Рішення № 139064025, 12.08.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3128/26

Провадження номер 2/317/1757/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заярна Марина Анатоліївна, до територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 інтереси, якої представляє адвокат Заярна М.А. звернулась з позовом до територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно.

Позов обґрунтований тим, що після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який вона фактично прийняла в порядку спадкування за законом, але не оформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка, як спадкоємець за законом першої черги після смерті чоловіка своєчасно звернулася із заявою на прийняття спадщини за законом до Запорізької районної державної нотаріальної контори Запорізької області. Проте, при оформленні прав на спадкове майно нотаріусом встановлено, що право власності на спадковий житловий будинок не було оформлене у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим 12.05.2026 року нотаріусом Кравцовою Л.М. винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивачка вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивачка та її представник адвокат Заярна М.А. належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явились, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачка, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився. Заяв чи клопотань до суду не подавав.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно зі ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України онуки спадкують ту частину спадщини, яка б належала б за законом їх матері, батькові, якщо б вони були живі на час відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається прийнявшим спадщину, якщо на протязі 6-ти місячного строку з дня відкриття спадщини не заявив про відмову від спадщини.

Ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п.п. 14.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.03.2011 року Григорівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис №15.

Факт родинних відносин, як чоловіка та дружини позивачки та померлого ОСОБА_2 , підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 15.09.1959 року Дніпровською сільською радою К Дніпровського району Запорізької області, актовий запис №39.

Факт прийняття спадщини позивачкою після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується матеріалами спадкової справи №129/2011, яка заведена державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контри Кравцовою Л.М.

Із копії матеріалів спадкової справи, судом встановлено, що є інші спадкоємці, окрім позивачки ОСОБА_1 , проте вони заяв на прийняття спадщини не подавали, відтак, суд дійшов до висновку, що позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, яка прийняла спадщину після померлого чоловіка.

Відповідно до Постанови про відмову в вчиненні нотаріальної дії, виданої 12.05.2026 №659/02-31, держаним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М., вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно зі ст. 1266 ЦК України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , чоловіку ОСОБА_1 , яка є його дружиною та яка була його спадкоємцем, прийняла спадщину після його смерті, але не оформила своїх спадкових прав, тому в зв`язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

За змістом п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Вирішуючи питання щодо наявності у спадкодавця права власності на спадковий житловий будинок, необхідно встановити час та підстави виникнення такого права, а також належність правовстановлюючих документів спадкодавцю.

З листа №3650 від 27.03.2026 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи відсутні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка була чинною до 07.07.1994, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

З аналізу положень зазначеного вище законодавства вбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до технічного паспорту, сформованого 19.05.2026 ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 розташовані будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А» рік побудови 1967, загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 45,0 кв. м., прибудова літ. «а», гараж літ. «Б», літня кухня літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «И», паркан №1, ворота №2. Самовільних забудов немає.

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької райради народних депутатів №177/2 від 18.05.1991 року «Про оформлення права приватної власності на житлові будинки, належні громадянам с. Григорівка» вбачається, що виконавчий комітет вирішив оформити право приватної власності на житлові будинки, належні громадянам с. Григорівка відповідно до датку №1, в якому під №284 зазначено ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 житловою площею 45,0 кв.м.

Відповідно до довідки №153, виданої 13.05.2026 року Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області вбачається, що поштова адреса будинку будинок АДРЕСА_1 не змінювалась .

Відповідно до Свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР вбачається, що відповідно до виписки із наказу №159 по радгоспу «Шлях Леніна», ОСОБА_2 із земель радгоспа виділена земельна ділянка пл.. 0,20 га під забудову будинку в с. Григорівка і забудова йому дозволена рішенням виконкому Запорізької районної ради депутатів трудящихся від 13.02.1968.

З виписки з господарського обліку виданої 25.05.2026 №167, виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області вбачається, що відповідно до запису в погосподарській книзі Новоолександрівської сільської ради, житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 обліковується за гр. ОСОБА_2 , за будинком виділена земельна ділянка площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Таким чином, з урахуванням факту побудови будинку спадкодавцем у 1967 році, що підтверджується технічним паспортом на будинок, виписки з погосподарської книги та відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013, суд вважає, що за позивачкою може бути визнане право власності на цей будинок в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрації по справі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли до 01.01.2004 року (тобто будинок побудований в 1960 році), згідно із ч. 6 ст. 86 ЦК УРСР відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За положеннями ст. 86 ЦК УРСР та ст.2 Закону України «Про власність» ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 07.02.1991 року «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває права власності в тому числі на майно, одержане внаслідок успадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 , ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

В той же час, згідно з приписами ч. 4 ст. 3 вказаного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Така є позиція викладена в п. 3.1. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/04-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК».

Відповідно до ст. 392 ЦК України у діючій редакції, власник майна може подати позов про визнання його права власності.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрації по справі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Отже, на основі вищезазначеного суд приходить до висновку необхідності задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 203, 1216-1218, 1220, 1222, 1261, 1265, 1274, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 89, 247, 258-259, 263-265, 280, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), інтереси якої представляє адвокат Заярна Марина Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Абрагама Коопа, буд. 6), до територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 04352842, адреса: 70433, Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна, буд. 60) про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 65,0 кв. м., жилою площею 45,0 кв.м., гараж літ. «Б», літню кухню літ. «В», сараї літ. «Г,Д,Е», погріб під Е літ. «пг», баню літ. «Ж», погріб літ. «З», вбиральню літ. «И», паркан №1, ворота №2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова