Рішення № 139060053, 18.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8552/26

Провадження № 2-о/344/289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Петришин Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту родинних відносин та факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через систему «Електронний Суд» звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою, в якій просять:

встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно рідною бабусею ОСОБА_2 ;

встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Антрацит Луганської області на тимчасово окупованій території України, що підтверджується наданими медичними документами, у яких зазначено причину смерті.

Подану заяву мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті с. Дубівське, м. Антрацит, Луганська обл., що розташований на території, непідконтрольній державній владі України, померла громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померла похована в населеному пункті - м. Антрацит, населений пункт, розташований на території, непідконтрольній державній владі України.

Отримати документи, що підтверджують факт смерті за зразками законодавства України, здійснити реєстрацію факту смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть не є можливим. Заявник ОСОБА_1 брала безпосередню участь в організації поховання померлої, понесла витрати, пов`язані з похованням, та має законний інтерес щодо отримання свідоцтва про смерть, а також оформлення допомоги на поховання. Заявник ОСОБА_2 є рідним онуком померлої ОСОБА_3 , здійснював фактичний догляд за нею, надавав їй допомогу, забезпечував вирішення побутових питань та брав участь в організації поховання. ОСОБА_1 також надавала ОСОБА_2 матеріальну та фінансову допомогу, пов`язану з доглядом за померлою ОСОБА_3 , а також брала участь в організації її поховання та понесенні відповідних витрат. Встановлення факту смерті необхідне для реалізації особистих, майнових, спадкових та інших прав заявників, а також прав інших заінтересованих осіб.

Крім того, за змістом заяви, існує необхідність встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_3 , оскільки документи, що підтверджують такий зв`язок, були втрачені внаслідок тимчасової окупації території України. ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, у свою чергу, є батьком ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , 1952 року народження, помер 2013 року, є сином ОСОБА_3 , тобто рідним сином бабусі ОСОБА_2 .

Як зазначено у заяві, у розпорядженні заявників наявне свідоцтво про народження ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_4 зазначений як його батько. Разом з тим, документи, що підтверджують родинний зв`язок між батьком ОСОБА_4 та його матір`ю ( ОСОБА_3 ), були втрачені, а їх відновлення є неможливим або суттєво ускладненим. Втрата зазначених документів безпосередньо пов`язана з тимчасовою окупацією території України, відсутністю доступу до архівних установ та органів державної реєстрації актів цивільного стану України, а також фактичною неможливістю отримання чи відновлення відповідних актових записів. Останній час онук ОСОБА_2 перебуває та проживає на тимчасово окупованій території України (м. Антрацит Луганської області), у зв`язку з чим він не має фізичного доступу до органів ДРАЦС України; архівні документи залишилися на окупованій території та були втрачені; отримання чи відновлення актових записів у встановленому адміністративному порядку є об`єктивно неможливим. Встановлення факту родинних відносин між ним та його бабусею необхідне для реалізації його особистих та майнових прав; можливого оформлення спадкових, соціальних та інших прав; використання рішення суду замість втрачених документів. Без встановлення цього факту ОСОБА_2 позбавлений можливості реалізувати свої права в Україні.

Заявниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заяви про розгляд справи без їх участі, вимоги заяви підтримують в повному обсязі, просили заяву задовольнити.

Заінтересованих осіб про дату та час судового засідання повідомлено належним чином.

Представником Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу суду подано заперечення на заяву, в яких просить ухвалити законне, обґрунтоване рішення. Посилається на те, що заявник 2 просить встановити, що померла ОСОБА_3 є його бабусею та зазначає, що за життя вона змінювала прізвища: (дівоче- ОСОБА_5 , шлюб- ОСОБА_6 , шлюб- ОСОБА_7 ). Проте в додатках до заяви відсутні свідоцтва про шлюби/розлучення померлої. За відсутності документів про зміну прізвищ, неможливо ідентифікувати, що ОСОБА_8 (матір батька) та ОСОБА_3 (померла) - це одна й та сама особа. Суд не може ухвалювати рішення на припущеннях.

Крім того, представник заінтересованої особи зазначає, що жодних доказів того, що ОСОБА_1 була членом сім`ї ОСОБА_3 , немає. Витрати на поховання, на які посилається ОСОБА_1 як на доказ того, що була членом сім"ї померлої, регулюються Законом України «Про поховання та похоронну справу» і не є підставою для визнання особи членом сім`ї, а тому слід вважати Заявника 1 неналежним заявником.

Представником Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу суду подано поясненян заінтересованої особи, в яких зазначає, що питання щодо ухвалення рішення про встановлення факту родинних стосунків залишається на розсуд суду за наявними доказами, які подаються заявником. заперечували проти розгляду в одному провадженні одночасно питання про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12.05.2026 року витребувано у Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію щодо наявності або відсутності актового запису про народження ОСОБА_4 , а також відомостей про зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (за наявності).

Листом від 19.05.2026 року Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив про те, що по наявному архіву Відділу, який зберігся повністю, актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та актового запису про зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 02.07.2026 року витребувано у Державного архіву Луганської області інформацію щодо наявності або відсутності актового запису про народження ОСОБА_4 , а також відомостей про зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (за наявності).

Листом від 14.07.2026 року Державним архівом Луганської області на ухвалу суду про витеребування доказів повідомлено, що актові записи про народження за 1952 рік на зберігання до Державного архіву Луганської області не передавалися; для здійснення пошуку інформації про зміну прізвища ОСОБА_3 необхідні пошукові дані та хронологічні рамки запитуваної інформації.

Інших заяв чи клопотань від учасників даного судового провадження до суду не надходило.

Проаналізувавши викладені у заяві пояснення заявників, пояснення представників заінтересовних осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту поданої до суду заяви, заявники стверджують про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, в заяві зазначено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, у свою чергу, є батьком ОСОБА_2 . Таким чином, як стверджують заявники, ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , 1952 року народження, помер 2013 року, є сином ОСОБА_3 , тобто рідним сином бабусі ОСОБА_2 . Однак, документи, що підтверджують родинний зв`язок між батьком ОСОБА_4 та його матір`ю ( ОСОБА_3 ), були втрачені, а їх відновлення є неможливим або суттєво ускладненим.

У зв`язку з цим заявники просять встановити відповідний факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між онуком та бабусею.

Крім того, за змістом заяви, громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті с. Дубівське, м. Антрацит, Луганська обл., що розташований на території, непідконтрольній державній владі України. Померла похована в населеному пункті - м. Антрацит, населений пункт, розташований на території, непідконтрольній державній владі України. Однак, отримати документи, що підтверджують факт смерті за зразками законодавства України, здійснити реєстрацію факту смерті ОСОБА_3 та отримати відповідне свідоцтво про смерть не є можливим. Встановлення факту смерті необхідне для реалізації особистих, майнових, спадкових та інших прав заявників, а також прав інших заінтересованих осіб.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №180/2132/21, провадження № 61-2729св22 Верховним Судом зазначено наступне:

«Разом з тим Верховний Суд вважає помилковими і висновки судів попередніх інстанцій про неможливість одночасного розгляду судом питань про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та встановлення факту родинних відносин з померлою особою з огляду на таке.

Зміст положень розділу IV «Окреме провадження» глави 1 ЦПК України свідчить про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами у загальному порядку, визначному статтею 294 ЦПК України.

Натомість для розгляду заяв про встановлення фактів смерті на тимчасово окупованій території України законодавством визначено спеціальний порядок, урегульований статтею 317 ЦПК України (тут і далі в редакції на момент розгляду судами заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3).

Так, частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до частини другої статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Тобто для розгляду заяв про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначено певні відмінності від загального порядку, зокрема щодо суб`єктного складу заявників, строків розгляду справи та територіальної підсудності.

Однак, вказані відмінності не унеможливлюють розгляд судом в одному провадженні питань про встановлення юридичного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та юридичного факту родинних відносин.

Зокрема, аналіз положень статті 317 ЦПК України (в редакції на момент розгляду судами заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ) свідчить про те, що із заявою до суду про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України можуть звертатись лише родичі померлої особи, тому встановлення факту родинних відносин із померлою особою є необхідною умовою для особи, яка бажає встановити факт смерті особи на тимчасово окупованій території України та не має документального підтвердження родинних зв`язків з нею.

З огляду на викладене, а також те, що чинне цивільно-процесуальне законодавство України не містить заборони на розгляд судом загальної юрисдикції заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення в одному провадженні, питання про встановлення юридичного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та факту родинних відносин, за обставин цієї справи підлягало розгляду судами в одному провадженні».

У зв`язку з цим Судом відхиляються доводи представників заінтересованих осіб про необхідність роз`єднання вимог заяви та розгляд їх в рамках різних судових проваджень.

1) Щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема: 1) родинних відносин між фізичними особами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункту 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено правовий висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що суд може встановити факт родинних відносин, якщо в органах РАЦС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні, або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

До заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником; 4) тощо.

Так, на підтвердження факту родинних відносин між заявником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявниками, окрім, документів на підттвердження їх особи та статусу, надано:

копію паспорта ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 ;

копію паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_2 ;

копію паспорта ОСОБА_10 НОМЕР_3 ;

письмові пояснення ОСОБА_10 , підписані ЕЦП, в яких дана особа зазначає, зокрема, що ОСОБА_3 є матірю ОСОБА_4 та рідною бабусею ОСОБА_2 ;

копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 НОМЕР_4 від 24.12.1977 року, за змістом якого батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ;

копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 13.12.1977 року, яким підтверджується факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

копію свідоцтва про розірвання шлюбу (повторно) серія НОМЕР_6 від 15.02.2020 року, яким підтверджується факт розірвання 18.05.983 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

Вказані документи, додані до заяви, підтверджують існування відповідних фактів, однак вони не стосуються обставини доведення родинного зв`язку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як онука та бабусі.

З метою встановлення відповідного факту Судом за клопотанням сторони заявників у Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та у Державного архіву Луганської області витребовувалося інформацію щодо наявності або відсутності актового запису про народження ОСОБА_4 , а також відомостей про зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (за наявності).

Листом від 19.05.2026 року Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив про те, що по наявному архіву Відділу, який зберігся повністю, актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та актового запису про зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено.

Листом від 14.07.2026 року Державним архівом Луганської області на ухвалу суду про витеребування доказів повідомлено, що актові записи про народження за 1952 рік на зберігання до Державного архіву Луганської області не передавалися; для здійснення пошуку інформації про зміну прізвища ОСОБА_3 необхідні пошукові дані та хронологічні рамки запитуваної інформації.

При цьому, Суд зауважує, що у поданій до суду заяві про встановлення фактів заявниками не наведено конкретних років (періодів часу), у які, за їхніми твердженнями, мали місце зміни прізвищ громадянкою ОСОБА_3 , як і не надано будь-яких доказів, які б підтверджували такі зміни прізвищ. В подальшому заяв із зазначенням даної інформації до суду не надходило.

Крім того, обоє заявників скористалися правом на подання заяв про розгляд заяви без їхньої участі. Будь-яких інших заяв чи клопотань, в тому числі про витребування доказів, не подавали.

У зв`язку з цим процесуальні підстави для витребування доказів за даною заявою про встановлення факту родинного зв`язку вичерпані.

Інші належні докази, які б підтверджували факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, відповідно, рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - в матеріалах справи відсутні.

Такі доводи заявників наразі мають характер припущень.

Копії актового запису про народження батька заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , або свідоцтва про його народження - в матеріалах справи відсутні; прізвище заявника та ОСОБА_3 (особи, щодо встановлення родинного зв`язку з якою подано заяву) відрізняються; докази зміни ОСОБА_3 за життя прізвища, зокрема, наявність у неї у відповідний період часу прізвища « ОСОБА_6 » не надано.

Письмові пояснення громадянки ОСОБА_10 , підписані ЕЦП, в яких дана особа зазначає, зокрема, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 та рідною бабусею ОСОБА_2 - не є належним доказом на підтвердження факту родинного зв`язку між відповідними особами. Такі пояснення не є поясненнями свідка в розумінні процесуального закону.

У зв`язку з цим, Суд зауважує, що в матеріалах справи належні докази на підтвердження факту родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, відповідно, рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - відсутні.

Відтак, в частині вимог заяви ОСОБА_2 про встановлення факту родинного зв`язку слід відмовити за недоведеністю такого факту.

В частині вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинного зв`язку слід відмовити за недоведеністю наявності законного інтересу ОСОБА_1 у встановленні такого факту родинного зв`язку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

2) Щодо вимоги про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України

Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Подальшими Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан продовжувався і триває по сьогоднішній день.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підпунктами 1, 6, 7, 9 розділу ІІІ глави 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5), встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Для розгляду справи про встановлення факту смерті у суді відділ державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації смерті (додаток 19), у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого за їх зверненням в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, сьомим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.

У разі направлення судом рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення без звернення будь-якої особи.

У разі направлення судом рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення без звернення будь-якої особи.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз.2 ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника..

Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

За ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно Листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду (лист від 22.04.2021 року №985/0/208-21), в якому роз`яснено, що положення ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються з заявою до суду про встановлення факту смерті особи, подання до суду письмової відмови органу РАЦС у здійсненні реєстрації таких фактів.

Станом на ІНФОРМАЦІЯ_8, смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області, є тимчасово окупованою та входить до затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та території України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Отже, смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області, на час ІНФОРМАЦІЯ_8 року, та на даний час є тимчасово окупованою територією України.

Заявники покликаються на те, що ОСОБА_2 здійснював фактичний догляд за ОСОБА_3 , надавав їй допомогу, забезпечував вирішення побутових питань та брав участь в організації поховання. ОСОБА_1 також надавала ОСОБА_2 матеріальну та фінансову допомогу, пов`язану з доглядом за померлою ОСОБА_3 , а також брала участь в організації її поховання та понесенні відповідних витрат. Встановлення факту смерті необхідне для реалізації особистих, майнових, спадкових та інших прав заявників, а також прав інших заінтересованих осіб.

Смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області, станом на ІНФОРМАЦІЯ_8 було та є територією, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснювали свої повноваження, оскільки воно являється тимчасово окупованою територією України.

Оскільки смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала на території смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області, тобто на території, яка була тимчасово окупованою, що завадило заявникам отримати документ встановленого зразка про смерть, та настала під час дії воєнного стану, заявники змушені звернутись до суду із даною заявою.

Статтею 17 ч.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Пунктом 3 інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду України №9-1130/0/4-16 з розгляду цивільних і кримінальних справ, передбачено, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and russia", "Ilascu and Others v. Moldova and russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257 1 ЦПК України.

Сукупність наданих заявниками доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області.

Зокрема, згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_7 від 17.12.2025 року, яке видано органами окупаційної влади, ОСОБА_3 , яка зазначена як громадянка російської федерації, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області.

Також до матеріалів справи довідку про смерть №С-04361 від 17.12.2025 року, яку видано органами окупаційної влади, зі змісту якої ввбачається факт смерті ОСОБА_3 , яка зазначена як громадянка російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_8 у смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області.

Докази, які б спростовували даний факт смерті особив матеріалах справи відсутні.

Відтак, у зв`язку з тим, що заявники, як вони стверджують, здійснювали догляд ( ОСОБА_2 ), займалися похованням померлої ОСОБА_3 , у них наявна копія свідоцтва про її смерть, а також лікарське свідоцтво про смерть, видані окупаційною владою,Суд вважає за можливе встановити факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України, що надасть можливість заявникам отримати допомогу на поховання померлої.

Викладена у поданих до суду додаткових поясненнях вимога ОСОБА_2 про зазначення у судовому рішенні причини смерті ОСОБА_3 не охоплюється положенням статті 317 ЦПК України, а тому відповідні обставини Судом не встановлюються.

Згідно ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Рішення підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 4 ст. 317 та п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України.

Зважаючи на вищевказані обставини, вивчивши матеріали справи, Суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, оскільки дані факти та відповідні їм правовідносини у частині встановлення факту смерті підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вище викладене, Суд вважає за можливе встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 258, 315, 317, 318, 319 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту родинних відносин та факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Курська область, Черемисиновськиий район, с. Плохівка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в смт. Дубівське, м. Антрацит Луганської області.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, допустити негайне виконання судового рішення.

Рішення суду невідкладно надіслати для виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.