахуванням індексації. Так, заявлений у позові розмір орендної плати за 2021-2025 роки становить 14365,11 грн, а відповідачем за вказаний період сплачено грошові кошти в розмірі по 28762,92 грн за кожну земельну ділянку (кадастровий номер 5920355500:01:001:1915 та кадастровий номер 5920355500:01:001:1916). Оскільки відповідач не висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог, представник позивача вважає, що сплачені кошти понад суми орендної плати є частковим погашенням пені та наводить відповідний розрахунок. У зв`язку з викладеним просить зменшити розмір позовних вимог, вважаючи їх наступними:

- стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, у розмірі 1338002,48 грн (один мільйон триста тридцять вісім тисяч дві гривні 48 копійок) з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків та платежів, з них: 5973,49 грн - сума несплаченої орендної плати за 2019, 2020, роки з проведеною індексацією; 1332028,49 грн - сума пені за 2024 рік згідно з п. 14 договору оренди землі;

- розірвати договір оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, укладений між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР».

18.09.2025 до суду від представника відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» - Павлюка І.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилаючись на вимоги ст. 148-1 Земельного кодексу України (особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів), зазначає, що на підтвердження виконання позивачем зобов`язання з повідомлення Приватного сількогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР», як орендаря, про перехід права власності на земельну ділянку у порядку та в строки, передбачені законодавством щодо оренди землі та земельних відносин, до позовної заяви долучено вимогу про сплату заборгованості без дати та номеру, а також опис вкладення у цінний лист та відповідну поштову накладну. Звертає увагу, що зазначена вимога направлялася не рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а цінним листом з описом вкладення. Крім того, вимога направлена більше, ніж через 5 років після набуття права власності на земельну ділянку. До цього часу будь-які інші звернення на адресу підприємства не надходили. Більше того, надана до суду вимога на адресу підприємства не надходила: як вбачається із трекеру поштового відправлення, лист повернуто відправнику 14.08.2025. Тобто, про банківські реквізити для перерахунку коштів для виплати заборгованості з орендної плати стало відомо лише після отримання відповідачем копії позовної заяви разом з додатками.

Представник відповідача зазначає, що вказані обставини дають підстави вважати, що за відсутності у підприємства, як орендаря за вказаним договором оренди землі, даних про нового власника земельної ділянки та необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати безготівково, Приватне сількогосподарське товариство Агрофірма «ПІОНЕР» було позбавлено можливості належним чином виконати зобов`язання зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим не може нести відповідальність за невиконання зобов`язання щодо її сплати. Без надання новим власником платіжних реквізитів фактична можливість сплати орендної плати була відсутня. На підставі наведеного вище, представник відповідача вважає, що відсутні правові підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Крім того, звертає увагу, що Приватне сількогосподарське товариство Агрофірма «ПІОНЕР» завжди сумлінно виконувало свої зобов`язання як орендаря та сплачувало оренду плату в межах спірного договору. Так, за 2018-2019 роки орендна плата виплачена попередньому власнику у зв`язку з відсутністю будь-яких повідомлень про набуття права власності позивачем. Більше того, після отримання позовної заяви позивачу здійснено виплату орендної плати за період з 2021 року по 2025 рік, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Тобто, на даний час, заборгованість з орендної плати сплачена в повному обсязі. За таких умов представник відповідача стверджує, що правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати та нарахованих позивачем штрафних санкцій відсутні. Також просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати та надав документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

09.10.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій наводить заперечення на доводи, викладені представником відповідача Павлюком І.О. у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що в даній справі відповідач не надав доказів, з яких вбачалося б, що він не міг нарахувати та виплатити орендну плату чи не володів даними про особу орендодавця. Вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він був позбавлений можливості належно виконувати зобов`язання зі сплати орендної плати. відповідачем, як стороною договору, яка зобов`язана сплачувати орендну плату, не вчинено жодних дій на виконання зазначеного обов`язку: не надано доказів того, що відповідач виплатив орендну плати за заявлений період попередньому власнику, доказів внесення коштів на депозитний рахунок, направлення коштів Шкроботу С.М. поштовим переказом, звернення до позивача про надання додаткових документів, необхідних для виплати орендної плати, надання доказів, що орендна плата була нарахована, але не виплачена тощо. Крім того, представник позивача вважає незрозумілим, з яких підстав Приватне сількогосподарське підприємство Агрофірма" «ПІОНЕР» припинило сплачувати орендну плату попередньому власнику земельної ділянки, починаючи з 2020 року, за умови, що відповідач і надалі використовував дану земельну ділянку. У зв`язку з наведеним стверджує, що Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ПІОНЕР» не виконувало істотної умови договору оренди та систематично не сплачувало ОСОБА_1 передбачену договором суму орендної плати, а обставини, на які посилається представник відповідача, щодо створення орендодавцем перешкод орендарю на виконання відповідного обов`язку та вчинення останнім усіх залежних від нього дій, направлених на виконання цього обов`язку, є недоведеними.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області 12 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.

Відповідно до Розпорядження № 68 від 16 грудня 2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі наказу голови суду від 16.12.2025 № 5-К «Про відрахування судді Соколової Н.О. зі штату суду» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 583/3737/25. На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи № 583/3737/25 між суддями справа надійшла в провадження судді Савєльєвої А.І.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої А.І. від 24 грудня 2025 року прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання з викликом учасників справи.

03.03.2026 до суду від представника відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» - Павлюка І.О. надійшли додаткові пояснення, згідно з якими повідомляє, що:

- за 2019 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 8216,66 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 6614,42 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_3 згідно з платіжною інструкцією № 1322 від 17.09.2019 в сумі 2000,00 грн. Доплату орендної плати в сумі 4614,42 грн здійснено згідно з платіжною інструкцією №3929 від 07.09.2020;

- за 2020 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 8216,66 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 6614,42 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_3 згідно з платіжною інструкцією № 3929 від 07.09.2020 (сума оплати 11250,00 грн, з яких: 4614,42 грн - за 2019 рік та 6635,58 грн - за 2020 рік);

- за 2021 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 8216,66 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 6614,42 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № 1366 від 02.09.2025 (сума оплати 13228,84 грн, з яких: орендна плата за спірну земельну ділянку 13228.84 грн/2 = 6614,42 грн, а залишок - оплата орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916);

- за 2022 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 8216,66 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 6614,42 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № 1367 від 02.09.2025 (сума оплати 13228,84 грн, з яких: орендна плата за спірну земельну ділянку 13228,84 грн/2 = 6614,42 грн, а залишок - оплата орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916);

- за 2023 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 8963,63 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 7215,73 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № 1368 від 02.09.2025 (сума оплати 14431,46 грн, з яких: орендна плата за спірну земельну ділянку 14431,46 грн/2 = 7215,73 грн, а залишок - оплата орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916);

- за 2024 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 10457,57 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 8418,35 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № 1369 від 02.09.2025 (сума оплати 16 836,70 грн, з яких орендна плата за спірну земельну ділянку 16 836,70 грн/2 = 8418,35 грн, а залишок - оплата орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916);

- за 2025 рік по договору нараховано орендну плату в сумі 11204,54 грн, після відрахування податків та зборів сума коштів належних до видачі склала 8627,49 грн. Виплата останньої здійснена ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № 1370 від 02.09.2025 (сума оплати 17254,98 грн, з яких: орендна плата за спірну земельну ділянку 17254,98 грн/2 = 8627,49 грн, а залишок - оплата орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916).

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що діючим договором оренди землі дійсно передбачено менший розмір орендної плати в порівнянні зі здійсненими виплатами. Водночас, товариство проводить соціально орієнтовану політику та в залежності від реалізованих показників фінансово-господарської діяльності завжди намагається здійснювати доплати до базової ставки орендної плати, що і має місце в даному випадку. Такі доплати можуть розцінюватись як стимуляційні.

06.03.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. надійшли заперечення на додаткові пояснення представника відповідача, у яких зазначає, що останнім не надано достатніх, допустимих та належних доказів виконаня обов`язку по сплаті орендної плати за 2019-2020 роки, оскільки наявні платіжні доручення не містять посилання на договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915, на підставі якого стягується орендна плата та штрафні санкції в даній справі. Відповідачем не надано платіжні інструкції (доручення) за 2016-2018 роки, з яких можна встановити, що сплата орендної плати з помилкою у призначені платежу, за земельну ділянку кадастровий номер 5920355500:01:001:1915 була системною. Крім того, зауважив, що відсутні додаткові угоди (інші двосторонні правочини) про збільшення орендної плати, рішення засновника чи виконавчого органу про підняття оренди, докази того, що виконавчий орган має право в межах компетенції самостійно приймати рішення про підняття орендної плати чи того, що орендна плата сплачується у більшому розмірі, ніж встановлена договором, іншим орендарям.

06.03.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. надійшло клопотання про відмову від позовної вимоги про розірвання договору оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР», у зв`язку із закінченням строку дії зазначеного договору.

25.03.2026 у судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача та прийнято відмову від позивача від позовної вимоги про розірвання договору оренди землі № б/н від 23.02.2016.

19.05.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. надійшли додаткові пояснення у справі, у яких наголосив на тому, що відповідач не довів належними та допустимими доказами сплати орендної плати за 2019 та 2020 роки, оскільки надані докази не містять посилання на сплату орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, відсутні докази сплати орендної плати у відповідному розмірі, попередній орендодавець мав дві земельні ділянки (одна з яких у нього і досі наявна), тому, за наявності платіжних інструкцій про сплату орендної плати неможливо встановити, чи сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5920355500:01:001:1915. Також зазначив, що нарахування та стягнення пені в даному випадку є правомірним.

Таким чином, станом на час судового розгляду справи позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди землі № б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, у розмірі 1338002,48 грн (один мільйон триста тридцять вісім тисяч дві гривні 48 копійок) з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків та платежів, з них: 5973,49 грн - сума несплаченої орендної плати за 2019, 2020, роки з проведеною індексацією; 1332028,49 грн - сума пені за 2024 рік згідно з п. 14 договору оренди землі. Зазначені позовні вимоги заперечуються відповідачем у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мальченко Д.В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що в лютому 2019 року ОСОБА_1 в усній формі повідомив Приватне сількогосподарське підприємство Агрофірма «ПІОНЕР» про перехід права власності на земельну ділянку. Орендну плату за 2019-2020 роки ОСОБА_1 не отримував, докази її сплати на рахунок ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. За 2021-2025 роки орендна плата виплачена 02.09.2025 у загальному розмірі 74730,82 грн. Зазначив, що орендар самостійно без погодження з орендодавцем прийняв рішення про перерахування орендної плати в збільшеному розмірі, підприємством не надано доказів, що збільшена орендна плата була виплачена іншим орендодавцям. Вказані грошові кошти сплачені в якості орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915 та земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916, що є предметом спору в іншій справі (№583/3736/25), а переплачений залишок представник позивача вважає за необхідне розподілити в рахунок погашення пені.

Представник відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» - адвокат Павлюк І.О., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що за 2019-2020 роки орендна плата виплачена ОСОБА_3 , оскільки Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ПІОНЕР» не знало, що з 2019 року останній не є власником земельної ділянки. ОСОБА_1 до 2025 року не вчинялося жодних дій для повідомлення про перехід до нього права власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим підприємство не мало можливості сплатити йому орендну плату за відсутності відомостей про нього, як про власника, та реквізитів для сплати. Про те, що ОСОБА_1 є новим власником земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915, підприємство дізналося лише після відкриття провадження в даній справі, лист із повідомленням від 17.07.2025 не отримувало. Також зазначив, що виплата орендної плати в розмірі, більшому, ніж перебачений договором, є рішенням керівництва та проявом соціально орієнтованої політики підприємства.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 25.02.2019, укладеного з ОСОБА_3 , є власником земельної ділянки площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується: договором дарування земельної ділянки від 25.02.2019, посвідченим державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори зареєстрованим в реєстрі за № 422; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 157488200 від 25.02.2019; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 438762614 від 08.08.2025; Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.08.2025 (а.с. 15-17, 21-22).

