Ухвала суду № 139064101, 17.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7139/26

Провадження № 2-а/333/81/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Богач А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу №333/7139/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст.286 КАС України, -

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову №R592964 від 23.06.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Позов обґрунтований тим, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного позивачем порушення 07 січня 2026 року. Отже, саме цю дату слід вважати датою виявлення відповідачем вчиненого позивачем правопорушення. Доказом того, що перебіг тримісячного строку, протягом якого на позивача могло би бути накладене адміністративне стягнення має обчислюватися саме з 07 січня 2026 року є електронний військово-обліковий документ позивача. Строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 07 січня 2025 року по 07 квітня 2026 року. Накладаючи на позивача адміністративне стягнення 23 червня 2026 року, відповідач явно діяв після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, тобто з порушенням приписів п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, отже, і з порушенням приписів ст.279-9 КУпАП. Відповідач був зобов`язаний винести постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, але не врахував цього, наклавши на позивача адміністративне стягнення поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим приписи частини 7 статті 38, пункту 7 частини 1 статті 247, статті 279-9 КУпАП, отже, діяв протиправно.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 01.07.2026 року відкрито провадження по адміністративній справі, постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

20.07.2026 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова винесена правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства. Так, згідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовозобов`язаний ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами вивчення відомостей та реєстрованої інформації Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено ОСОБА_1 не став на військовий облік як внутрішньо перемішена особа, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У зв`язку з цим до відділу поліції було направлено електронне звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення за ст.210 КУпАП. 22.06.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності особи.

Позивач, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, скористався своїм правом на надання відзиву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R592964 від 23.06.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

За змістом оскаржуваної постанови, 22.06.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф у сумі 17000,00 грн.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення через свого керівника. При цьому відповідними повноваженнями, як свідчить аналіз Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, наділені не лише територіальні центри комплектування та соціальної підтримки із статусом юридичної особи, а й їх відокремлені підрозділи попри відсутність у них статусу юридичної особи.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач фактично не заперечував у позовній заяві порушення ним правил військового обліку, а лише зазначив, що відповідачем накладено на нього адміністративне стягнення поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Правопорушення виявлено відповідачем 07.01.2026 року. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП винесена 23.06.2026 року, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Аналізуючи наведене, на час винесення оскарженої постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, відтак оскаржена позивачем постанова підлягає скасуванню, через що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків, що оскаржувану постанову слід скасувати із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, оскільки судом задоволено позовну заяву немайнового характеру, то понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст.286 КАС України задовольнити повністю.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №R592964 від 23.06.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати.

Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков