Ухвала суду № 139065511, 18.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6368/26

Провадження № 1-кс/591/2139/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42025200000000092 від 23.05.2025 року ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке мотивувала тим, що ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.07.2026 накладено арешт на майно, яке вилучене 26.06.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 : мобільний телефон «MOTO 908» IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , цивільно-правовий договір, наказ про призначення на посаду ОСОБА_3 .

Вказує, що до мобільного телефону був наданий доступ, з останнім могли бути виконані всіх необхідні слідчі дії, а обтяження у вигляді арешту вказаного майна створює перешкоди у здійсненні права користуватися майном. Тому заявниця просить скасувати накладений арешт з вказаного майна.

У судове засідання учасники не з`явилися, про час і місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Від заявника надійшла заява про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримує, просить задовольнити.

Слідчий належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій заперечував проти задоволення клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна підлягає розгляду не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Такий скорочений строк відповідає природі арешту майна як тимчасового втручання у право власності та покладає на слідчого суддю обов`язок забезпечити оперативний судовий контроль за збереженням підстав для такого обмеження.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 в справі № 6-рп/2001, кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, існує дві підстави для скасування арешту майна - відсутність потреби у його застосуванні або ж необґрунтованість накладення. Адвокат в клопотанні вказує, що нормативною підставою для скасування арешту майна є необґрунтованість у його застосуванні.

Відповідно до вимог чч. 1-2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, суду на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт накладений необгрунтовано.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Судом встановлено, що арешт на майно, про скасування якого просить заявник, накладено у межах кримінального правопорушення за № 42025200000000092 від 23.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 01.07.2026 року накладено арешт на майно вилучене 26.06.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 у тому числі на мобільний телефон належний ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зазначений телефон був вилучений 01.07.2026 і з того моменту перебуває у володінні сторони обвинувачення, остання за цей час мала би забезпечити/організувати, копіювання змісту телефону, за потреби призначити судову експертизу технічних пристроїв, провести огляд відповідної інформації чи іншим чином зафіксувати зміст інформації, яка міститься на телефоні та яка має значення для цього кримінального провадження.

Станом на дату розгляду цього клопотання у суду відсутні відомості про статус арештованого майна у вказаному кримінальному провадженні, що у органу досудового розслідування існували труднощі з копіюванням змісту телефону чи невиконання експертизи телефону тощо. Не повідомив про це і слідчий до початку розгляду клопотання.

Продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

На переконання слідчого судді, слідчий міг би навести вагомі аргументи на користь необхідності утримання спірного майна у розпорядженні сторони досудового розслідування. Натомість, з матеріалів клопотання, слідчий суддя таких не встановила.

Крім цього, у ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Статтею 159 КПК України визначено загальні положення тимчасового доступу до речей і документів. Частина друга цієї статті встановлює, що тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їхніх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їхніх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їхнього вилучення. Тобто законодавець передбачив, що як джерело доказів у кримінальному провадженні можливе використання інформації, яка отримана шляхом копіювання. Отже, інформація, що отримана з пристроїв для опрацювання, передавання та зберігання електронної інформації або їхніх складових, має визнаватися належним та допустимим доказом, на що вказують також положення ч. 4 ст. 99 КПК України.

Цифрова копія даних з телефон, для виготовлення якої у сторони обвинувачення було достатньо часу, є оригіналом електронного документа і має таку ж доказову силу, як і дані, що зберігаються на самих телефонах.

З огляду на це, на переконання суду, має місце непропорційна тривалість утримання спірного майна. Тривале та необґрунтоване його утримання порушує права ОСОБА_3 на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини.

Враховуючи тривалість утримання стороною обвинувачення спірного майна, більш ніж достатній час для копіювання вмісту телефону, слідчий суддя доходить до висновку, що потреба у подальшому арешті мобільного телефону «MOTO 908» IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 відпала, а інтереси сторони обвинувачення забезпечені без необхідності подальшого утримання вказаного майна, тому клопотання підлягає задоволенню.

Слідчий суддя зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Керуючись ст. 22, 26, 132, 174, 309, 372 Кримінального процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми від 01.07.2026 року у справі №591/6368/26 в межах кримінального провадження за №42025200000000092 від 23.05.2025 на мобільний телефон «MOTO 908» IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1