23.02.2016 ОСОБА_3 уклав з Приватним сількогосподарським товариством Агрофірма «ПІОНЕР» договір оренди землі № б/н, згідно з яким передав у строкове платне користування земельну ділянку сількогосподарського призначення площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 5920355500:01:001:1915, яка знаходиться на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області, строком на 10 років (а.с. 13-14).

Зазначений договір оренди землі № б/н від 23.02.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 17058082, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 438762614 від 08.08.2025 (а.с. 21).

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію

Пунктом 9 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5 % від базової нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням її щорічної індексації 3112,37 грн на 2015 рік.

Згідно з п. 5 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31123,72 грн.

Пунктом 10 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 орендна плата вноситься щорічно до закінчення календарного року.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 41 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно з п. 42 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до п. 40 Договору № б/н від 23.02.2016 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно з Витягом № НВ-9909640392023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915 станом на 12.02.2023 становить 61537,46 грн (а.с. 23). Інформація із зазначеного витягу використовується представником позивача при проведенні розрахунків індексації орендної плати за 2023-2024 роки.

17.07.2025 ОСОБА_1 через АТ «УКРПОШТА» надіслав керівнику Приватного акціонерного товариства Агрофірма «ПІОНЕР» письмову вимогу про сплату заборгованості, у якій повідомив, що з 25.02.2019 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5920355500:01:001:1915 та 5920355500:01:001:1916, у зв`язку з чим просив у семиденний строк з дати отримання зазначеної вимоги сплатити йому на вказані в листі реквізити суму заборгованості за користування вищевказаними земельними ділянками за 2019-2024 роки з урахуванням індексації (10-12). Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зазначеного листа, факт його отримання заперечується представником відповідача, який стверджує, що дізнався про перехід до ОСОБА_1 права власності на зазначені земельні ділянки лише після відкриття провадження та отримання копії позовної заяви з додатками.

Згідно з довідкою № 30 від 27.02.2026 про нараховану та виплачену орендну плату по земельній ділянці з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915 за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 (а.с. 140) Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР» нараховано та виплачено орендну плату за 2019-2020 роки ОСОБА_3 в таких розмірах: за 2019 рік - нараховано орендну плату в сумі 8216,66 грн, після відрахування податків та зборів виплата склала 6614,42 грн (підтверджується також платіжною інструкцією № 1322 від 17.09.2019 на суму 2000,00 грн (а.с. 141) та платіжною інструкцією № 3929 від 07.09.2020 на суму 4614,42 грн (а.с. 142); за 2020 рік - нараховано орендну плату в сумі 8216,66 грн, після відрахування податків та зборів виплата склала 6614,42 грн (підтверджується також платіжною інструкцією № 3929 від 07.09.2020 (сума оплати 11250,00 грн, з яких: 4614,42 грн - за 2019 рік та 6635,58 грн - за 2020 рік) (а.с. 142). Крім того, у зазначеній довідці містяться відомості про нарахування та виплату 02.09.2025 орендної плати за 2021-2025 роки ОСОБА_1 . Усього з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів виплачено орендну плату за 2021-2025 роки в загальному розмірі 37490,41 грн, шо підтверджується платіжними інструкціями від 02.09.2025 № 1366, № 1367, № 1368, № 1369, № 1370 (а.с. 144-148).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами першою-четвертою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина четверта статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Аналогічні умови визначені пунктом 40 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016, яким визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, новий власник земельної ділянки стає орендодавцем та стороною договору оренди, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19, та у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19.

Виходячи з вищезазначених положень, суд дійшов висновку, що до позивача ОСОБА_1 , як нового власника земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915, перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі № б/н від 23.02.2016, укладеним між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР». У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 має право на отримання орендної плати з урахуванням індексації за 2019-2025 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз ч. 3 ст. 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Представником позивача наведено розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що був проведений шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування. Наведений розрахунок не заперечується представником відповідача та узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі №948/393/20.

Суд погоджується з наданим представником позивача розрахунком, згідно з яким загальний розмір орендної плати з урахуванням індексації за період з 2019 по 2024 рік на момент звернення до суду становив 20338,60 грн (2663,42 грн (2019 рік) + 3310,07 грн (2020 рік) + 3468,43 грн (2021 рік) + 3971,69 грн (2022 рік) + 3246,23 грн (2023 рік) + 3678,76 грн (2024 рік)).

Разом з тим, судом встановлено, що орендна плата за 2019-2020 роки виплачена 07.09.2020 попередньому власнику ОСОБА_3 у розмірі 13250,00 грн, за 2021-2025роки виплачена 02.09.2025 новому власнику ОСОБА_1 (а.с. 140-147). Сторони не дійшли згоди в частині необхідності виплати орендної плати за 2019-2020 роки саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , а також в частині нарахування та стягнення пені за 2024 рік у розмірі 1332028,49 грн.

Надаючи оцінку доводам сторін в частині підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за 2024 рік у розмірі 1332028,49 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд звертає увагу, що сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У даній справі відповідач не виконував передбачених Договором оренди землі № б/н від 23.02.2016 зобов`язань щодо своєчасної виплати орендної плати, що призвело до тривалої затримки у виплаті позивачу ОСОБА_1 орендної плати (з 25.02.2019 по 02.09.2025). Разом з тим, суд вважає за необхідне дослідити причини такої затримки та встановити, чи сталася зазначена затримка з вини орендаря.

Згідно з вимогами частини третьої статті 148-1 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:1915 на підставі договору дарування, укладеного 25.02.2019, однак не надав суду доказів, які б свідчили про те, що ним виконано передбачений ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України.

Перша спроба повідомлення Приватного сількогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» про набуття права власності на земельну ділянку здійснена ОСОБА_1 шляхом направлення листа 17.07.2025. Докази отримання відповідачем зазначеного листа відсутні.

Твердження представника позивача про те, що підприємству було відомо про нового власника земельної ділянки ще в 2019 році, спростовуються наданими представником відповідача доводами про те, що за 2019-2020 роки підприємство продовжувало виплачувати орендну плату попередньому власнику ОСОБА_3 . Крім того, одразу після отримання відповідачем інформації про нового власника земельної ділянки, орендна плата за 2021-2025 роки одразу була виплачена ОСОБА_1 у розмірі 37490,41 грн, що більше, ніж удвічі, перевищує передбачений договором оренди розмір.

Належних та допустимих доказів, які спростували б твердження представника відповідача, що Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ПІОНЕР» до відкриття провадження у справі не знало про особу, яка є правонаступником орендодавця ОСОБА_3 , а також мало можливість та підстави для виплати орендної плати ОСОБА_1 за договором оренди землі, суду не надано.

За приписами частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

Відповідно до пунктів 41 та 42 Договору оренди землі № б/н від 23.02.2016 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Отже, підстави для сплати неустойки за встановлених обставин у даній справі для відповідача не виникають.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено підстав для для застосування визначених пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України наслідків порушення зобов`язань у вигляді стягнення з Приватного сільськогосподарського товариства Агрофірма «ПІОНЕР» пені за несвоєчасну виплату орендної плати за Договором оренди землі № б/н від 23.02.2016, оскільки в даній справі порушення виконання орендарем зобов`язання з виплати орендної плати (прострочення боржника) сталося внаслідок порушення орендодавцем передбачених ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України вимог належного повідомлення про зміну власника земельної ділянки (прострочення кредитора).

Наведені висновки суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Сумського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року в справі № 583/3637/25.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені за 2024 рік (1332028,49 грн) у 362 (триста шістдесят два) рази перевищує розмір передбачений договором розмір орендної плати з урахуванням індексації за 2024 рік (3678,76 грн)

Суд також звертає увагу на те, що згідно зі статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, наданий представником позивача розрахунок пені за 2024 рік суперечить вищенаведеним вимогам законодавства про максимально допустимий розмір пені, порушуючи баланс інтересів сторін, та не відповідає суті та меті існування інституту юридичної відповідальності, а також принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Надаючи оцінку доводам сторін в частині виплати відповідачем орендної плати за 2019-2020 роки попередньому власнику та розміру виплат орендної плати позивачу ОСОБА_1 за 2021-2025 роки, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року в справі № 696/1693/15-ц зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 дійшов висновку, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації, здійсненого представником позивача, який не заперечується відповідачем, розмір заборгованості з орендної плати за 2019-2025 роки станом на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом становив 20338,60 грн (з вирахуванням податків та інших обов`язків платежів сума фактичної виплати мала становити 15660,72 грн). Відповідачем 02.09.2025 фактично сплачено ОСОБА_1 37490,41 грн за 2021-2025 рік. Крім того, у 2020 році фактично сплачено попередньому власнику ОСОБА_3 виплачено орендну плату за 2019-2020 роки в розмірі 13250,00 грн. Таке перевищення розміру орендної плати представник відповідача мотивує стимуляційним характером орендних платежів та соціально орієнтованою політикою підприємства.

При цьому представником позивача заперечуються підстави для здійснення виплат у збільшеному розмірі за відсутності погодження з орендарем, однак допускається зарахування різниці в рахунок погашення заборгованості за пенею, яка на думку, позивача підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав для стягнення пені, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений можливості повернути орендодавцю надмірно сплачені кошти, зарахувати частину надмірно сплачених коштів як виплату безпосередньо йому орендної плати за 2019-2020 роки або звернутися з позовом до попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за землю на підставі ст. 1212 ЦК України (з огляду на те, що орендарем виконано обов`язок щодо виплати орендної плати, а зарахування коштів ОСОБА_3 відбулося не з вини орендаря, оскільки не було відомо про зміну власника земельної ділянки)

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, та заперечень відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені відповідачем судові витрати відповідно до Глави 8 ЦПК України.

За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, а має оцінювати судові витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також, чи були вони розумними.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи,встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного Цивільного суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги № 727-ПІО від 10 вересня 2025 року, укладений між Приватним сількогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР» та адвокатським бюро «ІГОРЯ ПАВЛЮКА» (а.с. 68-69); додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 727-ПІО від 10 вересня 2025 року (а.с. 69 зворот); акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 10 веерсня 2026 року (а.с. 70); платіжну інструкцію безготівкового переказу коштів в національній валюті № 1442 від 16.09.2025 про сплату Приватним сількогосподарським підприємством Агрофірма «ПІОНЕР» адвокатському бюро «ІГОРЯ ПАВЛЮКА» грошових коштів у розмірі 12000,00 грн за надання правової допомоги.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Приватного сількогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, оскільки зазначені судові витрати є документально підтвердженими, позивачем не заявлено клопотань про зменшення їх розміру, такий розмір відповідає критеріям реальності та розумності адвокатських витрат та є співмірним із ціною позову, яка становить 1366765,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача Мальченко Денис Володимирович, до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» про стягнення невиплаченої орендної плати та пені за договором оренди землі.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ПІОНЕР» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ПІОНЕР», код ЄДРПОУ 30439563, адреса: Сумська область, Охтирський район, с-ще Чупахівка, вул. Зарічна, 17.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя А.І.Савєльєва