Ухвала суду № 139065587, 13.08.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/10068/26

Провадження № 1-кп/592/1325/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62026240020000682, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 ;

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває дане кримінальне провадження.

13.08.2026 прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання просив його задовольнити, посилаючись на наведені мотиви.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зазначив, що у разі застосування судом іншого альтернативного запобіжного заходу, або визначення застави при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, подав письмове клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, або у разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави у мінімальному розмірі.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

За положеннями частини 3 статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 14.08.2026 включно.

Відповідо до ч. 1 та 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України є обставини, які свідчать про те, що ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.

Як встановлено ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Доводи обвинуваченого про необхідність встановлення статусу обвинуваченого як військовослужбовця, щодо кваліфікації інкримінованого обвинувачення та недоведеність умислу як визначальної ознаки складу злочину, а також щодо проведення частини слідчих (розшукових) дій неповноважним органом та непогодження з порядком отримання доказів - питання, які стосуються дослідження, оцінки доказів судом на стадії судового розгляду, а також питання, які відповідно до ст. 368 КПК України вирішуються судом при ухваленні вироку, тому вони не можуть вирішуватись під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від суду, про що свідчить тривалий період його відсутності у військовій частині без поважних причин, хоча він мав реальну можливість повідомити компетентні органи про своє місце перебування та повернутися до військової частини.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід послатися на той факт, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується та уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст. 2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.

Прокурором не доведено наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд констатує, що як ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), так і ризик вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) дійсно мають місце і реально існують з огляду на характер суспільної небезпечності інкримінованих діянь та тяжкість майбутнього покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, враховуючи те, що обвинуваченому інкримінується самовільне залишення військової частини і останній, за версією сторони обвинувачення, вже виявив небажання виконувати обов`язки військової служби.

При цьому, суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.З огляду на викладене, прокурором доведено, що встановлені обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу ( Справа «Мюррей проти Сполученого Королівства»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи ( Справа «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», в яких зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку, залежно від особливостей конкретної справи.

Також суд враховує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму ст. 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України, при цьому втрату чинності зазначеного припису відтерміновано на три місяці з дня ухвалення цього Рішення.

Зміст наведеного рішення Конституційного Суду України підтверджує, що застосування тримання під вартою до військовослужбовця не може ґрунтуватися на автоматичному підході лише через кваліфікацію кримінального правопорушення, а потребує індивідуальної оцінки обґрунтованої підозри, конкретних ризиків, даних про особу та можливості застосування менш суворих запобіжних заходів.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час не змінилися, обраний запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межи розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, вік та стан його здоров`я дозволяє продовжити строк тримання під вартою та відповідає характеру і тяжкості діянь, в яких він обвинувачується.

Згідно ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 40 КК України є дискреційним повноваженням суду.

Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства та суду можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням тяжкості та обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, даних про його особу, стадію судового розгляду та строк тримання під вартою останньому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

Також у разі внесення вказаного розміру застави на обвинуваченого ОСОБА_3 слід покласти обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду та передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме: не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и), або інший документ(и), що дає право на виїзд за межі України.

Керуючись статтями 176 178, 183, 194, 197,199, 331, 350 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Заяву ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.10.2026 включно.

Визначити заставу 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Реквізити для внесення застави: одержувач ТУ ДСА України в Сумській області, код 26270240, назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UA558201720355249001000008869, призначення платежу: застава за кого (П.І.Б.), № ухвали суду, платник застави (П.І.Б.).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и), або інший документ(и), що дає право на виїзд за межі України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене законом покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого. Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суд про зміну свого місця проживання або перебування.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, та також в разі невиконання обов`язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_5