Рішення № 139064002, 17.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/223/26

Провадження № 2/332/1461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Козарик Надія Анатоліївна, до Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області в особі Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, третя особа приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026 до Заводського районного суду м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 звернулась адвокат Козарик Надія Анатоліївна з позовною заявою до Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області в особі Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, третя особа приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна, про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зареєстрований та постійно проживав разом з батьком в буд. АДРЕСА_1 .

Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді прав на земельну ділянку для обслуговування житлового будинкуплощею 0,15 га, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, крім того, на його ім`я за життя батьком складений заповіт,посвідчений Бессоновою Наталією Іванівною, секретарем Приморської сільської ради Василівського районну Запорізької області від 24.07.2006, зареєстрований у реєстрі за № 91.

За заповітом все належне ОСОБА_2 майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що за законом мав би право, він заповідав своєму синові, позивачеві ОСОБА_1

20.06.2022 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Ганною Юріївною за заявою позивача заведена спадкова справа № 51/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

В ході оформлення спадщини, приватним нотаріусом Щербиною Г.Ю. 01.12.2025 було видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на земельну ділянку площею 0,15 га, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Василівським районним управлінням юстиції службою Запорізької області 15.11.2015, індексний номер 47643546 (бланк серії НОМЕР_1 ). Право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.11.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 776700323209, номер запису про право власності: 12054420. Земельну ділянку передано спадкодавцю для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) 02.01. кадастровий номер: 2320985500:07:005:0003.

Однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухомість (житловий будинок), що розташований на оформленій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом не оформлено. Натомість прийнята постанова про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 01.12.2025. Постанова мотивована тим, що спадкоємцем не надано документів, що підтверджують право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що суперечить діючому законодавству України, а саме ст. 68 Закону України «Про нотаріат», пп. 4.12.4.15.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Міністерством юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012.

Отже, отримати свідоцтво про право на спадщину на частину майна, що залишилось після смерті батька, в позасудовому порядку позивач не може, у зв`язку з чим звертається до суду з відповідним позовом.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026, справа розподілена до провадження судді Сінєльніка Р.В.

Ухвалою судді Яцуна О.С. від 11.06.2026 позовна заява прийнята до його провадження, розгляд справи вирішено розпочати спочатку зі стадії розгляду справи по суті.

Від представника позивача адвоката Козарик Н.А., надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Від представника відповідача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання не з`явилась, причину своєї неявки суду не повідомила, пояснень не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 36).

ОСОБА_2 за життя був власником нерухомого майна, розташованого за адресою: с. Приморське, Василівський район, Запорізька область, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 62,3 м2, житловою площею 36,4 м2 та інших господарських будівель, літня кухня, сарай, гараж, сарай, погріб, огорожа, колодязь, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом за № 109 від 25.11.1977, договору дарування будинку АДРЕСА_2 від 1977 року (а.с. 124, 125)

Позивач з 30.11.1995 та по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де головою домогосподарства був ОСОБА_2 , 12.07.1937. З листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи. Наведене підтверджується копіями паспорта громадянина України позивача, витягу з реєстру територіальної громади від 22.12.2025, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2303-5003877324 від 14.11.2025 (а.с. 13, 26, 30-34).

ОСОБА_2 , батько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 37).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді прав на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку розміром 0,15 га та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, крім того, на його ім`я за життя батьком складений заповіт,посвідчений Бессоновою Н.І., секретарем Приморської сільської ради Василівського районну Запорізької області від 24.07.2006, зареєстрований у реєстрі за № 91. За заповітом все належне ОСОБА_2 майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що за законом мав би право, він заповідав своєму синові, позивачеві ОСОБА_1 (а.с. 73-зворот).

20.06.2022 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г.Ю. за заявою позивача заведена спадкова справа № 51/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 69-94).

З наявних матеріалів спадкової справи вбачається, що в ході оформлення спадщини, приватним нотаріусом Щербиною Г.Ю. 01.12.2025 було видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на земельну ділянку площею 0,15 га, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 (а.с. 83-зворот). Право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.11.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 776700323209, номер запису про право власності: 12054420, кадастровий номер: 2320985500:07:005:0003 (а.с. 86).

Однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухомість (житловий будинок), що розташований на оформленій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом не оформлено. Натомість прийнята постанова про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 01.12.2025. Постанова мотивована тим, що спадкоємцем не надано документів, що підтверджують право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що суперечить діючому законодавству України, а саме ст. 68 Закону України «Про нотаріат», пп. 4.12.4.15.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Міністерством юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012 (а.с. 93-зворот 94).

Щодо належності майна померлому.

Відповідно до ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, зокрема, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкодавець ОСОБА_2 , 1937 року народження, набув право власності на будинок 25.11.1977, відповідно до ст. 15 Закону УРСР від 07.02.1991 № 697-ХІІ «Про власність», оскільки отримав його частини в цілому, в порядку дарування та спадкування.

Право власності ОСОБА_2 було зареєстровано відповідно до чинного на той час законодавства. Крім того, чинне на той час цивільне законодавство не пов`язувало виникнення права власності на нерухоме майно з проведенням його реєстрації.

Так, відповідно до ст. 10 ЦК УРСР (1963 року), громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права, таким чином даною нормою закріплювалось право громадян мати майно в особистій власності, а також успадковувати і заповідати його.

Крім того, відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно ст. 560 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Таким чином, дана норма безпосередньо регулювала видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину як офіційного документа, що посвідчує перехід права власності до спадкоємця.

В ході розгляду справи судом встановлено, що право власності спадкодавця ОСОБА_2 на зазначене майно виникло та було оформлено у 1977 році у повній відповідності до норм Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), що діяв на момент виникнення правовідносин та підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № 109 від 25.11.1977 і договором дарування будинку № 108 від 1977.

Отже, при вчиненні правочинів, були дотримані всі вимоги чинного на той момент законодавства.

Щодо спадкування.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_2 у 2006 році був складений заповіт на ім`я свого сина, позивача по справі (а.с. 73-зворот). Отже, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців за законом немає, а також він є єдиним спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, та який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має протягом шести місяців з дати відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину в судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23).

Оскільки в позасудовому порядку позивач не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у нього належним чином оформлених документів, що посвідчують право власності померлого на будинок, він був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також позицію представника відповідача, який визнав позовні вимоги, зважаючи на всі вищезазначені норми закону, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1225, 1261, 1268-1269 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якого діє адвокат Козарик Надія Анатоліївна, до Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області в особі Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області (юридична адреса: Запорізька область, Василівський район, с-ще Степногірськ, вул. Шкільна, буд. 24; фактичне місцерозташування: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, ЄДРПОУ 45065466), третя особа приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна (місцерозташування: АДРЕСА_3 ), про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: житловий будинок та господарські споруди (житловий будинок літера «А-1» загальною площею 62,3 м2, житловою площею 36,4, літера «а-1» веранда, літера «В-1» сарай, літера «Г» сарай, літера «Д-1» гараж, літера «Є-1» сарай, літера «Ж» погріб, № 1;2 огорожа, 33 колодязь), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун